Рішення № 27207178, 02.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.12р. Справа № 22/5005/8589/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ", м.Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "НАШЕ ЖИТТЯ", с. Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 201 380 грн. 04 коп.

Суддя: Казарцева В.В.

Представники:

від позивача: Руських Т.Л. - довіреність №584 від 11.06.2012 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача суму основної заборгованості -199999,22 грн., 3% річних -1380,82 грн., за невиконання умов мирової угоди від 08.06.12р., яка затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.12р. по справі №9/5005/4457/2012.

Відповідач в судові засідання 23.10.12р., 30.10.12р. не з'явився, доказів спростування позову або його визнання не надав, повідомлений належним чином, про що свідчить повернуте на адресу суду рекомендоване поштове повідомлення, яке отримане його представником 17.10.12р.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача та оцінивши надані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

08.06.2012р. між ФГ «Наше життя»(Відповідач) та ПАТ «Днілрополімермаш»(Позивач), ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012р. по справі №9/5005/4457/2012, затверджена мирова угода. Згідно її умов заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 199 999,22 грн.

Відповідно до умов мирової угоди (п.8.) Позивач погодився прийняти від Відповідача грошові кошти у розмірі 199 999,22 грн. з наступною розстрочкою: Перший платіж у розмірі 100 000,00 грн. до 25.06.12р., другий платіж у розмірі 99 999,22 грн. до 25.08.2012р.

Згідно з п.9 мирової угоди: Відповідач з метою мирного врегулювання спору був зобов'язаний сплатити грошові кошти у розмірі 199 999,22 грн. з наступною розстрочкою: Перший платіж у розмірі 100 000,00 грн. до 25.06.2012 року, другий платіж у розмірі 99 999,22 грн. сплачується до 25.08.2012 р.

За поясненнями Позивача, станом на 17.09.12р. зобов'язання Відповідачем не виконані у повному обсязі, сума простроченої заборгованості згідно п.7 умов мирової угоди становить 199999,22 грн.

10.09.2012 р. на адресу Відповідача був надісланий лист - вимога №юр-31/08, в якому Позивач просить виконати умови мирової угоди від 08.06.2012р. та погасити суму заборгованості. Відповіді на лист не надійшло.

Отже, зазначає Позивач, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження у справі господарським судом припинено. Також, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року по справі №9/5005/4457/2012 про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження", тобто вона не має статусу виконавчого документа у розумінні п.2 ч.2 ст.17 цього ж Закону і не підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Зазначена думка викладена і в пленумі ВГСУ № 18 від 26.12.11р.( п.3.19).

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ ( п.7.9. постанови пленуму ВГСУ від 17.10.12р.).

Згідно із ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, в силу ст.ст.11, 202 ЦК України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 ч. 1,2 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушенням зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема -припинення зобов'язання або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Так, Позивачем нараховано 3 % річних за період з червня 2012р. по вересень 2012р. на суму 1380,82 грн.

Таким чином, позов є обґрунтованим, підтверджений належними доказами, заперечень з приводу заборгованості Відповідач не надав, а тому і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 11,202,525,526,530,598,599,611,625 Цивільного кодексу України статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "НАШЕ ЖИТТЯ" (52744, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Артемівська, 21а, ЄДРПОУ 34245514) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,147, ЄДРПОУ 00218615) суму основного боргу 199999,22 грн., 3% річних- 1380,82 грн., судовий збір в розмірі 1609,50грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено в порядку ст. 91 ГПК України.

Суддя В.В.Казарцева

Рішення підписано 02.11.12.