Рішення № 27208079, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/14347-2012 30.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської

обласної філії ПАТ «Укртелеком»

До Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в

Київській області

Про стягнення 23 371,61 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Самокшин Л.В. -по дов. № 596 від 15.06.2012

Від відповідачів не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком»про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області 21 026,75 грн. основного боргу, 1 531,05 грн. пені, 247,58 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 566,23 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП № 3041-32 від 19.11.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/14347-2012 та призначено її до розгляду на 30.10.2012.

Позивач в судовому засіданні 30.10.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 30.10.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.10.2012 не виконав.

Однак, відповідачем 30.10.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відсутністю можливості направити в судове засідання повноважного представника.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Матеріали справи свідчать, що ухвалу про порушення провадження у справі від 17.10.2012 було отримано 19.10.2012 представником відповідача Красновид Н.Л. згідно довіреності № 13/1-1-314 від 20.02.2012.

Отже, відповідач у відповідності до зазначеної довіреності уповноважив певну особу представляти його інтереси в господарському суді.

Разом з цим, суд відзначає, що відповідачем в поданому клопотанні не наведено жодної причини неможливості направити в судове засідання представника Красновид Н.Л., як і не зазначено причин не можливості прийняти участь в судовому засіданні керівництва відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи.

Слід зазначити, що відповідач не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.10.2012 та не надіслав господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Суд приходить до висновку що відсутні обставини, за яких не можливо вирішити спір в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.10.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»(орендодавець) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 3041-32 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину кімнати будівлі ЦЕЗ № 9 (далі - майно), розташованої в м. Вишневе Київської області на 3-му поверсі 3-поверхового будинку № 10 на вул. Жовтневій, загальною площею 13 кв. м. спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення обладнання : Центр КМ -3 шт., Нева-10 -1 шт., базові блоки Атлас -18 шт.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 026,75 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань нарахована пеня в розмірі 1 531,05 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 247,58 грн. та 3% річних в сумі 566,23 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток № 1), вказаного в п. 1.1. цього договору, але не пізніше 3 днів з моменту підсипання сторонами договору.

На підставі акту приймання-передачі від 16.11.2008 (додаток № 1) орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору в м. Вишневе Київської області на 3-му поверсі 3-поверхового будинку № 10 на вул. Жовтневій частину кімнати загальною площею 13 кв. м. для розміщення обладнання.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 12.1. договору строк дії договору встановлено з 16.11.2008 до 30.09.2011.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку № 1.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за перший (базовий -жовтень 2008р.) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, з урахуванням інфляції -155,7% (січень 2006р. -жовтень 2008р.), становить 87,58 грн. за 1 кв. м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 13 кв. м. всієї орендованої площі становить 1 138,54 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.2.1. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем і становить 21 026,75 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 21 026,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 1 531,05 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 531,05 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 247,58 грн. та 3% річних в розмірі 566,23 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 247,58 грн. та 3 % річних в сумі 566,23 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 21 026 (двадцять одну тисячу двадцять шість) грн. 75 коп. основного боргу, 1 531 (одну тисячу п'ятсот тридцять одну) грн. 05 коп. пені, 247 (двісті сорок сім) грн. 58 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 23 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 01.11.2012.

СуддяВ.В.Сівакова