Вирок № 27211281, 02.11.2012, Миронівський районний суд Київської області

02.11.2012 Справа № 1/1017/3/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1017/3/12

2 листопада 2012 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Капшук Л.О.

за участю прокурора Вишнівського І.А.

при секретарі Хоменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно-технічною

освітою, одруженого, працюючого оператором мильної установки

Миронівського м»ясопереробного заводу «Легко», не судимого,

за ст. 286 ч. 2 КК України,

У С Т А Н О В И В :

підсудний ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху та скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_2, що спричинило її смерть, при слідуючих обставинах.

26 грудня 2008 року близько 10 години ОСОБА_1, керуючи згідно особливої відмітки у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, автомобілем марки Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3, рухався по автодорозі Київ - Луганськ в селі Росава Миронівського району Київської області в напрямку міста Києва зі швидкістю 30 км/год. Побачивши в полі зору потерпілу ОСОБА_2, яка знаходилася на відстані 1,9 метра від правого краю проїзної частини, на другорядній дорозі вулиці Лугової села Росава, та розпочала рухатися у напрямку смуги руху його автомобіля, чим створила небезпеку для його руху, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно яких при виникненні небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, своєчасно не вжив вище вказаних заходів, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 на своїй смузі руху.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 6 (148) від 23.01.2009 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді розриву м'язово-зв'язкового апарату крижовоклубового з'єднання зліва, повного розриву лонного з'єднання, скалкового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній її третині, перелому лівої малогомілкової кістки, відкритого поперечного перелому ліктьового відростка лівої ліктьової кістки, поперечного перелому верхньої третини лівої плечової кістки, поперечного перелому дистальної частини лівої ключиці, перелому 2-го ребра по лівій білягрудинній лінії, 3, 4, 5, 6, 7-го ребер по лівій передньо-підпахвовій лінії; 6, 7-го ребер по лівій лопатковій лінії; перелому 4-го ребра по лівій лопатковій лінії, розриву внутрішньої оболонки висхідного відділу аорти; синців - на задній поверхні лівого ліктьового суглоба з переходом до середньої третини лівого плеча по задній, внутрішній та зовнішній його поверхнях, по всіх поверхнях лівої стопи та гомілки з переходом на зовнішню поверхню лівого колінного суглоба, зовнішню поверхню лівого стегна та ліву бокову поверхню живота, на внутрішній поверхні лівого колінного суглоба з переходом до середньої третини правого стегна по внутрішній поверхні, на внутрішній поверхні правого колінного суглоба з переходом до середньої третини правого стегна по внутрішній його поверхні.

Вказані тілесні ушкодження утворилися в результаті дії тупих предметів, виникли за вищевказаних обставин і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_2 настала від численних переломів кісток скелету з розвитком травматичного шоку.

Допущені ОСОБА_1 порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, що настали, а саме смертю ОСОБА_2

В судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину, який ставиться йому в провину, не визнав, неодноразово змінював свої показання щодо обставин вчиненого, стверджував, що на час слухання справи вже фактично нічого не пам'ятає щодо обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди. Остаточно суду показав, що 26 грудня 2008 року близько 10 години він на автомобілі марки Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його вітчиму ОСОБА_3, та який надав йому право керування автомобілем, виїхав на автодорогу Київ-Луганськ з міста Миронівка та попрямував у сторону міста Києва. Дорожня обстановка при цьому на дорозі була складною. Йшов сніг, його здувало вітром, була ожеледиця, дорожнє покриття вкрилося льодом. Дорога була не почищена та не посипана. За цих дорожніх умов він самостійно обрав безпечну швидкість руху, яка складала 30 км/год., рухався на відстані близько 30 см. від осьової лінії. Автомобіль перебував у технічно справному стані.

Рухаючись по правій полосі руху із зазначеною швидкістю, він проїхав автобусну зупинку і спускався до Росавського містка, увагу на обочину не звертав. Не доїжджаючи до містка, на відстані близько 5-7 метрів від машини він несподівано побачив невідому йому жінку, яка почала перебігати дорогу зправа наліво, тобто від обочини на протилежну сторону дороги, при цьому дещо рухалася назустріч його автомобілю, під кутом, якого визначити не може. Побачивши це, він відразу натиснув на гальма, проте автомобіль не зупинився, оскільки дорога була слизькою, і його почало зносити лівіше, до осьової лінії розмітки. В цей час на відстані близько 1 метра до осьової лінії розмітки відбулося зіткнення із ОСОБА_2 Удар здійснено середньою частиною автомобіля. Після чого жінку відкинуло на скло, що біля водія, а потім відкинуло на ліву сторону на зустрічну смугу руху. Чи рухався автомобіль після зіткнення з ОСОБА_2, чи зупинився на місці зіткнення, не пам»ятає. Він вийшов із автомобіля, підійшов до жінки, яка лежала на зустрічній смузі руху, пересвідчився, що вона жива, та викликав карету швидкої медичної допомоги. В цей час до нього також підійшов невідомий чоловік, яким був ОСОБА_4 Потім приїхала карета швидкої медичної допомоги, яка забрала жінку у лікарню. Згодом приїхали працівники міліції та оформили ДТП. При складанні схеми він не був присутній, ознайомився з нею у райвідділі. Має до неї зауваження, оскільки автомобіль був розміщений напроти вулиці Лугова, а не за нею, як зазначено на схемі. Коли працівники міліції оформляли ДТП, то лише у той час по дорозі проїхала спецтехніка та посипала проїзну частину піском та сіллю. До ДТП дорога нічим не посипалася і була ожеледиця. Вказану жінку він практично збив середньою частиною автомобіля.

Вину у вчиненому не визнає, оскільки вважає, що вжив усіх заходів до попередження наїзду на ОСОБА_2, проте уникнути наїзду не зміг, оскільки дорога була слизькою, а пішохід сам порушив правила дорожнього руху через те, що вибіг на проїзну частину дороги, не впевнившись у безпечній можливості її перетинання. За цих обставин вважає, що пішохід травмувався і загинув із-за того, що сам порушив Правила дорожнього руху України.

Незважаючи на невизнання підсудним вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винність підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_2 доводилась їй матір»ю. Про пригоду вона дізналася від сусідів 26.12.2008 року. Того дня була «каша»на дорозі. Від працівників міліції їй стало відомо, що наїзд на матір здійснив ОСОБА_1 Про померлу пояснила, що вона мала поганий зір, через хворобу в неї було закрите одне око. У ОСОБА_2 боліли колінні суглоби і їй було тяжко ходити. До дня смерті мати постійно ходила за допомогою палиць, на які опиралася. Ходила вона повільно, бігти взагалі не могла. Навіть незначну відстань вона долала дуже довго. Спричинена смертю матері шкода їй не відшкодована підсудним, а тому просила стягнути з нього 149,26 грн. витрат на проведення судово-медичного дослідження трупа загиблої матері та 25000 грн. моральної шкоди. Моральну шкоду обґрунтувала тими обставинами, що через втрату найближчої людини отримала психологічний стрес, втратила спокій та зазнала значних переживань, докладала значних зусиль для організації життя.

Із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що 26 грудня 2008 року близько 11-ї години він ішов додому зі сторони перехрестя доріг Миронівка-Росава в напрямку міста Києва. Дорога була слизькою, вкрита ожеледицею, сніг не йшов. Спускаючись униз до Росавського містка з лівого боку дороги, побачив, як його обігнав автомобіль іноземного виробництва чорного кольору. Автомобіль рухався зі швидкістю близько 30 км/год. Коли почув звуковий сигнал автомобіля, то подивився в його сторону та побачив, як у автомобілі засвітилися вогні „стоп", а на проїзній частині дороги перед вказаним автомобілем невідома йому жінка швидко переходила дорогу зліва на право та дещо назустріч автомобілю. Сказати, на якій відстані до автомобіля вказана жінка почала рух він не може, оскільки знаходився на відстані біля 100-120 метрів від них. Вказує, що в його полі зору до зіткнення потерпіла подолала близько 4 метрів. Зіткнення відбулося ближче до осьової лінії розмітки. Після наїзду автомобіль зупинився, а потерпіла залишилась лежати на проїзній частині дороги на місці травмування. Він відразу підійшов до вказаної жінки і, впевнившись, що вона жива, викликав карету швидкої медичної допомоги, а також зателефонував у міліцію і повідомив про ДТП.

Згідно показань свідка ОСОБА_6 в день, коли сталася ДТП, дорожнє покриття було покрите льодом, зверху якого лежав сніг висотою біля 5-10 см. Окрім цього йшов невеликий сніг. Вони з чоловіком побачили, що на автодорозі стоїть автомобіль іноземного виробництва. Підійшовши до вказаного автомобіля, вона біля нього зустріла ОСОБА_1, якого не знає. Коли запитали, що трапилося, він відповів, що збив жінку похилого віку, яку уже відвезли у лікарню. Приблизно через 40 хвилин приїхали працівники міліції і у цей час на вказаній дорозі почала працювати спецтехніка, трактор чистив дорогу, вантажні автомобілі посипали дорогу піском. Коли працівники міліції почали оглядати місце ДТП, то дорожнє покриття зовсім змінило свій стан, із ожеледі із снігом на мокрий сніг із піском. При складані працівниками міліції необхідних документів автомобіль підсудного не рухався.

Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_12, який у день, коли сталася ДТП перебував разом із ОСОБА_6 Крім показань, даних ОСОБА_6 даний свідок показав, що обстановка на місці ДТП була такою, як на фото № 4 у фототаблиці до протоколу огляду місця події. Заміри на схему перенесені правильно. При огляді місця події, вказане місце було обставлене працівниками міліції і не змінило свого стану, оскільки посипали піском навкруги.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що працює у філії „Конча-Заспівське ДЕУ" на посаді старшого виконроба. У його обов"язки входить виконання робіт по експлуатаційному утриманні та поточному ремонті дороги Київ-Знамянка від км. 92+270 до км. 123+750. Що стосується дорожнього покриття 26 грудня 2008 року на км. 103-104 автодороги Київ-Знамянка, що в селі Росава Миронівського району, при підйомі на гору у сторону міста Миронівка, вказав, що воно було оброблено протиожеледними матеріалами. Вказана обробка здійснювалася піскосоляною сумішшю за допомогою автомобілів ЗІЛ 130 КО та АМДК 433362. Обробка дороги проводилася із 4-ї години ранку 26 грудня 2008 року. Очистка дороги розпочалася з 7 год. і проводилася до 17 год. 30 хв. На ділянці, де сталася ДТП, біля 10-ї години 26 грудня 2008 року ожеледиці бути не могло, так як вказана дорога була ще зранку оброблена протиожеледними матеріалами. На той час на дорозі лежала суміш піску, солі та сніг.

За показаннями свідка ОСОБА_8 він проживав по сусідству із загиблою ОСОБА_2 в селі Росава Миронівського району по вулиці Лугова. Добре її знає. Вона ледве пересувалася і при цьому опиралася на дві палиці, у зв'язку зі своїм похилим віком та станом здоров'я бігати взагалі не могла.

Аналогічні показання щодо темпу руху та стану здоров»я ОСОБА_2 надав суду свідок ОСОБА_9 Вказаний свідок також вказав, що проживав по сусідству з померлою, постійно її бачив, вона пересувалася за допомогою двох палиць, бігати не могла.

Свідок ОСОБА_10 показав, що був на місці події після наїзду на ОСОБА_2 Стан дороги не пам»ятає. ОСОБА_2 перебувала на проїзній частині дороги з лівого боку позаду автомобіля, яким була травмована. На місці пригоди був підсудний та ОСОБА_4, який викликав швидку допомогу.

Із показань допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_11 вбачається, що наїзд на пішохода ОСОБА_2 стався в той момент, коли вона знаходилась лівим боком по відношенню до автомобіля. Перебування потерпілої по відношенню до транспортного засобу у положенні передом виключається.

Письмовими матеріалами справи:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.12.2008 року, згідно якого було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Київ -Луганськ в селі Росава Миронівського району Київської області, зафіксовано положення транспортного засобу та вилучено речові докази, схемою до вказаного протоколу та фототаблицею ( а.с., а.с. 4-9 т. 1);

Згідно вказаних письмових доказів встановлено наступне:

Дорожньо-транспортна пригода сталась на автодорозі Київ-Знамянка в селі Росава Миронівського району Київської області. Тип дорожнього покриття -асфальтобетон, стан -мокре, посипане противоожеледною сумішшю, мається сніг. Ширина проїзної частини 3,9 метра, ширина обочини -4 метри, сліди гальмування відсутні.

Згідно зі схемою до протоколу огляду місця події автомобіль марки Accent»на момент огляду знаходився на проїзній частині вказаної автодороги на відстані 2,65 та 2,7 метра від правої обочини по напрямку його руху. Ширина проїзної частини дороги по напрямку його руху становить 3,85 метра. Відстань від задньої частини автомобіля по прямій до електроопори становить 10,8 метра.

Місце розташування автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано за допомогою фотозйомки. Згідно з фото № 3 та № 4 автомобіль знаходиться на своїй полосі руху, фактично на осьовій, вже за правим поворотом прилеглої вулиці по напрямку його руху;

- протоколом огляду транспортного засобу від 26.12.2008 року, згідно якого було оглянуто автомобіль марки «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, та виявлено, що автомобіля деформовано капот, передній номерний знак, розбито переднє вітрове скло та декоративна решітка (а.с. 10 т.1);

- протоколом додаткового огляду місця події від 30.12.2008 року. При додатковому огляді місця події підсудний ОСОБА_1 вказав на місцевості місце наїзду і зазначив, що потерпіла в полі його зору від правої обочини по проїзній частині дороги подолала відстань 6,1 метра за 3,4 секунди (а.с. 16 т.1);

- висновком спеціаліста № 2 від 13.01.2009 року, вихідними даними для якого були показання підсудного, надані при додатковому огляді місця події 30.12.2008 року. За вказаним висновком підсудний ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування, для чого не було перешкод технічного характеру. При цьому він повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 ПДР України (а.с., а.с. 18,19 т.1);

- висновком транспортно-трасологічної експертизи № 8 від 21.01.2009 року, вихідними даними для якого також були показання підсудного, надані при додатковому огляді місця події 30.12.2008 року, та дані щодо стану дороги, встановлені при огляді місця події. Згідно з висновком водій автомобіля мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування екстренного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху, для чого не було перешкод технічного характеру. За даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, водій автомобіля повинен був діяти згідно вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху, тобто у разі виникнення небезпеки для руху..., яку водій об"єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. (а.с., а.с. 39,40 т.1);

- довідками агрометеорологічної станції Миронівка № 12 від 16.11.2009 року та № 14 від 27.11.2009 року, згідно яких 26.12.2008 року в період з 8-ї до 14-ї години за даними спостережень агрометстанції спостерігалась помірно холодна погода з опадами, зокрема температура повітра становила 6,7 градусів морозу, опади випадали у вигляді помірного снігу, середня висота снігового покриву складала 9-10 см. ( а.с.,а.с. 182,194 т.1);

- за довідкою Українського гідрометеорологічного центру від 09.11.2009 року погодні умови в селі Росава Миронівського району Київської області в період з 8-ї до 11-ї години 26.12.2008 року були наступними: слабкий сніг, метеорологічна дальність видимості 9 км, висота снігового покриву 9 см (а.с. 183 т.1);

- протоколом огляду місця події від 03.12.2009 року, за яким було визначено кут ухилу дороги, на якій сталася ДТП. При вимірюванні було визначено, що кут ухилу дороги становить 1-2 градуси (а.с. 187 т.1);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 4 травня 2010 року за участю свідка ОСОБА_8 В ході слідчої дії свідок зазначив, при якій максимальній швидкості могла рухатися потерпіла ОСОБА_2 Вказав, що вона пересувалася за допомогою двох палиць, бігати не могла (а.с. 259 т.1);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 4 травня 2010 року за участю свідка ОСОБА_9, згідно якого свідок зазначив, при якій максимальній швидкості могла рухатися потерпіла ОСОБА_2 Відстань, яку до наїзду подолала ОСОБА_2, він долав при слідчій дії тричі за час, який більше, ніж у 5 разів перевищує час, на який вказує підсудний (а.с. 262 т.1);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 5 травня 2010 року за участю потерпілої ОСОБА_5, згідно якого потерпіла вказала, що мати ходила повільно, зупинялася періодична через задишку. Відстань, яку до наїзду на неї подолала ОСОБА_2, вона долала при слідчій дії тричі за час, який більше, ніж у 4 рази перевищує час, на який вказує підсудний (а.с. 262 т.1);

Згідно вказаних протоколів відтворення обстановки та обставин події від 04.05.2010 року та 05.05.2010 року за показаннями свідків було здійснено моделювання швидкості руху пішохода і встановлено, що пішохід ОСОБА_2 рухалася за допомогою двох палиць зі швидкістю, при якій відстань 7,9 метри максимально долала за час 13,8 -17,7 секунди.

- висновком автотехнічної експертизи № 75 від 12.05.2010 року, згідно якого за умови наявності суцільної ожеледиці на дорожньому покритті, а також за інших можливих варіантів стану дорожнього покриття, водій автомобіля мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху згідно показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_5 За даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, водій автомобіля, повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, тобто у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об"єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

У вказаному експертному висновку зазначено, що для експерта не уявляється можливим встановити чи мав водій автомобіля технічну можливість попередити наїзд на пішохода, враховуючи покази підсудного з наступних підстав. Згідно показів водія автомобіля пішохода, яка рухалася справа наліво відносно напрямку руху керованого ним автомобіля, він виявив на відстані 5 м від автомобіля і застосував гальмування. За зазначених дорожніх обставин відстань 5 м, рухаючись зі швидкістю 30 км/год автомобіль долає за час 0,6 сек. Відповідно даних відтворення обстановки та обставин події з водієм автомобіля пішохід до місця наїзду подолала відстань 7,9 м, а тому, враховуючи показання водія в частині того, що пішохода він виявив за 5 метрів до свого автомобіля, на момент перед наїздом, враховуючи дані відтворення з водієм, пішохід повинна була рухатися зі швидкістю, при якій відстань 7,9 м вона долала б за 0,6 с, тобто зі швидкістю 47 км/год, що є технічно неспроможним, а технічно неспроможні покази не можуть використовуватись під час дослідження, так як можуть привести до отримання неправдивого висновку( а.с.,а.с. 270-273 т.1);

- висновком судової автотехнічної експертизи від 31.10.2011 року, яка була призначена у справі за клопотання підсудного та його захисника. За першим варіантом висновку, з урахуванням даних, встановлених досудовим слідством, експерти дійшли висновку про те, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля з технічної точки зору повинен був діяти з моменту виникнення небезпеки для свого руху у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці, при вказаних слідством обставинах виникнення небезпеки, а саме, що час руху пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху водію до наїзду складав 13,8 …17,7 сек, водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування керованого ним автомобіля ( а.с.,а.с. 103-106 т. 2);

- висновком судово-медичної експертизи № 6 (148) від 23.01.2009 року, згідно якого смерть ОСОБА_2 настала від численних переломів кісток скелету з розвитком травматичного шоку. При проведенні експертизи трупа ОСОБА_2 виявлено ушкодження:

- розрив м'язово-зв'язкового апарату крижовоклубового з'єднання зліва; повний розрив лонного з'єднання; скалковий перелом лівої великогомілкової кістки у верхній її третині; перелом лівої малогомілкової кістки; відкритий поперечний перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки; поперечний перелом верхньої третини лівої плечової кістки; поперечний перелом дистальної частини лівої ключиці; переломи 2-го ребра по лівій білягрудинній лінії; 3, 4, 5, 6, 7-го ребер по лівій передньо-підпахвовій лінії; 6, 7-го ребер по лівій лопатковій лінії; перелом 4-го ребра по лівій лопатковій лінії; розрив внутрішньої оболонки висхідного відділу аорти; синці: на задній поверхні лівого ліктьового суглоба з переходом до середньої третини лівого плеча по задній, внутрішній та зовнішній його поверхнях; по всих поверхнях лівої стопи та гомілки з переходом на зовнішню поверхню лівого колінного суглоба, зовнішню поверхню лівого стегна та ліву бокову поверхню живота; на внутрішній поверхні лівого колінного суглоба з переходом до середньої третини правого стегна, по внутрішній поверхні; на внутрішній поверхні правого колінного суглоба з переходом до середньої третини правого стегна, по внутрішній його поверхні.

Дані ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмета (-ів) в термін та під час обставин вказаних в постанові. Виявлені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 спиртів та їх ізомерів не виявлено. Найбільш ймовірно, що в момент первинного контакту потерпіла була обернена лівою поверхнею тіла до автомобіля, що рухався (а.с., а.с. 45,46 т.1).

Експерт-автотехнік ОСОБА_13 показав в судовому засіданні, що з урахуванням даних, отриманих під час проведення досудового слідства, підсудний мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху, для чого не було перешкод технічного характеру. За дорожніх обставин, з технічної точки зору, водій автомобіля повинен був діяти згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, тобто у разі виникнення небезпеки для руху..., яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Варіант 2 у висновку судової автотехнічної експертизи № 10406/11-18 від 31 жовтня 2011 року складено в альтернативній формі, оскільки відсутні необхідні для висновку кількісні характеристики руху пішохода та його автомобіля.

Враховуючи ті обставини, що інших характеристик руху пішохода та автомобіля, ніж встановлено досудовим та судовим слідством, у справі не встановлено, варіант другий висновку судової автотехнічної експертизи № 10406/11-18 від 31 жовтня 2011 року суд не приймає до уваги.

Висновок судової автотехнічної експертизи від 03.02.2010 року суд не розцінює як належний доказ по справі, оскільки його складено на підставі постанови начальника СВ Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 15.10.2010 року, яку винесено на підставі постанови Миронівського районного суду Київської області від 26.08.2010 року, якою одночасно призначено експертизу та надано судове доручення про вчинення слідчої дії, що призвело до помилки.

Суд не може взяти до уваги висновок експертного дослідження № 91-10 від 6 липня 2010 року (а.с. а.с. 39-41 т.2), за яким підсудний не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування гальмування і в його діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, оскільки при дослідженні було взято за основу дорожню обстановку, яка не відповідає матеріалам справи і встановленим в судовому засіданні обставинам. Зокрема, при досліджені неправильно визначено місце наїзду і розташування автомобіля на проїжджій частині.

Встановлено, що після скоєння ДТП ОСОБА_2 була жива, потребувала швидкої медичної допомоги та по приїзду швидкої медичної допомоги була негайно відправлена до Миронівської ЦРЛ. В хірургічне відділення її було доставлено о 10 год. 40 хв. 26.12.2008 року. Огляд місця події працівниками міліції розпочався об 11 год. 30 хв., що вбачається з протоколу огляду місця ДТП. Потерпілої на час огляду на місці події не було, місце скоєння наїзду на потерпілу і місце її виявлення після наїзду на схемі до протоколу огляду місця ДТП не вказано. Очевидців події не виявлено, предмети і сліди, які б вказували на місце наїзду на пішохода, на місці події відсутні, в тому числі через погодні умови.

В ухвалі Апеляційного суду Київської області від 3 лютого 2010 року, якою залишено без змін постанову Миронівського районного суду Київської області від 7 грудня 2009 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 для проведення додаткового розслідування було звернуто увагу на те, що органом досудового слідства фактично не встановлено місце наїзду керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_2 Виконання вимог даної ухвали було обов»язковим для суду.

При проведенні додаткового розслідування за участю обвинуваченого ОСОБА_1 складено протокол відтворення обстановки та обставин події від 27 квітня 2010 року та схема до нього, на якій відображено місце наїзду на ОСОБА_2 (а.с., а.с. 257, 258 т.1),

Вказаний протокол та схема до нього являються недопустимими доказами по даній кримінальній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 КПК України захисник підсудного, який допущений до участі у справі, має право бути присутнім при виконанні слідчих дій, виконуваних за участю підсудного. Слідчий зобов»язаний своєчасно повідомити захисника про день, час та місце виконання слідчої дії, при проведення якої його присутність є обов»язковою.

Встановлено, що про проведення слідчої дії по відтворенню обстановки та обставин події, яка проводилася 27 квітня 2010 року, захисник підсудного ОСОБА_14 не повідомлявся у встановленому порядку, а тому участі у вказаній слідчій дії не брав.

Крім того, в ході додаткового розслідування справи складено протокол відтворення обстановки та обставин події від 27 квітня 2010 року за участю свідка ОСОБА_4 В ході вказаної слідчої дії було встановлено місце наїзду на потерпілу, свідок зазначив, що місце наїзду знаходиться на відстані 3,8 метра від правого краю проїзної частини та на відстані 6,5 метра від дорожнього знаку «дати дорогу». Свідок вказав місце, з якого він побачив рух пішохода. Воно знаходиться на відстані 5,1 метра від місця наїзду (а.с. 256 т . 1).

Свідок ОСОБА_4, який в ході додатково розслідування справи вказував на те, що бачив, як підсудний здійснив наїзд на пішохода, змінив показання, місце наїзду на ОСОБА_2 та місце її виявлення після наїзду не вказав.

Показання, які надавав свідок ОСОБА_4 при відтворенні, не підтверджені ним

при перевірці його показань на місці, що вбачається з протоколу додаткового огляду місця події від 30 жовтня 2012 року (а.с. 2 т. 3).

В ході судового розгляду підсудний неодноразово стверджував, що не пам»ятає місце наїзду на пішохода ОСОБА_2, не пам»ятає, де вона знаходилась після наїзду на неї.

З метою встановлення місця наїзду керованого підсудним автомобіля на пішохода ОСОБА_2 та перевірки й уточнення результатів проведених в ході досудового слідства слідчих дій, суд в порядку ст. 315-1 КПК України, доручив органу, який провадив розслідування, провести додатковий огляд місця події, при якому точно зафіксувати очевидні об'єкти на трасі, положення транспортного засобу, керованого підсудним, напрямок руху потерпілої ОСОБА_2, місце її травмування та місцезнаходження після травмування, та скласти схему (план) місця пригоди.

З протоколу додаткового огляду місця події від 30 жовтня 2012 року вбачається, що з показань свідка ОСОБА_10 встановлено місце виявлення потерпілої ОСОБА_2 після наїзду. Свідок зазначив, що вказане місце знаходиться на відстані близько 3,3 м від правого краю проїзної частини та на відстані 5 метрів від електроопори. В ході додаткового огляду місця події складена схема, на якій відображено вказане встановлене місце.

Додатковий огляд місця події проведено відповідно до вимог КПК і при підписанні протоколу слідчої дії зауважень чи доповнень від її учасників, в тому числі і від підсудного ОСОБА_1, не надійшло.

В ході досудового та судового слідства підсудний надавав показання, з яких вбачається, що він зупинив автомобіль на місці наїзду на потерпілу, що могло вказувати на те, що місцем наїзду є місце знаходження автомобіля на схемі, складеній до протоколу огляду місця події. Після проведення 30 жовтня 2012 року додаткового огляду місця події та визначення місця, де перебувала пішохід ОСОБА_2 після наїзду на неї, підсудний в черговий раз змінив показання, та вказав, що допускає той факт, що автомобіль після наїзду на пішохода продовжував рух.

Вжитими судом заходами не вдалося встановити точне місце розташування пішохода ОСОБА_2 в момент її першого контакту з транспортним засобом, керованим підсудним, при наїзді.

З показань підсудного вбачається, що після наїзду пішохода ОСОБА_2 відкинуло на скло автомобіля, що біля водія, а потім вліво на зустрічну смугу руху, волочіння пішохода не відбувалося. Дані показання в сукупності з встановленими даними про місце виявлення ОСОБА_2 вказують на те, що місце наїзду на пішохода відбулося дещо правіше від місця її виявлення на смузі руху автомобіля підсудного.

Не заслуговують на увагу посилання підсудного на ті обставини, що у скоєному є вина пішохода ОСОБА_2, яка вибігла на проїзну частину дороги, не впевнившись у безпечній можливості її перетинання. Груба необережність потерпілої відсутня, оскільки не мала місця несподівана її поява на смузі руху автомобіля підсудного. В судовому засіданні встановлено, що будь-яких перешкод, які б заважали підсудному бачити пішохода на дорозі, не було, а тому він об»єктивно був спроможний виявити небезпеку для руху.

За таких обставин показання підсудного ОСОБА_1 суд розцінює як спробу перешкодити встановленню істини у справі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Його вина в інкримінованому злочині доведена зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, згідно з якими встановлено місце наїзду, темп та шлях руху потерпілої, причину наїзду.

При встановлених обставинах суд вважає, що дії підсудного органом досудового слідства за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно. Вина підсудного в порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно яких при виникненні небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, як особи, яка керувала транспортним засобом, та своєчасно не вжила вищевказаних заходів, в результаті чого мав місце наїзд на пішохода ОСОБА_2, що спричинило її смерть, повністю доведена. Допущені підсудним порушення правил безпеки дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв»язку з наслідками у виді смерті ОСОБА_2 За вчинені дії підсудний має нести кримінальну відповідальність за ст. 286 ч.2 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 56 т.1).

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного, суд вважає наявність у нього малолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 143 т.1), факт притягнення до кримінальної відповідальності вперше, часткове відшкодування спричиненої злочином шкоди.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин покарання підсудному необхідно призначити у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Характер вчиненого підсудним діяння, обставини, що пом»якшують відповідальність, його поведінка до вчинення злочину істотно знижують ступінь небезпечності особи підсудного для суспільства та в сукупності утворюють підстави для висновку про можливість його звільнення від відбування основного покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до ст. 75 КК України.

Заявлений потерпілою цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В судовому засіданні встановлено, що підсудний володів транспортним засобом на правовій підставі, смерть ОСОБА_2 стала наслідком протиправних дій підсудного, а тому він зобов»язаний відшкодувати шкоду, спричинену потерпілій.

Потерпіла зазнала майнових втрат, оскільки під час досудового слідства нею сплачено 149 грн. 26 коп. за проведення судово-медичного дослідження трупа загиблої матері ОСОБА_2 Вказані витрати підтверджені квитанцією від 27 грудня 2008 року (а.с. 94 т. 1) та підлягають стягненню на її користь.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

В судовому засіданні встановлено, що потерпіла від злочинних дій підсудного зазнала моральної шкоди, яка виразилася у тому, що вона отримала психологічний стрес через втрату близької людини, до даного часу зазнає переживань та душевних страждань, втратила спокій, вимушена докладати значних зусиль для організації життя.

Враховуючи характер правопорушення, поведінку підсудного після події злочину та на даний час, тривалість та глибину душевних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає стягненню з підсудного, в розмірі 20000 гривень.

Питання про речові докази суд вирішує, керуючись правилами, викладеними в ст.ст. 81, 330 КПК України. Автомобіль Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3, підлягає поверненню власнику.

На підставі викладеного, ст. ст. 23, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 149 гривень 26 копійок матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди, всього 20149 гривень 26 копійок.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25574713) вартість проведених експертних робіт в сумі 4290 гривень 12 копійок.

Речові докази: автомобіль марки Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути власнику ОСОБА_3.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану -підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом п"ятнадцятиденного терміну з дня проголошення.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.О.Капшук