Ухвала суду № 27217113, 24.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року справа №2а/1270/4124/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В,

суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 09 лютого 2012 року ТОВ ВТП «Укртехснаб» було ознайомлено з актом перевірки Краснодонської ОДПІ № 139/23-24205497 та позивачу вручено податкове повідомлення - рішення від 09.02.2012 № 0000072340 про нарахування грошового зобов'язання на суму 6417,00 грн. Однак, позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, встановленими без дослідження в повному обсязі первинної документації, а прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, у відповідності до норм діючого законодавства. Апелянт наголошує на тому, що під час здійснення перевірки позивача не було підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія Квік Дан» у квітні 2011 року, оскільки до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які відносяться до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб»єктів господарювання незалежно від форм власності є обов»язковим. Крім того, при перевірці було також враховано інформацію, наведену в акті Алчевської ОДПІ від 02.12.2011 року про результати перевірки контрагента позивача ТОВ «Компанія Квік Дан», за результатами якої установлено відсутність останнього за юридичною адресою, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про нікчемність укладених з цим Товариством угод

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Краснодонській об'єднаній державній податковій інспекції в Луганській області , є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВТП «Укртехснаб» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року з ТОВ «Компанія Квік Дан». За результатами перевірки складено акт, висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 6416 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 09 лютого 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072340, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 6416,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, при цьому, п. 198.2 статтів 198 ПК України установлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу наведених норм виходить, що законність господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим погоджується судова колегія.

Апелянт наполягає, що угоди, укладені контрагентом позивача -ТОВ «Компанія Квік Дан», є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, тощо, відсутністю його за місцезнаходженням.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів та враховуючи той факт, що правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Крім того, посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, оскільки його доводи щодо нікчемності угод, укладених контрагентом позивача ґрунтуються на припущеннях, в той час, як судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст..ст.195,197,198.200.205.206.211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Укртехснаб» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072340 від 09.02.2012, - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: І .В.Геращенко

І.В.Сіваченко