Постанова № 27202237, 01.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 5009/1452/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., -(доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.08.12у справі№5009/1452/12господарського судуЗапорізької областіза позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"доДержавного підприємства "Запорізький титаново-магнієвий комбінат"простягнення сумиза участю представників від:позивачаБілич Н.С. (дов. від 14.05.12)відповідачаВовк Д.В. (дов. від 30.12.11)

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариства "Запоріжжяобленерго" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титаново-магнієвий комбінат" 324617,48 грн. 30% за відстрочку кінцевого розрахунку по мировій угоді від 26.03.09 по справі №4/78/09.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Гандюкова Л.П.) від 31.05.12 позов задоволено з підстав його обґрунтованості.

За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Принцевської Н.М., суддів: Ломовцевої Н.В., Шевкової Т.А.) 14.08.12 прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив з посиланням на те, що по-перше зобов'язання за мировою угодою (сума основного боргу) припинене на підставі двосторонньої угоди, по-друге, умови мирової угоди є такими, що суперечать чинному законодавству.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладено договір на користування електричною енергією №76/199 від 01.07.00 (Договір) із подальшими змінами та доповненнями. Згідно з додатковою угодою від 03.02.11 споживач, Казенне підприємство „Запорізький титаномагнієвий комбінат", замінений Державним підприємством „Запорізький титаномагнієвий комбінат", що згідно зі Статутом є його правонаступником.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.09 у справі №4/78/09 затверджено Мирову угоду, згідно з якою встановлено загальну заборгованість ДП „Запорізький титаномагнієвий комбінат" перед ВАТ „Запоріжжяобленерго" за електричну енергію за вказаним договором за період листопад 2008 року -лютий 2009 року (включно) в розмірі 53 741 598,00 грн. Пунктом 4.1 даної мирової угоди затверджено графік сплати основної заборгованості з квітня по грудень 2009 рівними частками по 5971288,67 грн.

Пунктом 6 Мирової угоди встановлено, що з моменту затвердження господарським судом Запорізької області мирової угоди, відповідач сплачує позивачу 30% річних на суму залишку заборгованості за спожиту активну електричну енергію, ПДВ за ставкою 20% до бази оподаткування (базою оподаткування податком на додану вартість є сума процентів, нарахованих за період користування грошовими коштами, які несвоєчасно сплачені за електричну енергію), у зв'язку з наданням послуги з відстрочки кінцевого розрахунку.

Згідно з п.7.2 Мирової угоди відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначених умов мирової угоди судом першої інстанції задоволені позовні вимоги позивача про стягнення 30% річних, за надання послуги з відстрочки кінцевого розрахунку за Мировою угодою на умовах товарного кредиту: за жовтень, листопад, грудень 2011 р.

Втім, з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, який в позові відмовив з посиланням на те, в тексті мирової угоди одночасно вказано про нарахування 3% річних та 30% річних, що суперечить нормам ст. 625 ЦК України і не повинно прийматися до уваги судом при розгляді спорів по розрахункам між сторонами по цій справі. Крім того, мирова угода за своєю суттю є документом, що є підставою для припинення судового провадження по справі за конкретними позовними вимогами в зв'язку з невиконанням відповідачем умов господарського зобов'язання, передбаченого Договором на користування електричною енергією №76/199 від 01.07.00.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що заборгованість за Договором на користування електричною енергією №76/199 від 01.07.00 за спірний період списана, тобто зобов'язання припинилося виконанням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду є помилковими з огляду на наступне.

Апеляційний суд не вправі ревізувати законність ухвали господарського суду Запорізької області від 26.03.09 у справі №4/78/09 про затвердження мирової угоди, оскільки по-перше, вона не є предметом оскарження, а по-друге, вона набрала законної сили.

Частиною 2 статті 13 Закон України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Відповідно до ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, зокрема й ухвала про затвердження мирової угоди.

До того ж, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ст. 536 та 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися одночасно є помилковим з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з нормами ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 ЦК України, відрізняються від процентів інфляційних та річних, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування грошовими коштами, то другі є окремими видом відповідальності, що підлягає застосуванню при порушенні грошового зобов'язання.

Висновок суду апеляційної інстанції, що мирова угода припинила зобов'язання сторін, що виникли з договору є вірним, але невірним є висновок про те, що будь-які зобов'язання між ними є припиненими, оскільки між сторонами наразі існують зобов'язання, які виникли з мирової угоди.

Помилковим є посилання апеляційного суду на те, що оскільки заборгованість за Договором на користування електричною енергією №76/199 від 01.07.00 за спірний період списана (зобов'язання припинилося виконанням), то нарахування відсотків є неможливим. Так, позивачем 30% нараховані за період, що передував списанню (до 16.12.11), тому таке нарахування, а в подальшому стягнення місцевим судом, здійснене правомірно.

За таких обставин апеляційний суд безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про стягнення зазначених сум з відповідача, а відтак, постанову слід скасувати, а рішення залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.12 скасувати, рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.12 у справі №5009/1452/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. Дерепа

Судді Б. Грек

В. Палій