Рішення № 27210607, 29.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12099-2012 29.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

про стягнення 130 997,88 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. за довіреністю № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012 р.

від відповідача: Колісниченко А.О. за довіреністю б/н від 21.09.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 130 997,88 грн. на підставі Договору № 691383 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2003 р., з яких: 115534,72 грн. - основного боргу, 9845,86 грн. інфляційної складової боргу, 5617,30 грн. 3% річних, а також про відшкодування 2619,96 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/12099-2012 та призначено її до розгляду на 08.10.2012 р. на 10:20 год.

05.10.2012 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 08.10.2012 року, представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які подані на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.09.2012 р., в т.ч. витяг з ЄДРПОУ № 23-07/3037-49 від 18.09.2012 р. стосовно відповідача станом на 01.09.2012 р., "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію". Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.10.2012 р., не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. було розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, за результатом розгляду якого суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2012 о 11:00 год.

09.10.2012 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме: копії листа Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" від 24.09.2012 р. № 02-2357 про надання інформації про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "Київенерго", сплачених мешканцями Деснянського району за опалення та підігрів холодної води, в т.ч. за договором № 691383 за період з 01.10.2009 р. по 01.08.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.10.2012 р., надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29.10.2012 р., подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 130997,88 грн. В обґрунтування заперечень позовних вимог відповідач зазначив, що він є виконавцем комунальних послуг в Деснянському районі міста Києва, тоді як фактичними споживачами цих послуг є мешканці цього району, які сплачують за комунальні послуги на розрахунковий рахунок позивача через КП "ГІОЦ", такі оплати надходять не в повному обсязі, у зв'язку з чим борг, який позивач обраховує за відповідачем фактично є заборгованістю споживачів Деснянського району міста Києва перед позивачем, а не відповідача. Відзив відповідача на позовну заяву передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2012 р. надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в той же час, зазначив, що розбіжності стосовно суми заборгованості за спірним договором відповідачем не виявлено.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 р. у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (відповідач) був укладений Договір № 691383 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі -Договір № 691383 від 01.12.2003 р. або Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як постачальник, зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, визначеному як споживач, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Як зазначено у п. 6 Договору, він укладений з відповідачем (ЖЕК-308) на підставі розпорядження КМДА від 17.03.2003 р. № 421 про передачу до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва житлового фонду ЖУ "Лівобережне" ДП "Екос" АТ ХК "Київміськбуд (Договір від 01.04.2011 р. № 690383).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до даного Договору.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач зобов'язується забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно -обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.

Оскільки в спірному випадку у відповідача (споживача) не встановлені будинкові комерційні прилади обліку, що підтверджено сторонами в процесі розгляду спору по суті, суд враховує умови пункту 8 додатку 2 до Договору, згідно якого у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РВТМ-6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пункту 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Таким чином, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, у останнього за період з 01.10.2009 р. по 01.08.2012 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 115534,72 грн. (основний борг), що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію. З наведених документів вбачається, що загальна сума використаної відповідачем теплової енергії за вказаний період становить 435183,96 грн., при цьому оплата за вказану теплову енергію була здійснена відповідачем лише частково в сумі 319624,80 грн., а отже, 115534,72 грн. є заборгованістю по оплаті за використану відповідачем теплову енергію за спірний період.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. У попередній редакції ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначалось, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Зібрані у справі докази, а саме: облікові картки (табуляграми) за спірний період, довідка позивача про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, інформація Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "Київенерго", сплачених мешканцями Деснянського району за опалення та підігрів холодної води за договором № 691383 за період з 01.10.2009 р. по 01.08.2012 р. (лист від 24.09.2012 р. № 02-2357) підтверджують, що станом на 01.08.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 691383 від 01.12.2003 р. становила 115534,72 грн.

При цьому судом перевірено виставлення постачальником (позивачем) до сплати споживачу (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 691383 від 01.12.2003 р. згідно з тарифами, затвердженими Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи), які відповідно були чинними у спірний період.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, стосовно того, що він є виконавцем комунальних послуг в Деснянському районі міста Києва, тоді як фактичними споживачами цих послуг є мешканці цього району, які сплачують за комунальні послуги на розрахунковий рахунок позивача через КП "ГІОЦ" не в повному обсязі, у зв'язку з чим, як вважає відповідач, борг який позивач обраховує за відповідачем фактично є заборгованістю споживачів Деснянського району міста Києва перед позивачем, а не відповідача.

Як вище було встановлено, Договір № 691383 від 01.12.2003 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем, та саме відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, при цьому відповідно до п. 2.3.1 цього Договору, саме на відповідача покладено обов'язок своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, зокрема, відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору відповідач зобов'язується забезпечити не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Отже, стороною спірного договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є саме відповідач, а не мешканці житлових будинків в Деснянському районі міста Києва, що знаходяться на балансі відповідача.

Отже, наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими, тоді як інших належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України не надав, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 115534,72 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9845,86 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. та 5617,30 грн. 3% річних за період з листопада 2009 р. по липень 2012 р.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справи окремих норм матеріального права".

Судом враховано, що при зверненні з даним позовом до суду, позивач визначив до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції за періоди з листопада 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не позбавлений права визначати до стягнення суму боргу з врахуванням індексу інфляції за будь-які складові періоди загального часу прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому суд розглянув суми інфляційної складової боргу саме в заявлені позивачем періоди, враховуючи, що ці періоди відповідають загальному часу прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 691383 від 01.12.2003 р.

Враховуючи вищенаведене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9845,86 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. та 5617,30 грн. 3% річних за період з листопада 2009 р. по липень 2012 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України, зокрема, визначено, що порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір в сумі 2619,96 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 31776030), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 115534,72 грн.(сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 72 коп.) основного боргу, 9845,86 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 86 коп.) інфляційної складової боргу, 5617,30 грн. (п'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 30 коп.) трьох відсотків річних, 2619,96 грн. (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 96 коп.) судового збору.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2012 р.

Суддя Гумега О. В.