Постанова № 27201959, 23.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5021/951/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на рішення та постановуГосподарського суду Сумської області від 06.02.2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 рокуу справі№ 5021/951/2011 господарського суду Сумської областіза позовом доПублічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автолюкс" Приватного виробничого підприємства "Центр-Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Італавто Суми"простягнення 15 956 019,32 грн.,та за зустрічним позовом до проПриватного виробничого підприємства "Центр-Сервіс" Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автолюкс" визнання недійсними договорів поруки, за участю представників сторін:

від Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" -Запорожцев В.В., довіреність б/н від 23.07.2012 року;

від Приватного виробничого підприємства "Центр-Сервіс" -Шевцова Ю.В., довіреність б/н від 15.12.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року у справі № 5021/951/2011 (головуючий суддя - Лугова Н.П., суддя - Котельницька В.Л., суддя - Левченко П.І.) первісний позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс»(далі -ТОВ ТД «Автолюкс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавто Суми»(далі -ТОВ «Італавто Суми») на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»(далі -ПАТ «Ерсте Банк») заборгованість в сумі 2 008 132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ України станом на 08.02.2011 року в гривневому еквіваленті складає 15 956 019 грн. 32 коп., в т.ч. 1900000 дол. США 00 центів - борг за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 15 096 830,00 грн.; 93100 дол. США 00 центів - борг за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011 року становить еквівалент 739 744,65 грн., 9 025 дол. США 00 центів - пеня за основним боргом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011 року становить еквівалент 136 412,79 грн.; 6007 дол. США 62 центів - пеня за простроченими відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011 року становить еквівалент 47734,73 грн.; стягнуто з ТОВ ТД «Автолюкс»на користь ПАТ «Ерсте Банк»12 750 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині вимог по стягненню солідарно заборгованості з Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс»(далі - ПВП «Центр-Сервіс») відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір поруки від 17.07.2008 року № 010-05/1042/2, укладений між ПАТ "Ерсте Банк", ТОВ ТД "Автолюкс" та ПВП "Центр - Сервіс", та договір поруки від 28.10.2009 року № 010-05/1042-5, укладений між ПАТ "Ерсте Банк", ТОВ ТД "Автолюкс" та ПВП "Центр - Сервіс"; стягнуто з ПВП «Центр-Сервіс»в доход державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита; стягнуто з ПАТ «Ерсте Банк»на користь ПВП «Центр-Сервіс»85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ ТД «Автолюкс»на користь ПВП «Центр-Сервіс»85 грн. 00 коп. витрат з державного мита та 118 грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5021/951/2011 (головуючий суддя -Бородіна Л.І., суддя -Лакіза В.В., суддя -Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ПАТ «Ерсте Банк»залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року у справі № 5021/951/2011 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ «Ерсте Банк»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року у справі № 5021/951/2011 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк»про стягнення з ПВП "Центр - Сервіс", як солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором № 011-05/1043 від 17.07.2008 року в розмірі 2 008 132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ України станом на 08.02.2011 року в гривневому еквіваленті становить 15 956 019,32 грн. та судових витрат, а саме державне мито в сумі 25 500 грн., витрати на сплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі -236 грн.;

- скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року у справі № 5021/951/2011 в частині задоволення зустрічної позовної ПВП "Центр - Сервіс" щодо визнання недійсними договорів поруки № 010-05/1042/2 від 17.07.2008 року та № 010-05/1042-5 від 28.10.2009 року в повному обсязі;

- скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5021/951/2011.

Прийняти нове рішення, яким:

- відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ПВП "Центр - Сервіс" про визнання недійсними договорів поруки № 010-05/1042/2 від 17.07.2008 року та № 010-05/1042-5 від 28.10.2009 року в повному обсязі;

- стягнути солідарно з ТОВ ТД «Автолюкс», ПВП "Центр - Сервіс" та ТОВ «Італавто Суми»на користь ПАТ «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором № 011-05/1043 від 17.07.2008 року в розмірі 2 008 132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ України станом на 08.02.2011 року в гривневому еквіваленті становить 15 956 019,32 грн. та судові витрати, а саме державне мито в сумі 25 500 грн., витрати на сплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі - 236 грн.; судові витрати за апеляційний розгляд справи в розмірі 32 190,00 грн. та судові витрати за касаційний розгляд справи в розмірі 32 190,00 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.203, 204, 207, 215, 553 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.65 Господарського кодексу України (далі -ГК України), ст.ст.32, 33, 34, 36, 38, 43, 66, 67, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник вказує на те, що ПАТ «Ерсте Банк»було вжито всіх передбачених законом заходів для перевірки повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»Бережного С.Д. під час укладання спірних договорів поруки: отримано від директора копії відповідних редакцій Статуту ПВП «Центр-Сервіс», копії рішень засновників про призначення директора та надання йому повноважень на укладення договорів поруки, копії контрактів з директором та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в яких відсутні будь-які обмеження на здійснення повноважень директора, зокрема, на укладення договорів поруки. Заявник касаційної скарги вважає, що під час підписання оспорюваних договорів поруки директор ПВП «Центр-Сервіс»діяв в межах, наданих йому Статутом та чинним законодавством повноважень. На думку скаржника, рішення Ленінського районного суду м. Харкова, яке набрало чинності, не стосується прав та обов'язків банку та ПВП «Центр-Сервіс», встановлених договором поруки, а тому не може бути підставою для визнання недійсними спірних договорів поруки.

Крім того, ну думку скаржника, судами попередніх інстанцій, в порушення норм процесуального права, при винесенні оскаржуваних судових рішень, не було враховано надані ПАТ «Ерсте Банк»докази та не надано їм відповідної правової оцінки.

ПВП «Центр-Сервіс»надало відзив на касаційну скаргу ПАТ «Ерсте Банк»на рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5021/951/2011, в якому просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5021/951/2011 залишити без змін.

При цьому ПВП «Центр-Сервіс»зазначає, що у Статуті ПВП «Центр-Сервіс», в редакціях, чинних на момент укладення спірних договорів, та в контрактах на поточне (оперативне) управління підприємством від 28.12.2007 року та від 01.01.2009 року визначено, що директор тільки з письмового дозволу засновника підприємства має право укладати угоди чи правочини стосовно купівлі-продажу товарів, продукції, послуг, що перевищують суму 50000 грн., також Статутом ПВП «Центр-Сервіс»встановлено заборону на вчинення директором безмайнових операцій. Власником ПВП «Центр-Сервіс»рішення щодо укладення оспорюваних договорів поруки не приймались, у зв'язку з чим, договори поруки підписані від імені ПВП «Центр-Сервіс»в порушення вимог ч.3 ст.238 ЦК України.

В судове засідання 23.10.2012 року з'явилися уповноважені представники ПАТ «Ерсте Банк»та ПВП «Центр-Сервіс», які підтримали викладені у касаційній скарзі та відзиві доводи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову у даній справі є стягнення заборгованості по погашенню кредиту за кредитним договором від 17.07.2008 року № 011-05/1043, заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення оплати відсотків з позичальника (ТОВ ТД "Автолюкс") та поручителів (ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»).

Предметом зустрічного позову у даній справі є визнання недійсними договорів поруки від 17.07.2008 року № 010-05/1042/2 та від 28.10.2009 року № 010-05/1042-5, укладених між ПАТ "Ерсте Банк", ТОВ ТД "Автолюкс" та ПВП "Центр - Сервіс" відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк»(кредитором) та ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) укладено генеральну кредитну угоду № 010-05/1042, відповідно до п.1.1 якої кредитор на підставі цієї генеральної кредитної угоди зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в доларах США для поповнення обігових коштів, а саме: для оплати за автомобілі згідно дилерського договору, украденого з ТОВ «Торговий дім «Ніко», в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної кредитної угоди.

Пунктом 1.2 вказаної угоди встановлено, що загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості позичальника (ТОВ ТД «Автолюкс») за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 1900000доларів США (т.1, а.с.22-25).

17.07.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором) та ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) укладений кредитний договір № 011-05/1043 (відновлювальної кредитної лінії) (далі - кредитний договір № 011-05/1043), п.1.1 якого визначено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору в рамках генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року № 010-05/1042 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 1900000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 16.07.2009 року, із сплатою 12,5 відсотків річних (т.1, а.с.28-33).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору № 011-05/1043, кредитні кошти призначені для поповнення обігових коштів, а саме: для оплати за автомобілі згідно дилерського договору, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Ніко».

Згідно з п.3.1 кредитного договору № 011-05/1043 кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Сторони встановили, що обчислення строку користування кредитними коштами, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, починаючи із розрахунку фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня нарахування кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п.3.2 кредитного договору № 011-05/1043).

Пунктом 3.3 кредитного договору № 011-05/1043 передбачено порядок погашення заборгованості за кредитним договором: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, на інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

У п.6.1 кредитного договору № 011-05/1043 встановлено, що відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при поверненні кредиту. Основна сума заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток № 1 до договору), а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня користування кредитним коштами, зазначеного в п.2.1 договору.

Відповідно до п.10.2 кредитного договору № 011-05/1043 за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених п.1.1, п.6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення для кредитів, наданих в національній валюті, або пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення для кредитів, наданих в іноземній валюті.

28.10.2009 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 011-05/1043 від 17.07.2008 року, п.1 якої викладено п.1.1 кредитного договору від 17.07.2008 року № 011-05/1043 в наступній редакції: «Кредитор, на положеннях та умовах цього договору в рамках генеральної кредитної угоди №010-05/1012 відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1900000доларів США до 27.10.2012р. зі сплатою: 12,5 відсотків річних в період 17.07.2008р. до 30.09.2009р.; 6 відсотків річних - в період з 01.10.2009р. по 30.09.2009р.; 8,5 відсотків річних - в період з 01.04.2010р. до 30.09.2010р. включно; 12,5 відсотків річних - з 01.10.2010р.»(т.1,а.с.40-42).

Крім того, 26.05.2009 року, 16.07.2009 року, 20.08.2009 року між сторонами кредитного договору № 011-05/1043 укладались додаткові угоди відповідно № 1, № 2, 2/1,3 (т.1, а.с.34-42).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.07.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором) та ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) та ПВП «Центр-Сервіс»(поручителем) укладено договір поруки № 010-05/1042/2 (далі - договір поруки № 010-05/1042/2), відповідно до п.1.2 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року № 010-05/1042 та всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором процентів, за користування кредитом та/або комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також зобов'язань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором (т.1,а.с.48-50).

З тексту вказаного договору вбачається, що він підписаний зі сторони ТОВ ТД «Автолюкс»та ПВП «Центр-Сервіс»директором підприємств Бережним С.Д. та зі сторони ВАТ «Ерсте Банк»Петренко Г.М. на підставі довіреності від 05.06.2007 року.

17.07.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк»(іпотекодержателем) та ПВП «Центр-Сервіс»(іпотекодавцем) укладено договір іпотеки № 010-05/1042, п.1.1 та п.1.2 яких встановлено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року № 010-05/1042, укладеної між іпотекодержателем та позичальником ТОВ ТД «Автолюкс», всіх кредитних договорів укладених чи таких, що можуть бути укладені в її рамках. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Червоногвардійців, 12 та належить іпотекодавцю на праві власності (т.1, а.с.60-64).

28.10.2009 року між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором), ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) та ПВП «Центр-Сервіс»(поручителем) укладено договір поруки № 010-05/1042-5 (далі -договір поруки № 010-05/1042-5), п.1.2 якого передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року № 010-05/1042.

Зазначений договір поруки підписаний зі сторони кредитора Ковальовим В.Л. на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.07.2008 року, зі сторони позичальника - директором Бережним С.Д. та зі сторони поручителя -Кліщ Л.А. на підставі рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 16.10.2009 року та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу від 28.10.2009 року.

В п.6.5 договору поруки № 010-05/1042-5 встановлено, що сторони домовились, що з набранням чинності цим договором втрачає чинність укладений між сторонами договір поруки від 17.07.2008 року № 010-05/1042/2 (т.1, а.с.51-55).

Також, 28.10.2009 року між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором), ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) та ТОВ «Італавто Суми»(поручителем) укладено договір поруки № 010-05/1042-4, п.1.2 якого встановлено, що поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року №010-05/1042 та всіх додаткових договорів, укладених, чи таких, що можуть бути укладені в подальшому в її рамках, а також додаткових угод до генеральної кредитної угоди від 17.07.2008 року №010-05/1042 чи кредитних договорів, укладених в її рамках, що можуть бути укладені в подальшому, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором процентів, за користування кредитом та/або комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також зобов'язань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаними в п.1.2 кредитним договором не потребують (т.1,а.с.56-60).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою від 17.07.2008 року № 010-05/1042 між ВАТ «Ерсте Банк»та ТОВ ТД «Автолюкс»укладено договір застави №010-05/1042 товарів в обігу (т.1,а.с.67,68).

На виконання умов кредитного договору від 17.06.2008 року № 011-05/1043 позивачем за первісним позовом надано ТОВ ТД «Автолюкс»кошти в сумі 1900000 доларів США., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами: від 18.07.2008 року №4 на суму 900000 дол. США, від 23.07.2008 року №1 на суму 500000 дол. США, від 25.07.2008 року №1 на суму 150000 дол. США та від 30.07.2008 року №2 на суму 350000 дол. США (т.1, а.с.44-48).

03.11.2010 року ПАТ «Ерсте Банк»направило на адресу ТОВ ТД «Автолюкс», ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»попередження, у якому банк зазначав про виникнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у вересні жовтні 2010р. в сумі 31935,62 дол. США та необхідність її погашення (т.1, а.с. 125).

09.12.2010 року, 19.12.2010 року ПАТ «Ерсте Банк»надіслано на адреси позичальника та поручителів повідомлення про виникнення простроченої заборгованості по чергових платежах у сумі 134175,39 дол. США станом на 07.12.2010 року згідно з кредитним договором від 17.07.2008 року №011-05/1043 у ТОВ ТД «Автолюкс», майновими та фінансовими поручителями якого є ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто Суми»; необхідність протягом трьох банківських днів виконати порушене зобов'язання, здійснити погашення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 79166,67дол. США, по пені за прострочення строків повернення кредиту у сумі 475 дол. США, по пені за прострочення строків повернення відсотків - у сумі 1776,19 дол. США; достроково виконати зобов'язання за кредитним договором шляхом погашення залишку заборгованості, а саме: основної суми кредиту - в розмірі 1820833,33 дол. США та відсотків за користування кредитом на момент його повного погашення, які станом на 07.12.2010 року склали 52752,53 дол. США (т.1, а.с.15-21, 125).

Відповіддю від 01.03.2011 року за № 26 на вказане попередження ТОВ «Італавто Суми»зазначило, що не володіє активами, які б дали змогу погасити зазначену заборгованість (т.2, а.с.73).

11.04.2011 року ПАТ «Ерсте Банк»звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості солідарно з ТОВ ТД «Автолюкс», ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»(т.1, а.с.4-8).

05.05.2011 року ПВП «Центр-Сервіс»подало до господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договорів поруки від 17.07.2008 року № 010-05/1042/2 та від 28.10.2009 року № 010-05/1042-5, укладених між ПАТ "Ерсте Банк", ТОВ ТД "Автолюкс" та ПВП "Центр - Сервіс" (т.1, а.с.114-118).

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року у справі № 5021/951/2011 первісний позов задоволено частково та зустрічний позов задоволено повністю (т.4, а.с.121-132).

Рішення суду в частині задоволення первісного позову з посиланням на ст.ст.526, 530, 610, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.193 ГК України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення ТОВ ТД «Автолюкс»умов кредитного договору від 17.07.2008 року № 011-05/1043, укладеного між ним та ВАТ «Ерсте Банк», найменування якого змінено на ПАТ «Ерсте Банк», та наявністю заборгованості за генеральною кредитною угодою від 17.07.2008 року №010-05/1042 та кредитним договором від 17.07.2008 року № 011-05/1043, в забезпечення виконання якого між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Італавто-Суми»укладено договір поруки від 28.10.2009 року № 010-05/1042-5.

В частині задоволення зустрічного позову рішення суду з посиланням на ст.ст.15, 16, 203, 215, 541, 553, 554 ЦК України, ст.ст.62, 63, 65, 207 ГК України мотивоване тим, що договір поруки укладений між ПАТ «Ерсте Банк», ТОВ ТД «Автолюкс»та ПВП «Центр-Сервіс»без згоди єдиного засновника ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіна В.П., що порушує права засновника на особисте управління підприємством та господарське використання майна, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №2024/2-330/11 від 16.06.2011 року. Також суд зазначає, що ПАТ «Ерсте банк»під час укладення спірного договору вивчались документи, які підтверджували повноваження представника ПВП «Центр-Сервіс»на укладення договору поруки від 17.07.2008 року № 010-05/1042-5 та витребовувались рішення власника, які могли письмово засвідчити його згоду на укладення договору, що свідчить про те, що «Ерсте банк»було відомо про обмеження повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»Бережного С.Д. та представників на укладення оспорюваних правочинів.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли з виконання кредитного договору від 17.07.2008 року № 011-05/1043 та регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ст.548 ЦК України).

В силу ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею ст.203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо вин не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Згідно із ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочині недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків.

В апеляційній інстанції справи переглядають за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

В процесі перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд користується як процесуальними правами, так і обов'язками, покладеними ГПК України на суд першої інстанції, в тому числі щодо оцінки доказів відповідно до ст.43 ГПК України.

Відповідно до ст.111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення і рішення або постанові господарського суду.

Згідно із ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних доказів у справі встановлено, що оспорювані договори суперечать вимогам ЦК України та ГК України, положенням Статуту ПВП "Центр-Сервіс", порушують права засновника ПВП "Центр-Сервіс" на особисте управління підприємством та господарське використання майна, що відповідно до вимог ст.215 ЦК України є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Як вбачається з касаційної скарги, ПАТ "Ерсте Банк" в обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення та постанови норм матеріального та процесуального права.

Приймаючи постанову за результатами апеляційного перегляду справи, господарський суд апеляційної інстанції у її мотивувальній частині навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи не взято до уваги; вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягали застосуванню до даних правовідносин; повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість; рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду містять висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для справи.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Ерсте Банк» не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані рішення та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 5021/951/2011 залишити без змін.

Головуючий І.Ю.Панова

Судді В.Я.Погребняк

М.І.Хандурін