Рішення № 27211302, 15.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-7/1716-48/391-2012 15.10.12

За позовомПриватного підприємця Бобровського Петра Костянтиновича доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»простягнення 28 355,00 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний підприємець Бобровський Петро Костянтинович (надалі - ПП Бобровський П.К.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»(надалі -ТОВ «Трансмарі») про стягнення 28 355,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору б/н від 07.10.2002 р. та Додаткової угоди від 19.11.2003 р. позичив відповідачу грошові кошти, натомість відповідач взятого на себе зобов'язання зі своєчасного повернення вказаної суми неналежним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. позовну заяву ПП Бобровського П.К. до ТОВ «Трансмарі»повернуто без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. скасовано, позовну заяву ПП Бобровського П.К. разом із доданими до неї документами повернуто господарському суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва позовну заяву ПП Бобровського П.К. до ТОВ «Трансмарі»про стягнення 28 355,00 грн. передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. суддею Бойко Р.В. справу №05-5-7/1716 прийнято до свого провадження та присвоєно їй новий номер №05-5-7/1716-48/391-2012, розгляд справи призначено на 24.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду від 03.09.2012 р., розгляд справи відкладено до 15.10.2012 р.

Позивач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надіслав на адресу суду заяву згідно змісту якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 15.10.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 24.09.2012 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2002 р. між ПП Бобровським П.К. (позикодавець) та ТОВ «Трансмарі»(позичальник) було укладено договір б/н (надалі -«Договір»).

Згідно п. 1 Договору позичальник позичив у позикодавця 25 070,00 грн.

В пункті 2 Договору сторони погодили, що зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 07.01.2003 р., таким чином: 1 090,00 грн. в листопаді 2002 р., 1 090,00 грн. -у грудні 2002 р., та останні до 07.01.2003 р.

19.11.2003 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду згідно п.п. 1, 2 якої сторони погодили внести зміни в п.п. 1, 2 Договору та викласти їх в наступній редакції: «1. Позичальник позичив у позикодавця суму 28 355,00 грн., еквівалентну 5 320,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.11.2003 р.».

«2. Зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути готівкою в строк до 19.05.2004 р.».

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що ним на виконання умов Договору та Додаткової угоди було передано грошові кошти в розмірі 28 355,00 грн. у вигляді готівки.

Проте, відповідач суму позики у встановлений Договором та Додатковою угодою строк не повернув.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю зобов'язання ТОВ «Трансмарі»по поверненню на користь позивача позики.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виконуючи свої зобов'язання за Договором б/н від 07.10.2002 р. та Додатковою угодою б/н від 19.11.2003 р. позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 28 355,00 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, приписів п. 2 Договору (в редакції Додаткової угоди) строк повернення відповідачем грошових коштів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідач в порушення зазначених норм та умов Договору свого зобов'язання щодо своєчасного повернення позики не виконав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт наявності у відповідача заборгованості за неповернутою позикою у сумі з урахуванням Додаткової угоди б/н від 19.11.2003 р., що становить 28 355,00 грн. позивачем належним чином доведений та документально підтверджений.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Трансмарі»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд відзначає, що відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, позовна вимога ПП Бобровського П.К. про стягнення з ТОВ «Трансмарі»заборгованості за неповернутою позикою у сумі 28 355,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємця Бобровського Петра Костянтиновича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 47; ідентифікаційний код 30735894) на користь Приватного підприємця Бобровського Петра Костянтиновича (87525, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Богдана Хмельницького, 12, кв. 24; ідентифікаційний номер 1953310851) заборгованість у розмірі 28 355 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарі»(02222, м. Київ, вул. Закревського, 47; ідентифікаційний код 30735894) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 29.10.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко