Постанова № 27211117, 24.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2012 р. Справа № 5004/79/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача підприємець Чиж Олена Костянтинівна на рішення господарського суду Волинської області від 31.03.11 р.

у справі № 5004/79/11 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна )

позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

відповідач підприємець Чиж Олена Костянтинівна

за участю третьої особи беp самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП Тиркало Ірини Богданівни

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

позивача - Бакай А.В.,представник ,довіреність в справі

відповідача - Климюк В.В. ,представник, довіреність в справі

третьої особи-не з"явилась

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2012 року у зв"язку з тим, що обставини щодо відсутності через відпустку судді Гудак А.В. відпали, відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31 березня 2011 року у справі № 5004/79/11 (суддя Дем'як В.М.) звернуто стягнення заборгованості у сумі 522 363,45 гривень на заставне майно, згідно іпотечного договору №8566 від 24.11.2006 року, що знаходиться за адресою : м.Дубно, вул. Морозенка Станіславова, 20, Рівненської області, та належить на праві власності ФОП Чиж Олені Костянтинівні, а саме: приміщення цеху механічної обробки "Г", полірувальна дільниця "Г", фанерувальний цех "Г", загальною площею 1 861,2 кв. м. на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 24.11.06 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (правонаступник ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції) та Чиж Оленою Костянтинівною, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гришицькою В.В., реєстраційний №8567/558, у сумі 1500000 гривень. Також, стягнуто з підприємця Чиж Олени Костянтинівни (м. Луцьк) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції 15 000 гривень в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 гривень в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов та застосовуючи норми ст.173,193,216,231 Господарського кодексу України, ст.11,509,525,526,610,1054 Цивільного кодексу України, ст.35 Закону України «Про іпотеку», положення кредитного договору №014/01-10/1119 від 24.11.2006 року та договору іпотеки від 24.11.2006 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що : позичальником (Тиркало І.Б.) порушено умови кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості та станом на 24.12.2010 року існує заборгованість у загальному розмірі 522 363,43 гривень, з яких : заборгованість за кредитом -479,750,00 гривень , в тому числі прострочена заборгованість за кредитом в сумі 25 250,00 гривень; по відсотках 40 170,84 гривень, в тому числі прострочена заборгованість по відсоткам -34 019,52 гривень; пеня за період з 24.06.2010 року по 24.12.2010 року в сумі 2 442,61 гривень;

відповідачем ФОП Чиж О.К. залишено без відповіді та не виконано вимогу позивача №4443 щодо погашення боргових зобов'язань за кредитним договором №014/01-10/1119 від 18.11.2010 року; вимога позивача про звернення стягнення заборгованості по кредитному договору за рахунок нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки являється обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Фізичною особою-підприємцем Чиж Оленою Костянтинівною подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано норми ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, якою унормовано, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред»являються за місцемзнаходження цього майна або основної частини.На переконання апелянта, місцевий господарський суд порушив правила виключної підсудності ,оскільки предмет іпотеки, на який звернуто стягнення, знаходиться у місті Дубно Рівненської області.Звертає увагу, що справу розглянуто за її відсутності.Просить скасувати рішення у даній справі.

Письмовим відзивом від 24.10.2012 року представник позивача вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та вважає, що місцевим господарським судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення у даній справі.

У судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця Чиж О.К. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати.

Під час апеляційного перегляду справи представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення господарського суду Волинської області від 31 березня 2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - фізична особа - підприємець Тиркало Ірина Богданівна не скористалася правом участі під час апеляційного перегляду справи, своєї позиції щодо рішення місцевого господарського суду та апеляційної скарги не висловила, у судове засідання апеляційного господарського суду не з»явилася, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлена заздалегідь та належним чином, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв»язку про вручення 01 жовтня 2012 року ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія не вбачає необхідності для відкладення розгляду апеляційної скарги та визнала за можливе розглянути справу у відсутність ФОП Тиркало І.Б .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , однак, рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає зміні з таких міркувань.

Судом встановлено, що 24 листопада 2006 року між ВАТ Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, (правонаступник якого ПАТ Райффайзен банк Аваль" в особі Волинської обласної) та ФОП Тиркало Іриною Богданівною укладено кредитний договір №014/01-10/1119, за умовами п.2,3 якого позивач надав ФОП Тиркало І.Б. кредит (у формі траншу) в сумі 757500 гривень на розвиток бізнесу зі строком повернення до 23.11.2016 року із фіксованою процентною ставкою на рівні 18 річних. Додатком 1 до даного договору позивач та ФОП Тиркало І.Б. погодили графік погашення заборгованості, визначивши щомісячний розмір коштів, який підлягав поверненню ( а.с.7-11).

Відповідно до п. п. 1.5.1 та 1.5.1.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісячно у розмірі та строки, визначені графіком повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок.

Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору установа банку має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

На виконання умов кредитного договору позивачем надано ФОП Тиркало І.Б. кредит в межах узгодженої суми, що стверджується платіжним дорученням №1 від 27.11.2006р. (а.с.12).

24 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, за умовами п.1.1 якого даний договір забезпечує вимоги позивача , що витікають з Кредитного договору №014/01-10/1119 від 24.11.2006р. Відповідно до умов договору іпотеки Іпотекодавець зобов'язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 757500 гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору (а.с.18-21).

Відповідно до умов пункту 1.2 договору предметом іпотеки є нерухоме майно: приміщення цеху механічної обробки "Г", полірувальна дільниця "Г", фанерувальний цех "Г", що знаходиться за адресою м. Дубно, вул. Морозенка Станіслава,20, Рівненська область, який належить Іпотекодавцю на праві власності.

Пунктом 1.5 договору іпотеки позивач та відповідач погодили, що заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 1 500 000 гривень.

Пунктом 6.1 договору іпотеки від 24.11.2006 року встановлено, що у разі порушення боргового зобов»язання, умов кредитного договору або умов договору іпотеки іпотеко держатель (позивач) надсилає боржнику та іпотекодавцю (відповідачу) письмову вимогу про усунення порушення . В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушених зобов»язань у не менш ніж тридцятиденнний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення , іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Означені положення договору іпотеки кореспондується із нормами ст. ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Умовами пункту 1.9.1 кредитного договору передбачено право позивача вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов»язань за цим договором або договором іпотеки.

Відповідно до пункту 4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов»язань стосовно повернення кредитних коштів , сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки позичальник зобов»язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості , за кожен день прострочення.

Як вбачається із наявних у справі доказів : розрахунків заборгованості станом на 24.12.2010 року та розрахунків пені ( а.с.13-15), реєстру розрахункових документів з 24.11.2006 року по 09.03.2011 року ( а.с.46-54) позичальником (Тиркало І.Б.) допущено порушення умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості та станом на 24.12.2010 року існувала прострочена заборгованість за кредитом в сумі 25250 гривень; прострочена заборгованість по відсоткам -34 019,52 гривень; заборгованість по пені пеню за період з 24.06.2010 року по 24.12.2010 року в сумі 2442,61 гривень.

22.11.2010 року позивачем за №4443 направлено позичальнику (ФОП Тиркало І.Б.) та іпотекодавцю (СПД -Ф.О. - Чиж О.К.) вимогу від 18.11.2010р. за №4443 щодо погашення боргових зобов'язань за кредитним договором №014/01-10/1119 на суму 510 803,75 гривень (а.с.16,17).

Матеріали справи не містять доказів погашення існуючої заборгованості як позичальником , так і іпотекодавцем.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ст.525,526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведені норми та наявні у справі докази колегія суддів вважає обґрунтованою та доведеною наявність заборгованості за кредитним договором перед позивачем : за кредитом -479750,00 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом в сумі 25250 гривень та по відсотках 40170,84 гривень, з яких прострочена заборгованість по відсоткам -34 019,52 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

З огляду на наведені норми та на підставі п.4.1.1 кредитного договору апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування позивачем пені у за період з 24.06.2010 року по 24.12.2010 року в сумі 2442,61 гривень.

Згідно ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 ЦК України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В силу ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За умовами ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України).

За змістом п. 3.1.4. договору іпотеки від 24.11.2006 року , у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим (договір іпотеки) або Боржником за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, установа банку має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його до умов договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

З огляду на наведені норми та положення кредитного договору та договору іпотеки колегія суддів вважає, що позивачем дотримано процедуру, яка передує початку звернення стягнення на предмет іпотеки та погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права при ухваленні рішення у даній справі та не погоджується з доводами апелянта про виключну підсутність даної справи.

Розділом ІІІ ГПК України закріплено перелік справ, які підвідомчі господарським судам та розмежовано компетенцію стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами.

Так, відповідно до ст. ст. 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, закріплена в положеннях ст. 16 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 3 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

За таких обставин колегія суддів знаходить помилковими доводи апеллянта, оскільки спір у даній справі не підпадає під ознаки справ виключної підсудності, оскільки даний спір не має предметом витребування майна з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні майном, а вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки випливають із кредитного договору та договору іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 9 постанови N 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» вказує, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Однак, місцевий господарський суд правильно встановивши всі обставини справи та визначивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у своєму рішенні помилково не зазначив, на підставі якого кредитного договору утворилася наявна заборгованість та на підставі яких даних визначена початкова ціна предмету іпотеки для його реалізації.

За таких обставин відповідно до ст.104 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення, виклавши його пункти 2,3,4 у іншій редакції.

Державне мито за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,п.4 ч. 1 ст. 104 ,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця Чиж Олени Костянтинівни залишити без задоволення.

Пункти 2,3,4 рішення господарського суду Волинської області від 31 березня 2011 року у справі № 5004/79/11 змінити, виклавши їх у наступній редакції :

«2.В рахунок погашення заборгованості фізичної особи -підприємця Тиркало Ірини Богданівни ( м.Луцьк, вул.Старицького,9, ід.код 2849001985) перед акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції ( м.Луцьк, вул.Вінниченка,26, код ЄДРПОУ 20128765) за кредитним договором №014/01-10/1119 від 24.11.2006 року у загальному розмірі 552323,45 гривень, з яких : заборгованість за кредитом 479750 гривень, заборгованість по відсотках 40170,84 гривень, пеня за прострочення платежів по кредиту та відсотках 2442,61 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.11.2006 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою -підприємцем Чиж Оленою Костянтинівною та посвідченим приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О.В. (реєстровий № 8566), а саме : приміщення цеху механічної обробки "Г", полірувальна дільниця "Г", фанерувальний цех "Г", загальною площею 1 861,2 кв. м., що знаходиться в місті Дубно рівненської області по вулиці Морозенка Станіславова, 20.

3.Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві.

4.Визначити початкову ціну предмета іпотеки приміщення цеху механічної обробки "Г", полірувальна дільниця "Г", фанерувальний цех "Г", загальною площею 1 861,2 кв. м., що знаходиться в місті Дубно Рівненської області по вулиці Морозенка Станіславова, 20 для його подальшої реалізації в сумі 1500000 гривень, яка погоджена ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і фізичною особою -підприємцем Чиж Оленою Костянтинівною при укладенні договору іпотеки від 24.11.2006 року.»

Пункти 1,5 рішення господарського суду Волинської області від 31 березня 2011 року у справі № 5004/79/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.