Ухвала суду № 27221163, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/33532/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 18.10.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-670/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000922330/0 від 04.10.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва № 0000922330/0 від 04.10.2010

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 скасовано, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2010 по 28.02.2010 та складено акт № 305/23-304/36047792 від 21.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000922330/0 від 04.10.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 864360 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року на суму 576240 грн., позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 576240 грн. по взаємовідносинах з ТОВ „Омега", оскільки за результатами аналізу даних Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено відхилення податкового кредиту ТОВ „Ексіст-Україна" та податкового зобов'язання ТОВ „Омега" у лютому 2010 року на суму 576240 грн.

Залишаючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" залишити без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся з пропуском строку більш ніж на 4 місяці, при судовому оскарженні податкових повідомлень - рішень відсутні підстави для застосування норм інших законів, зокрема пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону для визначення строку звернення до адміністративного суду до позовів платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень встановлено місячний строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частиною п'ятою ст. 99 КАС України.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

У разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Підпунктом 5.2.5 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

ТОВ „Омега" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у додатку до якого задекларовано обсяги поставки та суму податку на додану вартість по операціям з ТОВ „Ексіст-Україна".

Також, позивач 16.02.2011 звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва стосовно розбіжностей по податковому кредиту між ТОВ „Ексіст Україна" та ТОВ „Омега".

Відповіддю № 4155/10/15207 від 11.03.2011 Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва повідомила, що станом на 02.03.2011, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів розбіжність між ТОВ „Ексіст-Україна" та ТОВ „Омега" відсутня.

Строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення контролюючого органу обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, як це передбачено п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до цього пункту зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Судом першої інстанції правомірно було визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків податкової звітності або відповідним відображенням власних податкових показників, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, чинним законодавством -не передбачено.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-670/12/2670 задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіст-Україна" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-670/12/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 у справі № 2а-670/12/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко