Рішення № 27211527, 31.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа№ 5015/4249/12

За позовом: іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя", м. Запоріжжя, до відповідача:державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів,про: стягнення заборгованості, Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився,відповідача:Поліщук Р.В. -довіреність №НЮ-617 від 26.07.2012 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" до державного територіально-галузевого обЧєднання "Львівська залізниця" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 11.10.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.10.2012 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.10.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №Л/НХ-111648/НЮ від 08.08.2011 р. не здійснив оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 258 800,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 9 792,99 грн. пені, 12 940,00 грн. штрафу, 6 745,77 грн. -3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким визнав наявність заборгованості в сумі 258 800,00 грн. Зауважень стосовно нарахування пені в сумі 9 792,99 грн. не має, проте здійснив перерахунок 3% річних та вважає, що до стягнення підлягає 5 727,54 грн. Що стосується стягнення штрафу в сумі 12 940,00 грн., то вважає такий нарахованим безпідставно, оскільки сторонами в договорі передбачено можливість нарахування лише пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ. Крім того, подав клопотання, в якому просить суд врахувати складний фінансовий стан, наявність значної кредиторської заборгованості та зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) на 50%. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці рівними частинами. На підтвердження важкого майнового стану долучив довідку від 31.10.2012 р. №НХ-3152, в якій зазначено, що кредиторська заборгованість підприємства становить 44 772,00 тис. грн. (у тому числі прострочена на суму 35 418,00 тис. грн.).

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №Л/НХ-111648/НЮ від 08.08.2011 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві (відповідач у справі) товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а покупець -прийняти і оплатити такий товар.

Поставка товару відповідачу була здійснена позивачем, про що свідчить видаткова накладна №1575 від 21.09.2011 р. на суму 258 800,00 грн., скріплена печатками підприємств. Заборгованість у зазначеній сумі була погоджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків.

Сторонами погоджено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 258 800,00 грн., про що складено акт звірки станом на 19.09.2012 р. Доказів погашення заборгованості у сумі 258 800,00 грн. відповідачем суду не надано, позовні вимоги визнано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності з пунктами 4.1 та 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами в належній формі було погоджено строки оплати вартості поставленого товару, відповідач отримав цей товар, однак лише частково виконав власний обов'язок з повної оплати вартості товару, вимоги позивача про стягнення 258 800,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обгрунтованими. Разом з тим, суд погоджується із запереченнями відповідача в частині невірного визначення позивачем періоду нарахування 3% річних, адже Договором передбачено строк у 60 банківських, а не календарних днів для виконання боржником грошового зобов'язання. Таким чином період нарахування з 15.12.2011 р. по 03.10.2012 р. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3% річних є обгрунтованими частково, в сумі 6 253,74 грн.

Відповідно до пункту 7.5 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені.

Що стосується позовної вимоги про стягнення штрафу, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (надалі -Положення), за безпідставну відмову від акцепта платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 процентів суми, від оплати якої від відмовився чи ухилився.

Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначене тлумачення міститься в постанові Верховного суду України від 27.04.12 у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам цивільного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими. При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині стягнення штрафу, адже позивач просить застосувати законний вид неустойки у формі штрафу, що передбачено нормами Положення.

Відповідно до пунктів 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Таким чином, суд зважає на те, що оскільки відповідач є державним підприємством, враховує важкий майновий стан відповідача, оскільки в суду відсутні відомості про завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, суд зменшує належну до сплати суму пені на 50% до суми 4 896,49 грн. та штрафу на 50% до суми 6 470,00 грн. В решті вимог суд відмовляє.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а тому суд задоволює позов частково.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд таке відхиляє з огляду на його безпідставність.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712, Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного територіально-галузевого обЧєднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 01059900) на користь іноземного підприємства "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" (адреса: вулиця Димитрова, будинок 52, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69600; ідентифікаційний код 35300916) 258 800,00 грн. основного боргу, 4 896,49 грн. пені, 6 470,00 грн. штрафу, 6 253,74 грн. -3% річних, 5 724,63 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 02.11.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.