Рішення № 27216538, 22.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3981/12 вх. № 3981/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників

позивача - Шпаковський Д.І. (довіреність від 20.03.12 р.); відповідача - ОСОБА_2 (особисто; паспорт НОМЕР_2, виданий Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській обл.), ОСОБА_3 (угода про надання правової допомоги від 05.10.12 р.; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 19.12.07 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (м. Харків)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Зміїв, Харківська обл.)

про стягнення 43257,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Новаагро Україна" (новий кредитор по договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 01.10.11 р.), звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_4) на свою користь заборгованість за усним договором поставки, укладеним між СТОВ Агрофірма "України НОВА" (первісний кредитор по договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 01.10.11 р.) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_4). Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 43257,32 грн., з яких 42800,00 грн. сума основного боргу, 228,66 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за договором за кожний день допущеного прострочення, 228,66 грн. відсотки від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами. Судові витрати в розмірі 1609,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.12 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.09.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.12 р. розгляд справи відкладено на 09.10.12 р.

Відповідач 09.10.12 р. надав довідку, в якій повідомив, що поставку будівельних матеріалів СТОВ Агрофірма "України нова" за договором від 25.07.08 р. було здійснено за усним дорученням в зв"язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_2 відповідних транспортних засобів громадянином ОСОБА_5, мешканцем АДРЕСА_2.

Також відповідач надав довідку, в якій повідомив, що копії накладних щодо поставки будівельних матеріалів СТОВ Агрофірма "України нова" за договором від 25.07.08 р. були знищені в зв"язку з закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні 09.10.12 р. було оголошено перерву до 15.10.12 р.

15.10.12 р. за вх. 16716 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить витребувати з Первомайського районного суду Харківської області з метою огляду у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Новаагро Україна" про стягнення суми.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування з Первомайського районного суду Харківської області з метою огляду у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Новаагро Україна" про стягнення суми, вирішив відхилити його як необґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам ГПК, оскільки воно не підписане відповідачем.

Також 15.10.12 р. за вх. №16717 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 07.02.09 р. та клопотання про витребування доказів.

Суд, розглянувши заяву відповідача, вирішив задовольнити її частково в частині долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 07.02.09 р.

В судовому засіданні 15.10.12 р. було оголошено перерву до 22.10.12 р.

17.10.12 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява, в якій він вказує, що в обґрунтування відзиву на позов, направляє документи згідно додатку.

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.12 р. підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 22.10.12 р. заперечує проти позову, посилаючись на недоведеність позивачем позовних вимог, їх необгрунтованість та відсутність письмових доказів на їх підтвердження.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.10.11 р. між СТОВ Агрофірма "Україна Нова" (первісний кредитор) та ТОВ "Новаагро Україна" (новий кредитор) було укладено договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги заборгованості в сумі 42800грн., здійснених як передплата на банківський рахунок ОСОБА_4 наступними платежами: 12.08.08 в сумі 11 600грн., 10.10.08 в сумі 15 000, 00грн., 24.10.08 в сумі 10 000,00грн., 05.12.08 в сумі 5 000 грн., 09.12.08 в сумі 1 200 грн. за непоставлені будівельні матеріали згідно усного договору поставки будівельних матеріалів (рахунок від 25.07.08 р.), укладеним між первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ОСОБА_2, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_6 від 15.02.12 р. та свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 07.02.09 р.) (основний договір) і право вимоги штрафних та фінансових санкцій, передбачених договором та чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а новий кредитор прийняв право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором та право вимоги по отриманню штрафних та фінансових санкцій, передбачених договором та чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

25.07.08 р. між СТОВ Агрофірма "Україна Нова" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ОСОБА_2, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_6 від 15.02.12 р. та свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 07.02.09 р.) (боржник), в усній формі було укладено договір поставки будівельних матеріалів за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, які були узгоджені усно, передати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених договором. Договором було встановлено, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару.

Судом встановлено, що СТОВ Агрофірма "Україна Нова" (первісний кредитор), на виконання умов усного договору, на підставі досягнутої домовленості та рахунку №7 від 25.07.08 р., здійснив перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати за будівельні матеріали, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок по особовому рахунку НОМЕР_7, а саме: 12.08.08 р. перераховано 11600,00 грн., 10.10.08 р. перераховано 15000,00 грн., 24.10.08 р. перераховано 10000,00 грн., 05.12.08 р. перераховано 5000,00 грн., 08.12.08 р. перераховано 1200,00 грн.

Відповідачем подано до суду заяву (вх. №15525 від 17.09.12 р.) про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд, розглянувши заяву відповідача (вх. №15525 від 17.09.12 р.) про застосування позовної давності до позовних вимог позивача, вирішив відмовити в її задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.12 р. за вих. № 162 позивачем, відповідно до ст. 530 ЦК України, було направлено вимогу про сплату грошових коштів в сумі 42800,00 грн., але до подання позовної заяви вимога про сплату грошових коштів в сумі 42800,00 грн. відповідачем не була виконана, тому позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 42800,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку з простроченням відповідачем строку зобов'язання 13 днів позивач вважає за необхідне нарахувати фінансові та штрафні санкції в сумі 457,32 грн., а саме пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за договором за кожний день допущеного прострочення в розмірі 228,66 грн. та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 228,66 грн.

Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із законом чи договором неустойкою (штрафом, пенею). Отже майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 2 роз"яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.94 р., розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.

Згідно п. 2.1. роз"яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.94 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Відповідно до п. 3 роз"яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.94 р., оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до п. 9 роз"яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.94 р., пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача фінансових та штрафних санкцій в сумі 457,32 грн., а саме пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за договором за кожний день допущеного прострочення в розмірі 228,66 грн. та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 228,66 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63401, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фоп ЄДР НОМЕР_8; ІПН НОМЕР_1; р/р НОМЕР_9 в АТ "Індекс- Банк" м. Харків, МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 43; п/р 26001002305102 в АТ АСТРА БАНК, м. Києва, МФО 380548; Код ЄДРПОУ 34631027; Свідоцтво ПДВ № 200009318; ІПН 346310220317) суми основної заборгованості в розмірі 42800,00 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 29.10.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.