Рішення № 27208533, 29.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.12 Справа№ 5015/3626/12

За позовом: заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноважений орган -Міністерство оборони України, в особі Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

про зміну умов договору

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від прокурори: Дрібнюк Р.М., прокурор (посвідчення №38);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сапрун М.М, представник (довіреність №112-1915/2 від 26.04.2011 р.)

Заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави, від імені уповноваженого органу -Міністерства оборони України в особі Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів про зміну умов договору.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.08.2012 р. призначив розгляд справи на 17.09.2012 р. Ухвалою суду від 17.09.2012 р. розгляд справи відкладався на 01.10.2012 р. В судовому засіданні 01.10.2012 р. суд оголосив перерву до 15.10.2012 р. Ухвалою суду від 15.10.2012 р. розгляд справи відкладався на 29.10.2012 р.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 5 квітня 2007 року було укладено договір про постачання електричної енергії №90100/02, за яким відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок останнього. Згідно умов вказаного договору та схем приєднання внутрішньобудинкових електричних мереж житлово-експлуатаційна організація (власник внутрішньобудинкових електричних мереж, тобто, позивач) є основним споживачем електричної енергії, а мешканці багатоквартирних житлових будинків (власники окремих приміщень будинку), електроустановки яких приєднані до внутрішньобудинкових електричних мереж, є субспоживачами електричної енергії. Таким чином, відпуск відповідачем електроенергії позивачу для потреб мешканців житлових будинків має відбуватися за тарифом "для населення". Проте, відповідач відпускає позивачу електроенергію на вищевказані потреби за тарифом "для населених пунктів", в той час як позивач змушений відпускати електроенергію мешканцям за тарифом "для населення". Вказаною різницею в тарифах завдається шкода державі, місцевому та державному бюджетам. Позивач неодноразово звертався до відповідача із пропозиціями про внесення відповідних змін до договору про постачання електричної енергії, однак відповідач відмовився від внесення таких змін. У зв'язку з наведеним, прокурор просив суд внести зміни до додатку № 12 договору про постачання електричної енергії в частині збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка № 53 із застосуванням тарифу "для населення".

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні даного позову, мотивуючи наступним. Враховуючи положення п. 2.1.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №498, населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії проводиться за тарифами для населення. Тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню, затверджені постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №497, є блочними та диференціюються за обсягом споживання до 150 кВт?год. на місяць (застосовується тариф І блоку) та понад 150 кВт?год. на місяць (застосовується тариф ІІ блоку). При цьому для категорії "населений пункт" застосовуються тарифи на електричну енергію як "для населення" на рівні тарифу ІІ блоку в розмірі 30,4 коп., оскільки обсяги споживання електричної енергії "населеними пунктами" значно перевищують 150 кВт?год. на місяць. Отже, позивач як "населений пункт" також розраховується за електричну енергію за тарифами як "для населення", що підтверджується виставленими рахунками. Тому твердження прокурора про те, що позивач розраховується за спожиту населенням військового містечка №53 електроенергію за завищеним тарифом, не відповідає дійсності. Також відповідно до ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а позивач належним чином не звертався до ПАТ "Львівобленерго" з пропозицією внести зміни до договору.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 29.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд встановив наступне.

1 квітня 2007 року між ВАТ "Львівобленерго" та Будинокуправлінням №1 Яворівської КЕЧ району було укладено договір про постачання електричної енергії №90100/02.

Відповідно до п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.1.2 договору у випадку зміни чинного законодавства України, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 договору визначено вимоги до обліку електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами.

Пунктом 8 договору визначено відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення електричною енергією.

Так, пунктом 8.1 договору врегульовано стосунки із субспоживачами (для споживачів, які мають приєднаних до їхніх мереж субспоживачів).

Відповідно до п. 8.1.1 договору, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів, відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно з п. 8.1.2 договору, споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку № 12 "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам".

Відповідно до п. 8.1.3 договору, споживач передає постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами в порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також звіт про використану субспоживачами електричну енергію.

Згідно з п. 8.1.5 договору, споживач має право приєднувати у встановленому порядку нових субспоживачів до власних електричних мереж.

Взаємовідносини між постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. №28 (з наступними змінами). Дія цих правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 1.2 ПКЕЕ, споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, а субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних мереж основного споживача.

Отже, субспоживач - це споживач (юридична або фізична особа (крім населення) використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок, які приєднані до технологічних мереж основного споживача, на підставі договору.

Відтак, споживання електричної енергії як споживачем, так і субспоживачем можливе лише на підставі договору.

Відповідно до положень пункту 1.2 ПКЕЕ, населений пункт - юридична особа -споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; споживачі населеного пункту - населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом.

Відтак, Будинкоуправління №1 Яворівської КЕЧ району, яке розраховується з ПАТ "Львівобленерго" за спожиту електроенергію в багатоквартирних будинках по показах загального розрахункового приладу обліку, в розумінні ПКЕЕ - є населеним пунктом, а мешканці цих багатоквартирних будинків - є споживачами населеного пункту.

Відповідно до п. 12.1 ПКЕЕ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 12.3 ПКЕЕ населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

Так, пунктом 12.4 ПКЕЕ встановлено, що закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

Відповідно до п. 12.15 ПКЕЕ, населений пункт розраховується з постачальником електричної енергії за обсяги електричної енергії, спожитої для потреб населеного пункту, у тому числі на технічні цілі, за відповідними тарифами згідно з Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженим постановою НКРЕ від 10.03.1999 р. № 309.

За електричну енергію, спожиту для забезпечення підприємницької діяльності населеного пункту, розрахунки здійснюються за тарифом (ціною), установленим згідно з нормативно-правовими актами НКРЕ, відповідно до групи споживача та класу напруги. Відповідно до положень пункту 3.6 ПКЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком.

Умови виходу споживачів населеного пункту з категорії населеного пункту визначені пунктами 12.5, 12.6 ПКЕЕ.

У разі виходу споживача населеного пункту зі складу населеного пункту між ним та енергопостачальником укладається договір про користування електричною енергією.

У багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає договір із кожним наймачем (власником) квартири.

Лише після виходу споживача населеного пункту із населеного пункту та укладення ним договору про користування електричною енергією, споживач на території населеного пункту відповідно до умов укладеного договору розраховується з постачальником електричної енергії за тарифом "для населення" за обсяг електричної енергії, визначений за показами його лічильника.

Взаємовідносини між громадянами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 1357.

Встановлення та експлуатація лічильників, призначених для обліку електричної енергії, спожитої населенням, регулюється ПКЕЕН. Згідно з пунктом 10 ПКЕЕН прилади обліку встановлюються відповідно до вимог правил улаштування електроустановок, повинні мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника.

Таким чином, оскільки споживання субспоживачами електричної енергії можливе лише на підставі договору, а мешканці військового містечка № 53, які повинні бути внесені до додатку № 12 до договору про постачання електричної енергії як субспоживачі, таких договорів не укладали, то вимога внести зміни до договору в частині збільшення переліку субспоживачів за рахунок внесення мешканців військового містечка № 53, не ґрунтується на законодавстві та є безпідставною.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 2.1.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №498, населенню, яке розраховується з ліцензіатом за загальним розрахунковим засобом та об'єднане шляхом створення юридичної особи, відпуск електричної енергії проводиться за тарифами для населення.

Тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню, затверджені постановою НКРЕ від 23.04.2012 р. №497, є блочними та диференціюються за обсягом споживання до 150 кВт?год. на місяць (застосовується тариф І блоку) та понад 150 кВт??год. на місяць (застосовується тариф ІІ блоку). При цьому для категорії "населений пункт" застосовуються тарифи на електричну енергію як "для населення" на рівні тарифу ІІ блоку в розмірі 30,4 коп., оскільки обсяги споживання електричної енергії "населеними пунктами" значно перевищують 150 кВт?год. на місяць.

Наведене також стверджується листом НКРЕ за вих. 2995/09/47-12 від 15.05.2012 р.

Таким чином, позивач як "населений пункт" також розраховується за електричну енергію за тарифами як "для населення", що підтверджується виставленими рахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Таким чином, внесення змін до договору проводиться шляхом направлення пропозиції про зміну умов договору однією стороною та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Саме пропозиція про зміну умов договору повинна бути стороною належним чином підтверджена підписом уповноваженої на те особи, скріпленим печаткою.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

Частиною 4 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином не звертався до ПАТ "Львівобленерго" з пропозицією внести зміни до договору, ним не подано перелік мешканців військового містечка № 53 (м. Яворів Львівської області), яких необхідно внести до додатку № 12 договору про постачання електричної енергії як субспоживачів. Лист позивача за вих. №208 від 12.05.2011 р. до відповідача з проханням внести зміни в додаток № 12 до договору щодо збільшення переліку субспоживачів за рахунок мешканців та виставляти їм рахунки як для населення, а також лист за вих. №159 від 13.04.2011 р. не є достатнім доказом належного звернення з пропозицією внести зміни до договору. Позивачем не подано жодних доказів надання згоди мешканців військового містечка щодо внесення їх як субспоживачів до додатку № 12 договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів держави в судах звільнені від сплати судового збору, то в разі відмови у задоволенні позову, пред'явленого прокурором, судовий збір до стягнення не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. №28, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" від 10.03.1999 р. № 309., ст. 188 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.