Постанова № 27217210, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6971/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.12р. у справі №2а-6971/12/2670 за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття необхідних дій для зняття обмежень щодо здійснення позивачкою права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача надіслати до Першої Київської державної нотаріальної контори вимогу про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 26.10.04р. за №№1412149 та 1412154 про арешт належної позивачці на праві власності вказаної квартири.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що відповідачем не доведено підстави, за яких квартира позивачки арештована з 2004 року по даний час.

У судовому засідання апелянт підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, позивач, довідавшись про те, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Першою Київською державною нотаріальною конторою 26.10.04 за №1412149 та №1412154 зареєстровано обтяження - арешт квартири в АДРЕСА_1 на підставі вимоги 668/3 від 25.08.99р. ВДВС у Шевченківському районі, звернулась до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з запитом про надання інформації щодо причин накладення арешту на квартиру, власником якої вона є.

У відповідь на звернення, відповідач у листі від 22.02.12р. повідомив про те, що надання будь-якої інформації по виконавчому провадженню при виконанні якого виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.08.99р. неможливо, оскільки у 2007 році при ліквідації ДВС у Шевченківському р-ні м. Києва до новоствореного ВДВС Шевченківського РУЮ вищевказане виконавче провадження не передавалось. Виконавче провадження, при виконанні якого виносилась постанова про арешт квартири, яка належить на праві власності позивача на виконанні у відповідача не перебуває.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано обґрунтовану відповідь на інформаційний запит позивачки, у зв'язку з чим не вбачається бездіяльності з боку державної виконавчої служби. Між тим, позивач не оспорювала рішення та дії ВДВС з приводу накладення арешту на вказану квартиру, а тому, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави вважати порушеним право позивача відповідачем, а відтак -відсутні підстави для зобов'язання на вчинення дій щодо надіслання відповідачем вимоги про зняття арешту з вказаної квартири.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що такий висновок зроблений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього встановлене Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 р. за N 1020/9619.

Так, відповідно до підпункту 2.1.3. п. 2.1. Положення (у редакції, чинній на момент реєстрації заборони), підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: постанови органів державної виконавчої служби про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5, зареєстрованої в Мін'юсті 15.12.99 за N 865/4158 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 2.2. Положення, органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. №606-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 цього ж Закону, про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

В даному випадку, матеріали справи не містять будь-яких документальних доказів в обґрунтування підстав арешту квартири позивача, як і не містять доказів обізнаності позивача про накладення арешту на її квартиру.

Відповідно до частин 2,3 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

З метою з'ясування обставин справи, колегією суддів витребувано витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на даний час, з якого вбачається, що вказана квартира станом на 17.10.2012 року обтяжена арештом, що зареєстрований Першою Київською державною нотаріальною конторою 26.10.04 за №1412149 на підставі вимоги 668/3 від 25.08.99р. ВДВС у Шевченківському районі та 17.05.2010 р. за № 9832928, що зареєстрований ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України на підставі постанови за цими ж номером і датою - 668/3 від 25.08.99р ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, держаний виконавець ОСОБА_3

Колегією суддів згідно з ухвалою від 20.09.12р. також витребувано у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві матеріали виконавчого провадження, які зумовили згідно з вимогою та постановою ВДВС у Шевченківському районі № 668/3 від 25.08.99р накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 згідно свідоцтва на право власності на житло № 337 від 20.06.95р.

Однак, відповідачем не надано будь-яких обґрунтованих пояснень, не надано будь-яких доказів щодо підстав накладення арешту на вказану квартиру, як і не надано матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт.

Відповідно до ч. 6. ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2. ст.71 КАС України).

В даному випадку, відповідачем не доведено суду підстави обтяження вказаної квартири з 2004 року по даний час. Та обставина, що відповідачу невідомі такі причини та підстави обтяження квартири, сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Те, що позивач не оспорювала рішення та дії ВДВС з приводу накладення арешту на вказану квартиру не є підставою для того, щоб не вважати право позивачки порушеним, оскільки належна позивачці квартира згідно витягу № 38313650 від 17.10.12. з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна перебуває під арештом і на даний час, а відтак позивач обмежена у правах власника і безумовно вправі на судовий захист.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень, вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення і дії субґєкта вланих повноважень мають прийматися (вчинятись) обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів приходить до висновку про бездіяльність відповідача щодо невжиття необхідних дій для зняття обмежень щодо здійснення позивачем права власності на квартиру, з огляду на недоведеність правових підстав для такого обмеження, а відтак - наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.12р. у справі №2а-6971/12/2670 -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.12р. у справі №2а-6971/12/2670 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо невжиття необхідних дій для зняття обмежень щодо здійснення ОСОБА_2 права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надіслати до Першої Київської державної нотаріальної контори вимогу про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про арешт належної ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_1, вчинених реєстратором на підставі вимоги та постанови 668/3 від 25.08.99р. ВДВС у Шевченківському районі.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.