Постанова № 27212906, 24.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Справа № 5019/930/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Тішевський В.М.

відповідача: представник Шевчук Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.12р. у справі № 5019/930/12 (суддя Трускавецький В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чароітбуд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка"

про стягнення в сумі 82 319 грн. 72 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/930/12 від 20.08.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельного підприємства «Агропереробка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чароітбуд» 76 948 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 19 коп. основного боргу, 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 77 коп. пені, 1 161 (одну тисячу сто шістдесят одну) грн. 59 коп. три відсотки річних, 270 (двісті сімдесят) грн. 17 коп. інфляційних втрат та 1 646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 39 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором не виконав, заборгувавши позивачу 76 948,19 грн. Оскільки, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 939,77 грн. пені також підлягає задоволенню. Крім того, на підставі вимог статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1161,59 грн., нараховані по кожному з актів окремо на суму основного боргу, а також 270,17 грн. втрат від інфляції. Оскільки, заявлені позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство "Агропереробка" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.08.12р. у справі 5019/930/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у зв'язку із суттєвими недоліками виконаних робіт, вони не були прийняті замовником (відповідачем), і відповідно не був підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт від 16.01.2012року на суму 31919,58 грн. Позивач (підрядник) затягував час усунення недоліків і навмисно не виконував договірних зобов'язань, після чого і звернувся до суду із повною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних витрат. Станом на даний час улаштоване ТОВ "Чароітбуд" покриття не відповідає вимогам будівельних норм та стандартів та не виконує свого функціонального призначення. Також суд не врахував положення ч.1 ст.883 ЦК України, якою передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

24.10.2012р. на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №5019/930/12, яке долучене судом до матеріалів справи.

Представник відповідача підтвердила дане клопотання і в усному порядку та просить зупинити провадження у справі № 5019/930/12 в зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи №5019/1638/142 господарським судом Рівненської області, оскільки, зазначені справи пов'язані між собою, а тому обставини, які можуть бути встановлені при розгляді справи №5019/1638/12 та рішення у справі можуть вплинути на рішення у справі про стягнення суми заборгованості по договору підряду №45 від 10.03.2011 р.

Колегія суддів з'ясовує думку представника позивача щодо заявленого клопотання. Представник позивача заперечує проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №5019/930/12.

Після оголошеної перерви, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила: відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №5019/930/12, оскільки обставини, які наведені у клопотанні про зупинення провадження у справі виникли після прийняття оскаржуваного рішення. Такі обставини можуть бути підставою для подання заяви в порядку статей 112-114 ГПК України.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 березня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством "Агропереробка" (далі - ТОВ ВТП "Агропереробка") (відповідач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чароітбуд" (далі - ТОВ "Чароітбуд") (підрядник, позивач) укладено Договір підряду №45, відповідно до п. 1.1. якого Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання своїми силами та на свій ризик виконати роботи по улаштуванню полімерного покриття підлоги, улаштуванню полімер-кварцової підлоги, Договору) відповідно до умов п. 2.1. цього Договору та згідно з протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість (а.с.28-32).

Пунктом 7.1. цього Договору передбачено, що вартість робіт, розрахована на момент підписання Договору, зазначена в Додатку № 1 до даного Договору, і складає 111 002,40 грн. з ПДВ.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1) сторони дійшли згоди щодо розміру динамічної договірної ціни на виконання робіт в сумі 111 002, 40 грн. (а.с.32).

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено правила експлуатації безшовних полімерних покриттів підлог на основі епоксидних матеріалів (а.с.33).

Відповідно до п. 7.2 Договору оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням робіт, які визначаються за фактом.

Порядок розрахунків та порядок передачі актів виконаних робіт і їх підписання Замовником регламентовано сторонами в ст. ст. 6-7 вищезазначеного Договору.

Зокрема, п. 6.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів приймання виконаних робіт та підписати їх на протязі трьох робочих днів, не враховуючи день їх передачі Підрядником, якщо з боку Замовника немає зауважень до виконаних робіт (у відповідній письмовій формі).

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили сплату Замовником авансу в сумі 65 000 грн. та зазначили, що після закінчення робіт Сторони підписують Акт про виконання робіт і на протязі 3-х банківських днів Замовник виплачує вартість фактично виконаних робіт згідно Акта, за винятком суми перерахованого авансу.

Відповідно до п.11.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання та його скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Матеріали справи свідчать про те, що Замовник пункт 7.3. Договору в частині сплати авансу в сумі 65 000 грн. виконав частково, перерахувавши позивачу 20 000 грн. (а.с.40, 41), що не заперечується обома сторонами.

17 травня 2011р. сторонами було підписано Акт здачі-прийому виконаних робіт (а.с.35), відповідно до якого Підрядник здав, а Замовник прийняв роботи на загальну суму 65 028, 61 грн., до сплати Замовником належить 45 028, 61 грн. (за вирахуванням авансу в розмірі 20 000 грн.).

Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений відтисками печаток товариств. Окрім того, в акті зазначено, що претензій до якості виконаних робіт Замовник не має.

У подальшому, по завершенню другого етапу виконаних робіт, листом від 18.01.2012р. (а.с.36) позивач надіслав відповідачу два примірники акта виконаних робіт від 16.01.2012р. (а.с.34), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.01.2012р. та чеком відділення поштового зв'язку від 19.01.2012р. (а.с.8), для перевірки та підписання їх Замовником у відповідності до п. 6.2. Договору від 10.03.2011р.

Відповідачем акти виконаних робіт не підписані, не повернуто підряднику у разі відмови від підписання акта та не надіслано зауважень чи заперечень (в разі їх наявності), як це передбачено п. 6.2. Договору та встановлено ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Оскільки замовник не підписав акт приймання виконаних робіт від 16.01.2012р. та не повністю оплатив вартість фактично виконаних позивачем робіт, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір має всі ознаки договору підряду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Так, умовами Договору підряду № 45 сторонами було визначено їх права та обов'язки, терміни виконання підрядних робіт, порядок здійснення розрахунків та матеріальну відповідальність сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 4 статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У цьому випадку сторони у п.7.3 договору погодили кінцевий порядок розрахунків, а саме, - на протязі 3 банківських днів після підписання акта про виконані роботи.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як було зазначено вище, листом від 18.01.2012р. (а.с.36) позивач надіслав відповідачу два примірники акта виконаних робіт від 16.01.2012р. (а.с.34), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 19.01.2012р. та чеком відділення поштового зв'язку від 19.01.2012р. (а.с.8), для перевірки та підписання їх Замовником у відповідності до п. 6.2. Договору від 10.03.2011р.

Доказів того, що вказаний акт був повернутий позивачу відповідачем для певних виправлень чи коригувань, відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

З огляду на вищезазначене, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позивач має всі підстави, передбачені ч.4. ст.882 ЦК України, вважати свої зобов'язання щодо здачі замовнику виконаних ним робіт - виконаними в повному обсязі і прийнятими замовником.

У встановлені у договорі строки відповідач не здійснив оплати за виконані позивачем підрядні роботи. На окрему вимогу позивача про сплату суми боргу, відповідач також не відреагував. Доказів перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми 76 948, 19 грн. вартості виконаних підрядних робіт суду не подано.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного в сукупності та враховуючи, що вартість неоплачених, але виконаних позивачем робіт становить 76 948, 19 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на вказану суму.

Щодо обґрунтування доводів апеляційної скарги та тверджень відповідача про те, що роботи не були ним прийняті у зв'язку з суттєвими недоліками виконаних робіт (підлога вкрита тріщинами, не водостійка, не витримує механічного навантаження), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3 Договору підряду № 45 від 10.03.2011р. на протязі 12 місяців із моменту підписання акта про виконання робіт, у випадку виявлення дефектів, пов'язаних з порушенням Підрядником технології та при дотриманні Замовником вимог "Правил експлуатації полімерного покриття промислових підлог" та за умови відсутності механічних ушкоджень з вини Замовника, Підрядник усуває ці дефекти за свій рахунок в узгоджений з Замовником термін.

Лист, на який покликається відповідач в підтвердження своїх доводів щодо неякісного виконання позивачем робіт, і який, на переконання відповідача, свідчить про неприйняття ним робіт по акту виконаних робіт від 16.01.2012р., датований 22.06.2012р. (а.с.62), тобто після звернення позивача з позовом у даній справі - 06.06.2012р.

Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище, із посиланням на ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, у даному випадку, відповідач, не заявив негайно про допущені у роботі відступи від умов договору - явні недоліки, або у подальшій експлуатації - приховані недоліки. Термін «негайно», як правило, тісно пов'язаний із строками та термінами та часовими проміжками.

На сьогоднішній день ні норми Цивільного чи Господарського кодексів України, ні Господарського процесуального кодексу України не встановлюють чіткого визначення терміну «негайно».

За змістом статті 251 ЦКУ, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Поряд з тим термін «негайно» неодноразово зустрічається в ЦКУ, у розумінні строку виконання зобов'язань. Авторами науково-практичного коментаря (НПК) до ЦКУ термін «негайно» тлумачиться як такий, що виходячи із засади розумності, має бути здійснене якнайшвидше, в мінімальний строк, достатній для вчинення конкретної дії.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», зазначив, що «негайно» не означає - що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога швидше (скоріше), з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі.

У даному випадку враховуючи, що акти виконаних робіт від 16.01.12р. були надіслані позивачем на адресу відповідача 19.01.12р. (а.с.8), а з урахуванням поштового обігу поштової кореспонденції в Україні доставлені адресату не пізніше 25.01.12р., то, виходячи із аналогії закону (частина 3 статті 181 Господарського кодексу України), отримані акти виконаних робіт мали б бути підписані і один примірник повернутий на адресу позивача не пізніше 15.02.12р., або у цей же строк надіслане заперечення на акти виконаних робіт.

Однак жодним чином не 22.06.12р. (а.с.62-64), коли відповідач надіслав заперечення на адресу позивача через 14 днів після порушення провадження у даній справі (а.с.1).

Окрім того, відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду другої інстанції доказів того, що позивач порушив умови договору (відповідач відмовився від усунення недоліків (у разі їх наявності) відповідно до п.8.3 договору), що дає відповідачу право на зменшення оплати за виконані підрядником роботи).

В той час, п. 6.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу згідно актів приймання виконаних робіт та підписати їх на протязі трьох робочих днів, не враховуючи день їх передачі підрядником, якщо з боку замовника немає зауважень до виконаних робіт (у відповідній письмовій формі).

Відповідачем також не подано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що у замовника були зауваження до виконаних підрядником робіт (у відповідній письмовій формі) на момент передачі таких робіт.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, заборгувавши позивачу 76 948, 19 грн.

Відповідно до п.7.5 договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно акта Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення.

На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3 939,77грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.5), у вигляді сплати пені, що становить 3 939, 77 грн.

Оскільки, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 939, 77грн. пені також підставно підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі вимог статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1161, 59 грн., нараховані по кожному з актів окремо на суму основного боргу, а також 270, 17 грн. втрат від інфляції.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, заявлені позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум правомірно задоволенні місцевим судом в повному обсязі.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 20.08.2012 р. у справі №5019/930/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Агропереробка" - без задоволення.

Справу №5019/930/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.