Рішення № 27208053, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/40/84/2012

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», м. Київ

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 6907, 16 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Ігнатова Н.О., довіреність №Н-01/1801 від 10.07.2012.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 6907, 16 грн. в т.ч. суму основного боргу в розмірі 6772,78грн., 3% річних в розмірі 100,52 грн., інфляційні витрати в розмірі 33,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку зупинкою робіт по прийманню вантажів Донецької залізниці, відповідач на прохання позивача повинен повернути попередню оплату. Для повернення попередньої оплати, позивач неодноразово звертався з вимогою до відповідача, але вимога не була виконана, у зв'язку з чим просить суд стягнути вищезазначену суму, 3 % річних і інфляційні витрати.

02.10.2012 відповідач надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з її оплатою відповідачем.

Відповідач заперечував проти нарахування 3 процентів річних та інфляційних витрат, оскільки між сторонами йшли переговори з приводу переуступки права вимоги щодо основного боргу.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01.01.2010 між сторонами був укладений договір №412/763 про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до якого відповідач надає позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги, а позивач зобов'язується приймати та сплачувати за ці послуги (а.с.16-18).

Відповідно до пункту 1.1. Договору встановлено, що предметом цього договору є надання «Залізницею» «Вантажовласнику» послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що «Залізниця» зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з «Вантажовласником» за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати «Вантажовласнику» відповідні розрахункові документи через станцію Переездная. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум «Залізниця» відкриває для «Вантажовласника» особовий рахунок 7990866, з привласненням залізничного коду 5870.

Згідно пункту 2.4. Договору, Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуг и шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезень та вагонообігу на під'їзній колії на доходний-розподільчий рахунок Залізниці в ЄТЕХПД Ясинувата р/р №260360300019 у Донецькій філії АБ «Експрес-Банк» МФО-335838, код за ЄДРПОУ - 01074957. Адреса: 86000 Донецька область, м. Ясинувата, вул. Скрипника, 97а. Одержані кошти «залізниця» зараховує на особистий рахунок «Вантажовласника»

Строк дії договору між сторонами закінчився 31.12.2011.

На виконання умов договору позивач здійснював попередню оплату послуг на майбутні періоди.

Оскільки строк дії договору закінчився, а на особовому ранку позивача залишалась сума попередньої оплати в розмірі 6772,78 грн., позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога з проханням повернути вищезазначену суму, яка була отримана відповідачем 06.02.2012 (а.с.14,63).

Відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що на теперішній час можливість повернення платежу відсутня (а.с.13).

02.10.2012 від представника відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу у сумі 6772,78 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с.60).

Згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу встановлено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з вищезазначеного суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 6772,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд не приймає доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування 3 процентів річних та інфляційних витрат, оскільки між сторонами відбувались переговори з приводу переуступки права вимоги на суму основної заборгованості, через те, що вищезазначене не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що вимога позивача в цієї частині підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 99,37 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що розмір інфляційних витрат за період прострочення складає 33,90 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 33,86 грн. Оскільки, розмір інфляційних витрат, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення повністю вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6772 грн. 78 коп.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, ЄДРПОУ 30603572) 3 % річних від простроченої суми в розмірі 99 грн. 37 коп., інфляційні витрати в сумі 33 грн. 86 коп. та 1595грн. 73 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 26 жовтня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.