Ухвала суду № 27219785, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/18385/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників:

позивача Русінова Т.Ю.

відповідача Шляхова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Запорізької області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-0870/2854/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна»(далі по тексту -позивач, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011 № 0000090801 та № 0000080801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов задоволено.

В касаційних скаргах Прокуратура Запорізької області та СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача з питань правових відносин з постачальниками товарів за період з 01.04.2010 по 01.02.2011 відповідачем складено акт перевірки від 30.03.2011 №194/08-01/00186536.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР), підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абз. «а»пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05 №244, пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період квітня, червня -грудня 2010 року в сумі 104085487,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за період травня, липня 2010 року, січня 2011 року на загальну суму 104085487,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011: №0000080801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 104085487,00 грн., визначено податкове зобов'язання в розмірі 187622,00 грн., застосовано штрафні санкції в розмірі 46906,50 грн.; №00000090801, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 104085487,00 грн.

Свої висновки відповідач мотивував тим, що до складу податкового кредиту, від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень, червень -грудень 2010 року та бюджетного відшкодування за травень , липень -грудень 2010 року, січень 2011 року включено суму податку на додану вартість по податковим накладним, які видані постачальниками з придбання природного газу, брухту чорних металів та інших товарів на суму 104085487,00 грн. Серед вказаних постачальників підприємства, що не задекларували свої податкові зобов'язання, підприємства, які не знаходяться за місцем реєстрації. Податковим органом виявлено розбіжності задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів по ланцюгу постачання.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відомості про постачальників позивача, контрагентів постачальників не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і постачальниками (його контрагентами); первинними документами підтверджено факт відвантаження позивачу товару та отримання позивачем цього товару згідно укладених договорів; товарність вказаних операцій податковим органом не оспорюється; договори, за якими вчинено вказані господарські операції не містять ознак, що дають підстави для висновку про їх нікчемність; товари, отримані позивачем внаслідок господарських операцій з постачальниками, призначені для використання у власній господарській діяльності; постачальники позивача наділені цивільною дієздатністю, перебувають на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість; отриманий позивачем товар повністю ним оплачений шляхом перерахування коштів, в тому числі податку на додану вартість, на рахунки постачальників.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що господарські операції з придбання продукції мали реальний товарний характер.

Відповідач обґрунтовує прийняті ним рішення тим, що фактично суми податку на додану вартість не сплачені до бюджету контрагентами позивача - постачальниками по ланцюгу поставки.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з таким висновком відповідача у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, зазначені вище норми не ставлять у залежність право на відшкодування податку на додану вартість від його фактичної сплати до бюджету постачальниками.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та суми податку на додану вартість сплачено позивачем у ціні товару, тому вірним є висновок судів про задоволення позову.

Пункт 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР визначає, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України, який набрав чинності 01.01.2011, та регулює податкові правовідносини після вказаної дати.

Згідно висновків відповідача, на формування позивачем бюджетного відшкодування січня 2011 року вплинуло включення до податкового кредиту грудня 2010 року операцій з придбання металобрухту на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від зазначених вище постачальників.

Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Прокуратури Запорізької області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова