Рішення № 27208322, 25.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 24/072-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді Плюс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо»про стягнення 701 150, 00 грн.за участю представників:

позивача:Майко В.М.відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 701 150, 00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 41 від 23.05.2012 р., специфікацій та рахунків № 116 від 13.06.2012 р. та № 119 від 19.06.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.09.2012 р.

27.09.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист № 234 від 26.09.2012 р. (вх. № 15317 від 27.09.2012 р.), до якого долучено відзив на позовну заяву № 235 від 26.09.2012 р., у якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем договір поставки № 41 від 23.05.2012 р., специфікація № 1 та специфікація № 2 до нього не укладалися.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 12.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням позивачем вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 15348 від 27.09.2012 р.), до якого долучено уточнення позовних вимог № 25/09 від 25.09.2012 р., у яких позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено борг у розмірі 275 000, 00 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 426 150, 00 грн. основного боргу та 13 707, 00 грн. судового збору.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подане позивачем уточнення позовних вимог, виходячи з його змісту, суд вважає, що це є фактично зменшення розміру позовних вимог та прийняв його до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 426 150, 00 грн. з підстав, заявлених у позові.

12.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли доповнення до позовної заяви № 08/10 від 08.10.2012 р. (вх. № 16202 від 12.10.2012 р.), у якому фактично надається пояснення та уточнення по суті спору, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно рахунку № 119 від 19.06.2012 р. на підставі ст. 205 Цивільного кодексу України.

Розглянувши вищезазначене доповнення до позовної заяви та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийняв його розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 426 150, 00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно рахунку № 119 від 19.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

23.10.2012 р. позивачем подано через канцелярію господарського суду Київської області клопотання про залучення матеріалів № 18/10 від 18.10.2012 р. (вх. № 16898 від 23.10.2012 р.), до якого долучено витребувані судом документи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих ним зменшень розміру позовних вимог та доповнень до позовної заяви.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.10.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді Плюс»(далі -Позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо»(далі -Відповідач) товар на загальну суму 754 750, 00 грн., на підтвердження чого надав до суду рахунок № 116 від 13.06.2012 р. та рахунок № 119 від 19.06.2012 р.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»від 16.10.2012 р., оригінал якої міститься у матеріалах справи, рахунок № 116 від 13.06.2012 р. на оплату товару у кількості 0, 2 тн був сплачений відповідачем повністю.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»від 25.09.2012 р., оригінал якої міститься у матеріалах справи, рахунок № 119 від 19.06.2012 р. на оплату товару у кількості 41, 5 тн на суму 751 150, 00 грн. був сплачений відповідачем частково на суму 325 000, 00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 426 150, 00 грн.

Позивач 06.08.2012 р. звернувся до відповідача з листом-вимогою (в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України) про сплату заборгованості за поставлений товар. На підтвердження направлення зазначеної кореспонденції позивачем надано до суду опис вкладення до листа від 06.08.2012 р.

Відповідач, листом № 212 від 20.08.2012 р., повідомив позивача, що зобов'язується погасити існуючу заборгованість до 31 грудня 2012 року.

У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений товар, останній звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Тобто, формою вчинення правочину є спосіб вираження волі сторін на його вчинення, яку сторони мають право обирати самостійно, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні наведеної норми воля сторін на вчинення правочину може бути виражена усно, в письмовій формі, шляхом вчинення конклюдентних дій або мовчанням.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів та встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в силу вищезазначених норм права між позивачем та відповідачем шляхом виставлення позивачем рахунків № 116 від 13.06.2012 р., № 119 від 19.06.2012 р. на оплату товару та перерахуванням відповідачем частини грошових коштів по зазначених рахунках було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Надані позивачем до справи договір поставки № 41 від 23.05.2012 р. та специфікації від 23.05.2012 р. і від 19.06.2012 р. в якості здійснення господарської операції оцінюються судом як неналежні та недопустимі докази з огляду на відсутність доказів їх укладення шляхом факсимільного зв'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на підтвердження здійснення поставки товару позивачем надано суду видаткові накладні № 152 від 07.06.2012 р., № 155 від 20.06.2012 р., № 156 від 21.06.2012 р., № 157 від 27.06.2012 р., № 159 від 03.07.2012 р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААД № 485788 від 19.06.2012 р. та товарно-транспортні накладні від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р. та від 03.07.2012 р. та банківську довідку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»від 25.09.2012 р. про часткову оплату на суму 325 000, 00 грн.

Наданні позивачем видаткові накладні № 152 від 07.06.2012 р., № 155 від 20.06.2012 р., № 156 від 21.06.2012 р., № 157 від 27.06.2012 р., № 159 від 03.07.2012 р. на підтвердження здійснення господарської операції мають посилання на договір № 41 від 27.05.2012 р., який у матеріалах справи відсутній, тому оцінюються судом як неналежні докази, які не входять до предмету доказування у даній справі.

Таким чином, фактичне отримання товару за рахунком № 119 від 19.06.2012 р. підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААД № 485788 від 19.06.2012 р., товарно-транспортними накладними від 20.06.2012 р., від 21.06.2012 р., від 27.06.2012 р. та від 03.07.2012 р. та банківською довідкою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»від 25.09.2012 р. про часткову оплату на суму 325 000, 00 грн., копії яких наявні у матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Враховуючи те, що рахунки на оплату товару, наявні у матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, а банківські довідки містять чітке посилання у призначенні платежу на рахунки виставлені позивачем та те, що сторони вчинили зустрічно юридично значимі дії по передачі товару та його прийнятті, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач 06.08.2012 р. звернувся до Відповідача з листом-вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар. На підтвердження направлення зазначеної кореспонденції позивачем надано до суду опис вкладення до листа від 06.08.2012 р.

Відповідач, листом № 212 від 20.08.2012 р., повідомив позивача, що зобов'язується погасити існуючу заборгованість до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за щодо сплати заборгованості за поставлений товар згідно рахунку № 119 від 19.06.2012 р. суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 426 150, 00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, позивач у позовній заяві, а також у своїх уточненнях позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 13 707, 00 грн. судового збору, а тому судовий збір покладається судом на відповідача у зазначеній сумі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді Плюс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо»(07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Ентузіастів, будинок 7, ідентифікаційний код - 30306667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді Плюс»(51934, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мира, будинок 4А/11, квартира 16, ідентифікаційний код - 36980789) 426 150 (чотириста двадцять шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар та 13 707 (тринадцять тисяч сімсот сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 02.11.2012 р.

Суддя Т.В. Лутак