Рішення № 27208657, 16.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 10/086-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/086-12

за позовом селянського фермерського господарства «Панчук», с. Тулинці;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.», м. Миронівка;

про стягнення 319244,36 грн.

Представники сторін:

від позивача: Панчук А.О., директор, наказ № 1 від 25.01.1993р.;

Одноволик І.В., довіреність б/н від 01.10.2012р.;

від відповідача: Корінь Т.О., довіреність б/н від 01.10.2012р..

обставини справи:

Селянське фермерське господарство «Панчук»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»(надалі -відповідач) про стягнення 319244,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 1-06/10/11 від 06.10.2011р. повністю не розрахувався за придбаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 287250,46 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 31993,9 грн. за період з 01.11.2011р. по 24.07.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2012р. порушено провадження у справі № 10/086-12 та призначено її розгляд на 11.09.2012р.

Присутнім в судовому засіданні 11.09.2012 р. представником позивача надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній збільшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 287250,46 грн. заборгованості та 37997,90 грн. пені, нарахованої за період з 01.11.2011р. по 12.09.2012р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.08.2012р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 11.09.2012р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку із неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

В судове засідання від 02.10.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали від 11.09.2012 р. не виконали, проте через канцелярію суду 01.10.2012р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, для можливості підготування обґрунтованого відзиву.

Ухвалою від 02.10.2012р. суд відклав розгляд справи на 16.10.2012р.

Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача витребувані судом документи не подав та заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи з метою врегулювання спору у добровільному порядку.

Представники позивача проти відкладення розгляду справи заперечили, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи, оскільки за весь час знаходження справи в суді жодного разу не намагався зв'язатись з позивачем та врегулювати спір мирним шляхом.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1-06/10/11, згідно з умовами якого продавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця цукрові буряки, які відповідають вимогам діючого стандарту 4327-2004 «Корнеплоди цукрових буряків для промислового перероблення. Технічні умови». Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Право власності на товар, а з цим і ризик випадкової його загибелі переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Датою поставки є дата накладної щодо передачі товару (п.п. 1.1., 1.2., 3.4. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3., 4.5. договору, ціна товару, при базисній цукристості 16%, складає 500 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ. Ціна товару включає вартість збирання та навантаження. Остаточна (кінцева) вартість товару, що поставляється за договором, визначатиметься сторонами додатково, виходячи з кількості та якості поставленого товару. Остаточні взаєморозрахунки за цим договором проводяться сторонами протягом 5 банківських днів після закінчення поставки товару на підставі акту взаємозвірки, підписаного сторонами.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 1 від 21.10.2011р. та № 2 від 31.10.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачу товар на загальну суму 537252,46 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії № 319 від 21.10.2011р. та № 318 від 31.10.2011р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 250002,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку за 24.10.2011р., копія якої додана до справи.

Згідно з умовами договору 10.11.2011р. між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 287250,46 грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 287250,46 грн. та суму боргу не оспорив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 287250,46 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 37997,90 грн. пені, нарахованої на суму боргу 287250,46 грн. за період з 01.11.2011р. по 12.09.2012р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено що, у разі несвоєчасної оплати покупцем за товар, останній сплачує продавцю пеню, яка нараховується з суми заборгованості платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Крім того, відповідно до п. 1 постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті»від 17.03.2004р. № 110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, тому з урахуванням умов визначених у п. 4.5. договору та дати підписання акту звірки взаємозвірки, остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач мав здійснити до 17.11.2011р. (включно), а не до 01.11.2011р., як помилково зазначає позивач.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені вимоги Закону, положення договору, а також період нарахування пені, що заявлений позивачем, суд здійснював нарахування пені за період з 18.11.2011р. по 18.05.2012р. на суму заборгованості 287250,46 грн. за наступною формуою:

- 287250,46 грн. (борг) х 7,75% х 2 х 126 дн. (період прострочки з 18.11.2011р. по 22.03.2012р.) : 100 : 365 = 15369,87 грн.;

- 287250,46 грн. (борг) х 7,5% х 2 х 57 дн. (період прострочки з 23.03.2012р. по 18.05.2012р.) : 100 : 365 = 6728,74 грн.;

- всього: 15369,87 + 6728,74 = 22098,61 грн.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 22098,61 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України сума недоплаченого судового збору в розмірі 120,08 грн., яка нарахована, у зв'язку з поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»(08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, 130; код ЄДРПОУ 36263844) на користь селянського фермерського господарства «Панчук»(08832 Київська область, Миронівський район, с. Тулинці, вул. 12 Липня, 53; код ЄДРПОУ 20594881) 287250 грн. 46 коп. -основного боргу, 22098 грн. 61 коп. -пені, 6186 грн. 98 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Стягнути з селянського фермерського господарства «Панчук»(08832 Київська область, Миронівський район, с. Тулинці, вул. 12 Липня, 53; код ЄДРПОУ 20594881) в доход Державного бюджету України 120 грн. 08 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -31.10.2012 р.

СуддяА.І. Привалов