Рішення № 27206145, 12.10.2012, Селидівський міський суд Донецької області

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №543/3048/12 2/543/1057/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року м. Селидово

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючий суддя Жарова Ю.І.

при секретарі Костенко К.О.

за участю представника відповідача Матюхіної І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»,за участю 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»,за участю 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Куйбишевському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, в якому зазначив, що він працював на ВП шахта «Октябрський рудник»ДП «ДВЕК»в якості підземного прохідника з повним робочим днем на підземних горних роботах з 19.05.2009 року.

26.01.2011 р. звільнився з роботи за п.2 ст.40 КзоТ України за станом здоров»я.

З 13.01.2011 року є інвалідом 3 групи та йому втсановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%, причинний зв»язок - професіне захворювання.

Факт отримання ним професійних захворювань, які знаходяться в причинному зв»язку з виконуванням ним трудових обов»язків.

На теперішній час він не працює, є пенсіонером. Його здоров»є погіршується, він продовжує хворіти, для підтримування свого здоров»я вимушений звертатися до медичних установ.

Із-за професійних захворювань він не має можливості працевлаштуватися, погано рухається. Порушився його та його родини нормальний життєвий ритм. Тому він та його сім»я переживають дкшевні страждання. Втрата ним працездатності спричинила порушення його життєвих зв»язків та потребує для цього додаткових зусиль для організації його життя.

Він одружений, проживає з дружиною -ОСОБА_3, яка є пенсіонеркою. Отриманні ним виплати по втраті працездатності в повній мірі не можуть заповнити витрати, які він витрачає на теперішній час направлені на поновленнч та нормалізацію свого здоров»я.

Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в розмірі 40000 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 40000 грн.

Позивач до судового засідання не з»явився, надавши суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, в обгрунтування своїх заперечень зазначила, що позивач працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Жовтневий рудник»ДП «ДВЕК»з 20.07.2009 р. по 26.01.2011 р., а всю іншу трудову діяльність пропрацював на інших вугільних підприємствах.

З урахуванням роз'яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.05 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими нормами вони коригуються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і противоправним діянням заподіювача та вини останнього в і'ї заподіянні, суд зокрема, повинен з'ясовувати чим підтверджується факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини , що мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), які перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України. Згідно п. 6 цього Положення медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, актами Міністерства охорони здоров'я України та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. д п.1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків»(надалі Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.1996 р. за № 136/1161 із змінами і доповненнями, обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди, покладений на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК).

Однак, факт спричинення моральної шкоди Позивачу відповідним висновком або іншим якимось висновком не підтвердженні. Крім того, взагалі ніяких документів, яки б підтверджували лікування або навіть звернення позивача до лікувальних закладів за фактом моральних страждань до позовної заяви надано не було.

Згідно п. 3.8 Порядку «Під моральною шкодою розуміють фізичні і моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, при встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стресе, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Такі висновки варто розглядати в комплексі з іншими документами і наявними про потерпілого.

Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнято висновок МСЕК від 22.12.2011 р. про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності. Однак вказаний висновок є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди-частини втраченого заробітку, обов'язок по відшкодуванню якого належить до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Отже вказанийі висновок МСЕК не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також у наданому висновку МСЕК Позивачу не протипоказана праця взагалі, тобто він має можливість працювати та забезпечувати родину.

Вважає, що наявність акту, трудова книжка і довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності не можуть без наявності інших доказів у справі служити достатнім і єдиним підтвердженням заподіяння позивачеві моральних страждань.

П. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 передбачено, що в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинно бути зазначено, у чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходить позивач, визнаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується. Відповідно до п. 5 цієї ж Постанови обов'язковому з'ясуванню в суді підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння Позивачеві моральних і фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. А згідно п. 9 цієї Постанови при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди вважаючи характер та обсяг немайнових втрат, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у цього життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи -ФССНВВ у Куйбишевському районі м.Донецька в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_2 тривалий час (з 19 травня 2009 р. року по 26 січня 2011 року) працював на умовах трудового договору на підприємствах вугільної промисловості, а саме: ВП шахта «Октябрський рудник»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

На підприємстві вугільної промисловості позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах та під час виконання своїх трудових обов'язків отримав професійне захворювання, про що Куйбишевською районною санітарно-епідеміологічною станцією складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 28 грудня 2010 року, в якому зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: недосконалість технологічного процесу, працював в умовах запилення повітря робочої зони, відсутність строгого контролю використання заходів захисту органі дихання. Причиною професійного захворювання виявлено: робота тривалий час ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці (22 роки 2 місяці 6 днів) в тому числі на ВП шахта «Октябрський рудник»ДП «ДВЕК»- 1 рік 3 місяці 13 днів де працював в умовах дії на організм вугільно-порідного пилу в концентрації від 31 до 328 мг/м.куб., при ПДК -4,0- 10 мг/м.куб. у плині 70 % робочого часу, що відповідає по цьому показнику 3 класу умов праці 4 ступеню.

Згідно з висновком лікарсько-експертної комісії КЛПУ «Обласної клінічної лікарні профзахворювань»№ 2513 від 22.12.2010 р. ОСОБА_2 вперше втановлено професійне захворювання. Діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія. Осл.: легенева недостатність першого-другого ступеня.

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 368510 від 13.01.2011 року ОСОБА_2 визнаний інвалідом третьої групи.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 029672 від 13.01.2011 року ОСОБА_2 встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40% з 13.01.2011 р. по 01.02.2013 р. у зв'язку з професійним захворюванням.

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_2, позивач спостерігається в Селидовскій ЦМЛ з 2000 року. Відмічає часті простудні захворювання, що супроводжуються помірним кашлем. Близько 10 років відмічає кашель нападоподібного характеру, перепочинок при фізичному навантаженні. Лікувався самомтоятельно, погіршення останні роки. Отримував лікування в періоди з 22.05.2003 року по 12.03.2012 року.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

На виконання вимог закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах» затверджено відповідний Порядок НПАОП 0.00-6.02-04 (далі - Порядок), яким визначена процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.

Пунктами 42, 46, 51 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, передбачено, що з'ясування обставин і причин нещасного випадку, встановлення кола осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, складання акта розслідування нещасного випадку форми Н-5, а також акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, належить до компетенції спеціальної комісії.

Отже, порядок установлення факту професійного захворювання на виробництві визначено законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у судовому засіданні зазначив, що в результаті отримання професійного захворювання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я його звільнено з роботи. Він визнаний інвалідом третьої групи і частково (40%) втратив професійну працездатність. За станом здоров'я він обмежений у побуті, у зв'язку з отриманим захворюванням він знаходиться під наглядом лікарів, проходить систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, він знаходиться у постійній нервовій напруженості, що негативно впливає на його психологічний стан. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 40000 грн.

Посилання представника відповідача на відсутність об'єктивних доказів спричинення моральної шкоди, у зв'язку з ненаданням позивачем з цих обставин висновку медико-експертної комісії, судом визнаються неспроможними, оскільки позивачу унаслідок професійного захворювання спричинена стійка втрата професійної працездатності. Необхідність надання довідки МСЕК про наявність моральної шкоди згідно положень частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачалась у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обов'язків комісії (пункт 11).

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_2 професійного захворювання на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності 40%, визнання його інвалідом третьої групи, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_2 завдана моральна шкода.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини захворювання, ступінь його тяжкості, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, встановлює суму відшкодування у розмірі 12000 грн.

Моральна шкода, як наголошується в частині 4 статті 23 ЦК України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач наполягає на її одноразовій виплаті.

Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Згідно зі ст. 88 ч.2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 153, 237-1 Кодексу законів України про працю, статтями 23, 1168 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я унаслідок професійного захворювання, одноразово 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» судовий збір в доход держави у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач -УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) -37791274, МФО -834016, код бюджетної класифікації -22030001 «Судовий збір».

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя