Ухвала суду № 27211746, 02.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

У Х В А Л А

про повернення заяви про порушення провадження

у справі про банкрутство

"02" листопада 2012 р.№ 5017/2012/2107

Суддя Антощук С.І., розглянувши матеріали заяви (вх.№5002/2012 від 01.11.2012р.): Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" (65000, м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд.39, кв. 44; код ЄДРПОУ 05521761);

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки до заяви про порушення справи не додано належних доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів; не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Згідно п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає вказані „інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Так, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства за відсутності грошового зобов'язання боржника перед кредитором, до якого згідно ст. 1 Закону не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Відповідно до ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. „Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010р. №2677-VІ Закон України „Про виконавче провадження" викладено у новій редакції та виключний перелік документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, закріплено у ст.17 вказаного закону, а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Однак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" не додала жодних доказів безспірності заявлених вимог у розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження", а саме рішення суду, який розглядав спір між сторонами про стягнення зазначеної у заяві заборгованості та виконавчих документів щодо виконання такого рішення.

У ч.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України про судову практику в справах про банкрутство №15 від 18.12.2009р. зазначено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб -платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Однак, передбачених законом доказів відсутності боржника заявником не надано, оскільки згідно доданого до заяви Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.10.2012р. у Єдиному державному реєстрі відсутній запис про відсутність ТОВ „АЛНАЇР" за місцезнаходженням.

Крім того, суд зазначає, що доданий до заяви про порушення справи про банкрутство фіскальний чек №5939 від 19.10.2012р., опис вкладення від 19.10.2012р. не є належними доказами надсилання копій заяви та доданих до неї документів боржнику в розумінні положень ч. 1 ст.56 ГПК України, оскільки заява датована 01.11.2012р., в той час коли додані до матеріалів заяви докази направлення копії заяви та доданих до неї документів, а саме вищенаведені фіскальний чек №5939 та опис вкладення датовані 19.10.2012р. Таким чином, суд не має правових підстав для розгляду наданих фіскального чеку та опису вкладення від 19.10.2012р. як належного доказу відправлення заяви з додатаками від 01.11.2012р.

Враховуючи вищевикладене, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч.1 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 3,6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" судовий збір, сплачений заявником, згідно квитанції №5717.17.1 від 03.10.2012р. в сумі 5590грн. підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Керуючись ч.1 ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 3,6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

У Х В А Л И В:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про порушення провадження у справі про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛНАЇР" (65000, м.оДЕСА, вул. Ільфа і Петрова, буд.39, кв. 44; код ЄДРПОУ 05521761) банкрутом повернути заявнику без розгляду.

2.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір, сплачений згідно квитанції №5717.17.1 від 03.10.2012р. в сумі 5590грн. /п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто/грн. згідно ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" у зв'язку з поверненням заяви про порушення справи про банкрутство.

3.Матеріали заяви з додатком надіслати заявнику.

Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 2-х арк. з додатком на 36-ти арк.

Суддя Антощук С.І.