Ухвала суду № 27219959, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/26635/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

у справі № 2а-10315/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Якур»(надалі -ТОВ «Якур»)

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, податкових вимог, скасування акту

встановив:

ТОВ «Якур»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому поставлено питання про визнання дій скасування податкового повідомлення-рішення, податкових вимог, скасування акту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. в задоволені позовних вимог відмовлено. В частині позовних вимог про відновлення судом статусу ТОВ «Якур»як платника податку на додану вартість з моменту прийняття ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ провадження закрито.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Закриваючи провадження у справі в частині відновлення статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ, суд виходив з того, що дані вимоги, відповідно до ст. 17 КАС України не підсудні адміністративному суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. скасовано рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовано акт ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №55/28-046 від 29.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЯКУР»; скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №0004241520/0 від 02.07.2010р, скасовано першу податкову вимогу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №1/757 від 27.07.2010р. та другу податкову вимогу №2/937 від 27.08.2010р. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом в червні 2010р. проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання перевірки нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №5283/15-215/24666206 від 21.06.2010р.

В ході перевірки виявлено, що позивач подавав до податкового органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. При цьому позивач, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний був визначити умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Перевіркою встановлено, що залишки товарно-матеріальних цінностей на складах позивача на момент складання акту становлять 92055,00 грн., основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 % - 18444,00 грн., основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 % - 31864,00 грн., всього на суму 142363,00 грн.

При цьому відповідач відзначив, що в порушення чинного законодавства позивач не нарахував умовний продаж таких товарів та відповідно не збільшив податкове зобов'язання, 20 % податку на додану вартість від залишкової вартості, що становить 28473,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28473,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8542,00 грн.

Крім того, на підставі довідки від 09.04.2010р. № 55 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідачем складено акт № 55/28-046 від 29.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача в зв'язку з приписами абз. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перед надсиланням податкової вимоги, податковий орган повинен надіслати позивачу повідомлення - рішення та надати час на узгодження суми податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ «ЯКУР»не мало будь-яких податкових зобов'язань з податку на додану вартість перед відповідачем.

17.08.2010р. ТОВ «Якур»на адресу відповідача направлено лист за № 19, в якому позивач повідомив про неотримання документів, яки свідчили про наявність податкового зобов'язання або податкового боргу, проте будь-яких письмових відповідей від ДПІ у Червнозаводському районі м. Харкова не отримав.

Відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України цього ж Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «е»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті «в»цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»- «б»цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»- «е»цього пункту.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (далі Положення).

Так, п.25 Положення також передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо зокрема особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин (пп. «в»п.25 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Зокрема, пп.25.2 Положення зобов'язує податковий орган прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у пп. «в»цього пункту.

Так, пп.25.2.1 п.25 Положення встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, зокрема, визначених у пп. «в»п.25 цього Положення. Таке рішення може бути прийнято за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей): свідоцтва або корінця свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»(підстава пп. «в»п.9.8 ст. 9 Закону); судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» ); документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава пп. «в»Законом України «Про податок на додану вартість»); інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава пп. «в»п.9.8 ст.9 Законом України «Про податок на додану вартість»); судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону Законом України «Про податок на додану вартість») ; свідоцтва або корінця свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії свідоцтва (підстава пп. «в»п.9.8 ст.9 Законом України «Про податок на додану вартість»); документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 ЗЗаконом України «Про податок на додану вартість»).

Згідно із п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»від 09.09.2009 №1120-р органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"

Проте, Положенням визначений перелік доказів (документів, відомостей), на підставі яких проводиться анулювання платника податку на додану вартість на підставі пп. «в»п.9.8 ст.9 Законом України «Про податок на додану вартість», у якому факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник ПДВ постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, не передбачений та не є підставою для анулювання платника ПДВ.

Отже, пп. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку із декларуванням податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту за відповідний період та по відповідному контрагенту, а тому відповідач не мав законних підстав для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для анулювання свідоцтва ПДВ стало подання позивачем податковому органу декларації з податку на додану вартість з моменту реєстрації, встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, що згідно п.З Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», що є підставою для анулювання реєстрації такого платника податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в акті про анулювання свідоцтва ПДВ № 55/28-046 від 29.04.2010 року посилається на встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими позивач не задекларували податкові зобов'язання, що підтверджуються довідкою від 28.04.2010р. №55.

У зазначеній довідці відповідач зазначав про встановлення факту виписування ТОВ «Якур»податкових накладних, згідно з якими позивач не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за період з березня по квітень 2008р. та за липень 2008р. у обсязі продажу у сумі 31376,9 грн., ПДВ - 6275,38 грн.

При цьому, позивачем у вказані періоди подавалися відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, у яких відображено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та перелічені податкові накладні.

Крім того, в акті перевірки (умовного продажу активів) ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова наголошує на тому, що підставою анулювання свідоцтва ПДВ є неподання ТОВ «ЯКУР»податковому органу протягом двонадцяти послідовних місяців декларацій з податку ПДВ, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок, що згідно п.9.8. ст.9 ЗУ «Про податок на додану вартість» тягне за собою анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Отже, в акті перевірки ДПІ в Червнозаводському районі м. Харкова зазначає інші підстави для анулювання свідоцтва ПДВ ніж у довідці та акті анулювання свідоцтва ПДВ.

Однак, щодо цього виводи відповідача також не знайли свого підтвердження, оскільки ТОВ «ЯКУР»подавав останню декларацію з ПДВ 20.01.2010 року, у якій були відображені оподатковані ПДВ поставки за період грудень 2009 року.

Тобто на момент анулювання відповідачем свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Якур", строк протягом якого позивач подавав декларації з ПДВ, що свідчили про відсутність оподаткованих поставок, становив лише 3 місяці.

Крім того, у якості об'єкту перевірки у акті зазначено податкову декларацію з ПДВ та Додток К1/1 до неї за 2007 рік від 06.02.2008 року, однак як ця податкова накладна стосується нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ відповідач у акті не зазначає.

Отже, відповідач всупереч нормам законодавства склав акт умовного продажу активів та нарахував позивачу податок на додану вартість у сумі 28473 грн. та штрафні санкції у сумі 8542 грн.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі без достатніх на те підстав, всупереч ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Крім того, Відповідно до п.5 Положення, Реєстр платників податку на додану вартість це автоматизований банк даних, створений відповідно до ст.9 Закону №168/97-ВР для забезпечення реєстрації та єдиного обліку платників податку на додану вартість; єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Пунктом 17 Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють, зокрема, передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України. (п.19 Положення). Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють: приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби; приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами; видачу Свідоцтв та засвідчення копій; формування бази даних платників податку на додану вартість (п.20 Положення).

Таким чином, до повноважень відповідача не належить безпосереднє внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Пунктом 1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, позовні вимоги в частині відновлення статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ 29.04.2010р, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Отже, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов