Рішення № 27212357, 22.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3682/12 вх. № 3682/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Задорожної І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

за участю прокурора - Гелета О.О. (посвідчення № 618 від 27.07.2006р.).

позивача - не з'явився. 3-ї особи (Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвіськбуд" Харківський філіал") - не з'явився.

відповідача - ОСОБА_2 (дов. ВРТ № 824543 від 15.09.2012р.).

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Філія ДП МОУ "Укрвійськбуд" "Харківський філіал", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому просить суд стягнути з відповідача 129 765,97 грн. вартості втраченого та пошкодженого майна, в зв'язку з неналежним виконанням умов договору зберігання №38-11, укладеного між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Харківський філіал" та ФОП ОСОБА_4

Як вказує прокурор в у позовній заяві, згідно із висновком про вартість майна від 10.12.2010 року та 17.12.2010 року, проведеного ТОВ "Альянс" та погоджених начальником Регіонального ФДМУ по Харківській області, вартість майна, отриманого ФОП ОСОБА_3 на зберігання від ФДП МОУ "УВБ" "Харківський філіал", та втраченого в результаті неналежного зберігання становить:

- КАМАЗ-5511 - 29 200 грн.

- екскаватор ЕО-2621 - 25 450 грн.

- МАЗ-КС-3577 - 36 180 грн.

- навантажувач ТО-25 - 12 366 ,87 грн.

- бульдозер ДЗ-110В - 18 490,40 грн.

- МАЗ-5551 - 8 078,78 грн., всього на суму 129 765,97 грн.. Вищевказані обставини, як вважає прокурор, спричинили державі в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" матеріальну шкоду на вищевказану суму, в зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2012 року порушено провадження у справі №5023/3682/12, залучено до участі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Філію Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Харківський філіал" м. Харків, розгляд справи призначено на 03.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2012 року задоволено заяву представника прокуратури про заміну первісного відповідача ФОП ОСОБА_4 на належного відповідача ФОП ОСОБА_3. Розгляд справи відкладено до 17.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2012 року прийнято до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог, а саме, в якій просив суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" спричинені збитки в сумі 129 765,97 грн., яку суд розцінив як подання заяви про зміну предмету позову та прийняв її до розгляду в порядку ст. ст. 54, 57 ГПК України. Розгляд справи відкладено до 08.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2012 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено до 17.10.2012 року. В судовому засіданні оголошена перерва з 17.10.2012 року по 22.10.2012 року, з метою отримання від сторін документів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Представник прокуратури в судовому засіданні 22.10.2012 року підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 22.10.2012 року не з*явився, в процесі розгляду справи підтримував позовні вимоги у повному обсязі, письмових пояснень по суті спору не надав. Через канцелярію господарського суду за вх.17144 від 22.10.2012 року направив документи в підтвердження заявлених прокуратурою позовних вимог, а саме листи філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "Харківський філіал" адресовані ФОП ОСОБА_3 з вимогою про повернення державного майна зі зберігання.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, додаткових документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно а належним чином.

Відповідач в процесі розгляду справи та в судовому засіданні 22.10.2012 року визнає позовні вимоги в повному обсязі, зокрема, у відзиві на позовну заяву за вх.№154 наголошує на те, що після закінчення дії договору №38-11 від 03.10.2011 року, відповідач не мав змоги забезпечити належним чином схоронність переданого майна, тому після приїзду з відрядження ним було встановлено факт розукомплектування окремих одиниць техніки, а саме: автомобіля КАМАЗ-5511,1991 року виписку, автомобіля МАЗ-5551,1991 року випуску, навантажувача ТО-25,1991 року випуску та екскаватора ЕО-2621 1991 року випуску та відсутність двох одиниць техніки, а саме крану автомобільного МАЗ-КС-3577 -2 на базі автомобіля МАЗ-5334,1989 року випуску та бульдозера ДЗ-110В на базі трактора Т-170, 1988 року випуску та з огляду на викладене, відповідач погоджується з позовними вимогами про завдання ним матеріальної шкоди державі на суму 129 765,97грн.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

03.10.2011 року між директором Філії Державного - підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» «Харківський філіал» (далі - ФДП МОУ «УВБ» «Харківський філіал») ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір зберігання №38-11.

Розділом першим договору сторони передбачили, що за умовами цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, визначене у Додатку №1 даного договору на строк до 03.05.2012 року, а саме:

- кран автомобільний КС-3577-2 на базі автомобіля МАЗ-5334, 1989 р.в.,

- бульдозер ДЗ - 110В на базі трактора Т-170, 1988 р.в.,

- автомобіль КАМАЗ-5511, 1991 р.в.,

- автомобіль МАЗ-5551, 1991 р.в.,

- навантажувач ТО-25, 1991 р.в.

- екскаватор ЕО -2621 1991 р.в.

Відповідно до акту приймання - передавання до договору зберігання від 03.10.2011 року позивачем було передано вищевказане майно у кількості шести одиниць у комплектному стані.

Розділом другим договору сторони передбачили права та обов*язки сторін, зокрема пунктами 2.1.2 ,2.1.5., 2.1.9, 2.2.2, 2.2.5. договору сторони передбачили наступне:

Зберігач:

- забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю те саме майно. Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей,

- зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: смт. Коротич, Харківського району, Харківської області, вул. Радянська, 35,

- повертає майно повністю після припинення договору;

Поклажодавець:

- передає майно зберігачу в такому місці: м. Харків, вул. Чуваська,3 відповідно до акту приймання - передавання,

- одержує майно після припинення договору в місці його здавання,

- письмово протягом п'яти днів заявляє претензії до зберігача у разі виявлення після одержання майна нестач, пошкоджень, які не могли бути виявлені зовнішнім оглядом безпосередньо у момент одержання майна.

Пунктами 4.1, 4.2 договору визначена відповідальність сторін, відповідно до яких сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов*язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків. Зберігач несе відповідальність перед поклажодавцем у випадку втрати, знищення, псування майна:

- за пошкодження майна, які призвели до погіршення споживчих якостей настільки, що використання того за призначенням стало неможливим - у розмірі повної вартості майна;

- за інші пошкодження - у розмірі суми, на яку знизилася вартість майна.

Зазначені суми, відповідно до умов договору, розраховуються виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.

В п. 6.1. договору сторонами передбачено, що спори, які виникають в ході дії цього договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Якщо згоди не досягнуто (відображається протоколом переговорів, обміном листами тощо) або сторона ухиляється від розгляду пропозицій, спір передається на розгляд господарського суду відповідно до законодавства України.

Як встановлено матеріалами справи, після припинення дії означеного договору зберігання, позивач звертався до відповідача з листами (вих.№30 від 11.05.2012 року та за вих.№40 від 28.05.2012 року) у відповідності до ст. 530 ЦК України, в яких зазначав про зобов'язання відповідача повернути поклажодавцеві державне майно зі зберігання.

У вказаних листах позивач також наголошував про порушення відповідачем умов договору зберігання щодо належного виконання відповідачем зобов*язань по зберіганню майна, посилаючись на те, що комісією ФГП МОУ "Укрвійскбуд" "Харківською філією" неодноразово проводились перевірки умов зберігання і фактичної кількості транспортних засобів (майна), в результаті яких було встановлено, що частина транспортних засобів на місті зберігання відсутня, а інша частина розукомплектована, та на підставі викладеного, просив відповідача виконати умови договору та повернути державне майно у повному обсязі за адресою, передбаченому в договорі: м. Харків, вул.Чуваська, 3.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, проведеним в ході прокурорської перевірки оглядом місця події встановлено факт розукомплектування окремих одиниць техніки, а саме автомобіля КАМАЗ-5511, 1991 року випуску, автомобіля МАЗ-5551 1991 року випуску, навантажувача ТО-25 1991 року випуску та екскаватора ЕО - 2621 1991 року випуску та відсутність 2 одиниць техніки, а саме: крану автомобільного КС-3577-2 на базі автомобіля МАЗ-5334 1989 року випуску та бульдозера ДЗ-110В на базі трактора Т-170, 1988 року випуску.

Згідно із висновком про вартість майна від 10.12.2010 року та 17.12.2010 року, проведеного ТОВ "Альянс" та погоджених начальником Регіонального ФДМУ по Харківській області, вартість майна, отриманого ФОП ОСОБА_3 на зберігання від ФДП МОУ "УВБ" "Харківський філіал", отриманого ФОП ОСОБА_3 на зберігання від ФДП МОУ "УВБ "Харківський філіал" та втраченого в результаті неналежного зберігання становить:

- КАМАЗ-5511 - 29 200 грн.

- екскаватор ЕО-2621 - 25 450 грн.

- МАЗ-КС-3577 - 36 180 грн.

- навантажувач ТО-25 - 12 366 ,87 грн.

- бульдозер ДЗ-110В - 18 490,40 грн.

- МАЗ-5551 - 8 078,78 грн., всього на суму 129 765,97 грн.. Вищевказані обставини, як вважає прокурор, спричинили державі в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" збитки на вищевказану суму, в зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В даному випадку, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір зберігання від 03.10.2011 року між Філією Державного - підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» «Харківський філіал» (Поклажодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Зберігач).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. (частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України)

Статтею 938 вказаного Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчується розпискою, квитанцією чи іншим документом, підписаним зберігачем.

В даному випадку підтвердженням факту прийняття відповідачем відповідного майна на зберігання є акт приймання-передачі від 03.10.2011 р., підписаного сторонами договору та скріпленого печатками. (арк. спр. 16).

Згідно ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

З матеріалів справи вбачається, що ФДП МОУ "УВБ" "Харківський філіал" було передано відповідачу на зберігання майно: - КАМАЗ-5511, екскаватор ЕО-2621, МАЗ-КС-3577, навантажувач ТО-25, бульдозер ДЗ-110В, МАЗ-5551.

На листи позивача за вих.№30 від 11.05.2012 року та за вих.№40 від 28.05.2012 року, про зобов'язання відповідача повернути державне майно відповідач відповіді не надав, майно позивачеві не повернув.

Слід зазначити, що під час здійснення судового розгляду справи було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не заперечується факт отримання вищевказаного майна на зберігання у кількості 6 одиниць, як не заперечується і факт його розукомплектування і втрати.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення закріплені статтею 193 ГК України.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що з боку відповідача були неналежним чином виконані умови договору зберігання від 03.10.2011р., що виразилось у неповерненні позивачеві переданого на зберігання майна.

Таким чином, є доведеним, що з боку відповідача неналежним чином були виконані договірні зобов'язання з питання умов зберігання переданого йому позивачем майна (п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5,2.1.6. Договору).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (п.1, 2 ст. 623 ЦК України).

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та настанням шкоди; г) вина заподіювача шкоди. Тобто для відшкодування збитків необхідно встановити та довести наявність всіх вищезазначених складових. Аналогічна правова позиція викладена в роз'ясненні Вищого господарського суд України №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" ( із змінами та доповненнями).

Таким чином, за загальними правилами за незбереження речі зберігач має нести цивільну відповідальність за наявності:1) порушення зберігального обов'язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ або відповідну кількість речей такого самого роду і такої самої якості ,2) збитків , завданих поклажодавцеві у формі втрати (нестачі) речі чи її пошкодження 3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) зберігача і негативними наслідками, що виявилися результатом таких дій (бездіяльності), 4) вини зберігача у настанні щодо речі негативних наслідків, яка проявилася у будь -якій формі, тобто умислу, грубої чи звичайної необережності зберігача до невиконання чи неналежного виконання своїх зберігальних обов*язків.

Враховуючи викладені обставини, та з огляду на те, що відповідно до умов договору зберігання від 03.10.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно, визначене у Додатку №1 до даного договору на строк до 03.05.2012 року, однак свої зобов'язання щодо належного виконання умов договору зберігання не здійснив, що призвело до розукомплектування окремих одиниць техніки, а саме автомобіля КАМАЗ-5511, 1991 року випуску, автомобіля МАЗ-5551 1991 року випуску, навантажувача ТО-25 1991 року випуску та екскаватора ЕО - 2621 1991 року випуску та втрати 2 одиниць техніки, а саме: крану автомобільного КС-3577-2 на базі автомобіля МАЗ-5334 1989 року випуску та бульдозера ДЗ-110В на базі трактора Т-170, 1988 року випуску, відповідне майно після припинення дії договору не повернув, вищевказаний факт не заперечується відповідачем в судовому засіданні, таким чином, відповідач ФОП ОСОБА_3 за наведеними приписами статей ЦК України та умов договору зберігання зобов'язаний відшкодувати збитки у розмірі вартості втраченого та розукомплектованого майна, що відповідно до висновку про вартість майна від 10.12.2010 року та 17.12.2010 року, проведеного ТОВ "Альянс" та погоджених начальником Регіонального ФДМУ по Харківській області становить 129 765,97 грн..

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та відповідно до якої судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 936, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст. 22, 173, 174, 175, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код 24308300) - 129 765,97 грн. збитків.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) - 2 595,32 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2012 р.

Суддя Задорожна І.М.