Рішення № 27211431, 22.10.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року справа № 5020-939/2012за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»

(04053, м.Київ, пров.Нестеровський,7/9)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99038, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 17421,92 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представники сторін - не з`явились,

Суть спору:

21.08.2012 Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Марком" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до іізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №4341 від 27.04.2010 на суму 17 421,92 грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525-526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати вартості за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 4341 від 27.04.2010.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду,порушено провадження у справі та призначений розгляд справи у судовому засіданні на 20.09.2012 ( суддя Харченко І.А.).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 239 від 10.10.2012, у зв'язку із перебуванням судді Харченко І.А. у щорічній відпустці, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №5020-939/2012, за результатами якого справа №5020-939/2012 передана до провадження судді Щербакова С.О.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.10.2012 зазначена справа була прийнята до провадження суддею Щербаковим С.О. та призначена до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2012.

У судове засідання 22.10.2012 представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.10.2012 не виконав.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим їм статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2010 між спільним українсько-німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі продажу (на умовах відстрочки платежу) № 4341 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості (надалі -товар), а покупець зобов'язався протягом дії цього договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість (а.с. 9-10).

Згідно п.1.2. договору, конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід`ємною частиною договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед і після зміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.

У розділах 3 та 4 сторони обумовили якість товару, його ціну та порядок розрахунків.

Так, у пункті 4.1. визначено, що ціна товару вказана у накладній (специфікації) у національній валюті України.

Згідно пунктів 4.2.- 4.3. договору, загальна сума договору складається з суми цін усіх товарів, що вказані в накладних. Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 доби від дати приймання товару.

Пунктом 4.5. договору зокрема передбачено, що до повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується Продавцем як сплата за партію товару ( за накладною), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні Покцупця.

Згідно пункту 7.3. договору, строк дії вказаного договору встановлений до 26.04.2011.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 32014,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8У009283 від 13.12.2010, №80000005 від 04.01.2011, №8У000325 від 17.01.2011, №8У000428 від 20.01.2011, №8У000429 від 20.01.2011, №8У001127 від 18.02.2011, №8У001811 від 19.03.2011, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками (арк.с.42-49).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та сплатив вартість поставленого товару частково, а саме у розмірі 9600,28 грн. та повернув товар на суму 4992,66 грн., у зв'язку з чим у нього склалась заборгованість перед позивачем у розмірі 17421,92 грн. ( 32014,86 грн. -9600,28 грн. -4992,66 грн. = 17421,92 грн.).

21.05.2012 за №12, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо сплати суми заборгованості у розмірі 17421,92 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Покупець не сплатив залишок заборгованості за поставлений товар, яка становить 17421,92 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором купівлі-продажу № 4341 від 27.04.2011 на загальну суму -17421,92 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 17421,92 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 99038, АДРЕСА_2, відомості щодо рахунків в установах банку невідомі) на користь спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(ЄДРПОУ 14364757, 04053, м.Київ, пров.Нестеровський,7/9; р/р 26002962498128 в ПАТ «ПУМБ»в м. Києві, МФО 334851; або на інший рахунок) заборгованість за договором купівлі-продажу №4341 від 27.04.2010 у розмірі 17421,92 грн. (сімнадцять тисяч чотириста двадцять одну грн. 92 коп.).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 99038, АДРЕСА_2, відомості щодо рахунків в установах банку невідомі) на користь спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(ЄДРПОУ 14364757, 04053, м.Київ, пров.Нестеровський,7/9; р/р 26002962498128 в ПАТ «ПУМБ»в м. Києві, МФО 334851; або на інший рахунок) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 29.10.2012.

Суддя C.О.Щербаков