Рішення № 27210954, 29.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12130-2012 29.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт"

про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) в сумі 3 752,02 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Спахова О.Ю. дов. № 2 від 03.01.2012 р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) 3 752,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі договору автомобільного страхування № 36/032977/ПР/2.1.5.5 від 17.07.2011 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер АА 8491 НМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Audi", реєстраційний номер АА 2401 НС, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/0061161), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/12130-2012 та призначено справу до розгляду на 01.10.2012 р. на 11:10 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р. з'явився, надав довідку про відсутність спору для долучення її до матеріалів справи. Довідку було передано до відділу діловодства суду для подальшої її реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.09.2012 р. не виконав, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2012 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р., на підставі ст.ст. 77, 86 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.10.2012 о 10:20 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.10.2012 р., повторно не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.09.2012 р. та ухвали суду від 01.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судових засіданнях 01.10.2012 р. та 29.10.2012 р. суду не подав та не надіслав.

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 05.09.2012 р., рівно як і ухвалу суду від 01.10.2012 р., було надіслано відповідачу за повідомленою позивачем у позовній заяві адресою (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10), яка згідно витягу з ЄДРПОУ № 23-07/2700-3 від 14.08.2012 р. відповідає адресі місцезнаходження відповідача. При цьому отримання відповідачем ухвал суду від 05.09.2012 р. та від 01.10.2012 р. за вказаною адресою підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.10.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.10.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (страховик, позивач) та ТОВ "Лан Україна" (страхувальник) було укладено договір автомобільного страхування № 36/032977/ПР/2.1.5.5 (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер АА 8491 НМ, строк дії договору страхування встановлений з 17.07.2011 р. по 16.07.2012 р.

25.01.2012 р. в м. Києві на вул. Ушакова-Пушиної сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер АА 8491 НМ, який належить ТОВ "Лан Україна", та яким керувала Міщенко Анастасія Вікторівна, та автомобіля "Audi", реєстраційний номер АА 2401 НС, власником якого є Рудько Юлія Володимирівна, та яким керував Рудько Андрій Володимирович. Наведене підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП сталася в результаті порушення Рудьком Андрієм Володимировичем п.п. 12.1, 14.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2012 р. у справі № 2608/1534/12 (3/2608/1154/12), відповідно до якої Рудька Андрія Володимировича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер АА 8491 НМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 1427 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 21.02.2012 р. оцінювачем Бережнюком Олексієм Володимировичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № 3432 від 12.02.2005 р.), становить 3752,02 грн.

За страховим випадком (ДТП), згідно складеного позивачем страхового акту № 36/22430/2.1.5.1. від 14.05.2012 р. по договору страхування, визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3845,80 грн., виплата якого підтверджується позивачем платіжним дорученням № 328 від 15.05.2012 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 25.01.2012 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідачем на вимогу ухвал суду від 05.09.2012 р. та 01.10.2012 р. не представлено договору (полісу № АВ/0061161) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № АВ/0061161), проте факт укладення зазначеного полісу підтверджується матеріалами справи, зокрема, роздруківкою з централізованої бази даних МТСБУ. До того ж, як вбачається з копії листа відповідача № 831 від 07.07.2012 р. у відповідь на претензію позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу № 3214 від 23.05.2012 р., відповідач не заперечував факт страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "Audi", реєстраційний номер АА 2401 НС згідно поліс № АВ/0061161.

Відповідно до даних централізованої бази МТСБУ вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" (відповідачем), про що укладено поліс № АВ/0061161, страхувальником за даним полісом визначена Рудько Юлія Володимирівна, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн, франшиза -0,00, станом на 25.01.2011 р. наведений поліс був діючим.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АВ/0061161, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту № 1427 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.02.2012 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу дорівнює вартості матеріального збитку і складає 3752,02 грн.

По матеріалам справи судом встановлено, що хоча фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування (3845,80 грн.) перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 1427 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.02.2012 р., проте з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, яка підтверджена таким звітом в розмірі 3752,02 грн.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 3752,02 грн. (3752,02 грн.(сума матеріального збитку підтверджена звітом № 1427 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.02.2012 р.) -0,00 грн. (франшиза)).

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 03.12.2011 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу № 3214 від 23.05.2012 р.

Листом № 831 від 07.07.2012 р. відповідач надав відповідь на претензію позивача, згідно якого просив надати додаткові документи до прийняття рішення стосовно спірного страхового випадку.

Листом № 5190/1 від 16.07.2012 р. позивач надав повідомлення та витребувані документи відповідачу.

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 3752,02 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3752,02 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10; ідентифікаційний код 25005889) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А, ідентифікаційний код 20842274) 3752,02 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 02 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.