Ухвала суду № 27221285, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Київ К-2264/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2008 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 рокуу справі№ 9/699-НАза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»доДержавної податкової інспекції у місті Хмельницькому проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2008 року у справі № 9/699-НА, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 08.10.2007 року № 1294931703/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд»податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 335,12 грн. та штрафних санкцій в сумі 10 670,24 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007 року № 0001712301/0/7980 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 88 418,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 35 367,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема, пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апелційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 128/2305/30960327 від 03.10.2007 року

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007 року № 1294931703/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5 335,12 грн. і штрафними санкціями в сумі 10 670,24 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001712301/0/7980 від 11.10.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 88 418,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 35 367,00 грн.

Відповідач стверджує про порушення позивачем п. 7.3. ст. 7 та пп.9.11.3.п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок недотримання громадянином Білорусі ОСОБА_6 процедури отримання резидентського статусу, в результаті чого позивачем як податковим агентом недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 335,12 грн.

Згідно з п. 1 ст. 23 угоди між Україною та Республікою Білорусь від 24.12.1993 року про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України № 306/94-ВР від 20.12.1994 року, що набрала чинності 30.01.1995 року, громадяни однієї Договірної Держави не підлягатимуть у другій Договірній Державі іншому або більш обтяжливому оподаткуванню, чи пов'язаному з ним зобов'язанню, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягатися громадяни цієї другої Договірної Держави за тих же обставин.

Стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи вказані положення, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивачем обґрунтовано податок з доходів фізичних осіб з гр. ОСОБА_6 утримувався за ставкою 13%, а не 26%, отже спірне податкове повідомлення-рішення від 08.10.2007 року №1294931703/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5 335,12 грн. та штрафними санкціями в сумі 10 670,24 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів.

Сума податку на додану вартість за придбаним автомобілем в сумі 53 673,00 грн. позивачем включалась до валових витрат підприємства.

Разом з тим, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (po6iт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

З посиланням на положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суди першої та апеляційної інстнацій дійшли вірного висновку, що віднесення позивачем 53 673,00 грн. ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного автомобіля, до валових витрат відповідає вимогам пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»i тому донарахування відповідачем товариству податкових зобов'язань з податку на прибуток безпідставне.

Доводи податкового органу про те, що витрати позивача по придбанню меляси у ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор»не пов'язані із господарською діяльністю, так як меляса не використовується у виробництві ПЕТ-преформ та стретч-плівки, а сількогосподарська переробка не відноситься до статутної діяльності позивача, спростовані судом першої інстанції з посиланням на положення статуту позивача.

Крім того, віднесення суми 300 000,00 грн. до валових витрат як безнадійної заборгованості, відповідає положенням пп. 5.2.8. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0001712301/0/7980 від 11.10.2007 року про визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток за основним платежем в сумі 88 418,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 35 367,00 грн. підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому відхилити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року у справі № 9/699-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак