Рішення № 27205009, 31.10.2012, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0520/9240/2012

2/0520/2423/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кашицьку С. А., при секретарі Усенко О.А., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року. Згідно плану межі по земельній ділянці, межі від А до Б є межами домоволодіння АДРЕСА_3 в м.Маріуполі, межі від Б до В є землями Маріупольської міської ради, межі від В до Г - межа домоволодіння АДРЕСА_2 в м.Маріуполі, межі від Г до А - є землями Маріупольської міської ради. Відповідачка самовільно без згоди позивача перенесла межу земельної ділянки, що належить позивачу з боку АДРЕСА_2 в м.Маріуполі на 1,5 метра шляхом возведення паркану та бетонних стовпів на частині земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м.Маріуполі. Тобто, відповідачка самовільно зменшила розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, чим порушила законні права позивача як власника земельної ділянки. Незаконними діями відповідачки позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 3000 грн. Просить суд усунути перешкоди у здійсненні його права користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язати відповідачку знести паркан, бетонні стовпи та відновити межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року та стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 повністю підтримав свої позовні вимоги , та пояснив, що є власником земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року. Відповідачка самовільно без згоди позивача перенесла межу земельної ділянки, що належить позивачу з боку АДРЕСА_2 в м.Маріуполі на 1,5 метра шляхом возведення паркану та бетонних стовпів на частині земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м.Маріуполі. Тобто, відповідачка самовільно зменшила розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, чим порушила законні права позивача як власника земельної ділянки. Незаконними діями відповідачки позивачу була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 3000 грн. Просить суд усунути перешкоди у здійсненні його права користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язати відповідачку знести паркан, бетонні стовпи та відновити межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року та стягнути з відповідачка на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Не заперечує знести паркан та бетонні стовпи, розміщені нею на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, яка належить ОСОБА_2 та привести межі вказаної земельної ділянки у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року на ім'я ОСОБА_2 В задоволенні позовних вимог про стягнення з неї моральної шкоди в розмірі 3000 грн. просить суд відмовити .

Суд, вислухавши учасників процесу , дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В матеріалах справи мається державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯП №559393, виданий 23 листопада 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1000 га., розташована по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі.

Відповідно до договору дарування від 14 лютого 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-297, позивач є власником жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі.

Норми, що регулюють порядок придбання та реалізації громадянами, юридичними особами та державою прав на землю, встановлені Земельним Кодексом України.

Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи України набувають право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У відповідності зі ст. 126 Земельного Кодексу України право власності або право постійного користування земельною ділянкою засвідчується державними актами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 14 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладання договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданий 23 листопада 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.153 Земельного Кодексу України, власник не може бути позбавлений прав власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом, та іншими законами України.

В судовому засіданні встановлено і підтверджено поясненнями сторін, що відповідачка , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, самовільно без згоди позивача перенесла межу земельної ділянки, що належить позивачу з боку АДРЕСА_2 в м.Маріуполі на 1,5 метра шляхом возведення паркану та бетонних стовпів на частині земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м.Маріуполі. Тобто, відповідачка самовільно зменшила розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, чим порушила законні права позивача як власника земельної ділянки. Дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не заперечувались самою відповідачкою, яка пояснила , що вона дійсно порушила право позивача на земельну ділянку і зобов»язується перенести паркан згідно з межами , встановленими державним актом на земельну ділянку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі та зобов'язання знести паркан, бетонні стовпи та відновити межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, суд виходить із положень, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Позивачем не надано підтверджень факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., однак позивач не надав обґрунтованих пояснень про те, чому він оцінює саме у 3000 грн. заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходив .

Проаналізував , досліджені у судовому засіданні , докази , суд приходить до висновку про те , позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити , оскільки дані вимоги не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст. 10, 11, 59, 60, 209, 213-215 ЦПК України, 316, 317, 391 ЦК України, ст. 116, 125, 126, 153, 158 ЗК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 14 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року.

Зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Іллічівським РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області 01 грудня 2009 року, знести паркан та бетонні стовпи та відновити межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, відповідно до меж державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2011 року на ім'я ОСОБА_2.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. А. Кашицька