Постанова № 27202411, 29.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р. Справа № 5008/218/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Доценко В.О., директор; від відповідача:ОСОБА_5, адвокатрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Фішт"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (складена 10.08.2012р.)у справі господарського суду№5008/218/2012 Закарпатської областіза позовомПриватного підприємства "Фішт" м. Ужгороддо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 с. Сільце, Іршацький район, Закарпатська обл.провизнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань за договором №021/07Фшк від 03.12.2007р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р. (складене 23.04.2012р.) у справі №5008/218/2012 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань за договором №021/07 Фшк від 03.12.2007р. шляхом зарахування однорідних грошових вимог, оформлений заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 від 13.01.2012р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) №5008/218/2012 зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Приватне підприємство "Фішт", з прийнятою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) №5008/218/2012 не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р. (складене 23.04.2012р.) у справі №5008/218/2012.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2012р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 29.10.2012р. з'явився представник позивача, який підтримав вимоги викладені в касаційній скарзі, та представник відповідача, який заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та доповненні до неї, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Фішт".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в січні 2012р. Приватне підприємство "Фішт" (далі за текстом ПП "Фішт") отримало заяву від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі за текстом ФОП ОСОБА_6.) б/н від 13.01.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланнями на приписи ст.ст. 202, 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, здійснивши зарахування суми боргу за договором №021/07 Фшк від 03.12.2007р., яка підтверджена рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.2011р. по справі №11/77 (яке набрало законної сили) в розмірі 227 498,88грн. в рахунок сплати ПП "Фішт" заборгованості, що встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. у справі №9/112.

За змістом ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 ГК України.

За змістом ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1. про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2. про стягнення аліментів; 3. щодо довічного утримання (догляду); 4. у разі спливу позовної давності; 5. в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).

На відміну від місцевого господарського суду, апеляційною інстанцією взято до уваги, що судовими інстанціями у справі №11/77 встановлено, що одержання коштів ПП "Фішт" відбулось поза підставами, передбаченими договором, та дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що з позадоговірного характеру зобов'язань слідує, що кошти, надміру сплачені ФОП ОСОБА_6 на користь ПП "Фішт" не у зв'язку з передачею останнім товару, виконанням роботи чи наданням послуги, а відтак зобов'язання ПП "Фішт" щодо повернення коштів на користь ФОП ОСОБА_6 не випливало через обов'язок ПП "Фішт" оплатити отриманий товар, роботи чи послуги.

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №221 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів.

Апеляційною інстанцією встановлено, що грошові кошти перераховувались ФОП ОСОБА_6 на користь ПП "Фішт" відповідно до платіжних доручень у безготівковій формі та з урахуванням п. 14.1.10 Податкового кодексу України зроблений вірний та обґрунтований висновок, що в даному випадку зазначена операція не є бартерною, оскільки мала місце транзакція грошових коштів, отримувачем яких виступило ПП "Фішт".

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком Львівського апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до платіжних доручень ФОП ОСОБА_6 сплатив на користь ПП "Фішт" грошові кошти у загальному розмірі 349 938,35грн., з яких 122 370,59гри. - оплата за договором від 05.11.2007р. №018\07 Фшк., інша частина -сума, що отримана підприємством як переплата, без достатньої правової підстави і не здійснював проведення розрахунку за товари, роботи чи послуги в розумінні ст. 291 Податкового кодексу України. Зараховане грошове зобов'язання ПП "Фішт" не було обумовлено отриманням останнім товарів, робіт чи послуг.

Посилання заявника касаційної скарги, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, на те, що в останній зазначений інший номер справи, судовою колегією Вищого господарського суду України не приймаються, оскільки, як пояснили представники позивача та відповідача в призначеному судовому засіданні касаційної інстанції, до Львівського апеляційного господарського суду від сторін були звернення в порядку ст. 89 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в судових актах описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі №5008/218/2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (складена 10.08.2012р.) у справі №5008/218/2012 -залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Фішт" -без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова Суддя О.О. Євсіков