Рішення № 27208548, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/29/86/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт», м.Артемівськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 197 663,96грн., пені у сумі 26 404,63грн., інфляційних витрат у розмірі 988,32грн., 3% річних у сумі 5 182,59грн.

за участю:

від позивача: Черняков В.А. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізоформ», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт», м.Артемівськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 197 663,96грн., пені у сумі 26 404,63грн., інфляційних витрат у розмірі 988,32грн., 3% річних у сумі 5 182,59грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №29/2009-П від 29.01.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №29/2009-П від 29.01.2009р., додатку №1 до договору поставки, додаткової угоди №1 від 28.12.2009р., видаткової накладної №5400 від 04.08.2011р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №98 від 03.08.2011р., претензії №02-06/2012 від 01.06.2012р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 12, 13, 15, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України.

16.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано податкову накладну, замовлення та довідку за підписом директора та головного бухгалтера, яка свідчить про відсутність між ТОВ «Лізоформ» та ТОВ «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт» інших правовідносин з постачання товару опосередкованих іншими договорами.

Представник Позивача у судове засідання 23.10.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84500.м.Артемівськ, вул.Корсунського, буд. 73.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт» (Покупець) було укладено договір поставки №29/2009-П, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у даному Договорі.

У пункті 1.2 договору Сторони встановили, що асортимент та ціна Товару затверджується Сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно п.2.2 договору товар поставляється в кількості та асортименті, які погоджені сторонами в заявці на Товар.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни договору та умов розрахунку:

- сума договору складає сума всіх видаткових накладних на Товар, поставлений за даним Договором (п.4.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 40 календарних днів з моменту постачання Товару (п.4.2 Договору);

Згідно п.5.2 договору у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого Товару останній сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати Товару.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і до 31 грудня 2009 року, але у будь якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.

Сторонами підписано специфікацію до договору (Додаток №1) де сторони визначили кількість Товару, асортимент, загальну ціну та ціну одиниці виміру Товару.

28 грудня 2009 року між Сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій п.8.1 виклали у наступній редакції: даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 197 663,96грн., що підтверджується видатковою накладною №5400 від 04.08.2011 року, вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №98 від 03.08.2011р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №02-06/2012 від 01.06.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 197 663,96грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №29/200009-П від 29.01.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 197 663,96грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 197 663,96грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 197 663,96грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 592,99грн., 3% річних від суми загального боргу складає 5 182,59грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у сумі 589,42грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних та період їх нарахування дійшов висновку про їх задоволенні з 14.09.2011р. у сумі 5157,06грн., оскільки 13.09.2011р. є останній день коли Відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар, отже саме 14.09.2011р. є початком періоду заборгованості.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2 договору у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого Товару останній сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати Товару. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені за період з 14.09.2011р. по 13.03.2012р. (за 182 дня) у розмірі 15 260,25грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт», м.Артемівськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 197 663,96грн., пені у сумі 26 404,63грн., інфляційних витрат у розмірі 988,32грн., 3% річних у сумі 5 182,59грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівське виробничо-комерційне об'єднання здорового харчування «Еко Продукт» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Корсунського, 73, ЄДРПОУ 3377199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ» (01042, м.Київ, Пров.Новопечерський, 19/3, корп. 3, каб. 3, ЄДРПОУ 34937637) заборгованість у розмірі 197 663,96грн., інфляційні витрати у сумі 589,42грн., пеню у розмірі 15 260,25грн., 3% річних у сумі 5 157,06грн., судовий збір у сумі 4373,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 23.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.12р.