Рішення № 27197084, 29.10.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/0513/925/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої -судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Заговоричевій Н.В.,

за участю представника відповідача Лакізи Н.М.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»(далі за текстом ДП «Красноармійськвугілля») про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що його батько ОСОБА_4 працював у Відокремленому підрозділі ДП «Красноармфйськвугілля»гірничим робітником по ГРВ. Під час роботи внаслідок впливу виробничих факторів його батько отримав професійне захворювання -пневмоконіоз. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. 25.05.2012 року встановлено причинний зв'язок між смертю батька та його професійним захворюванням. В результаті смерті батька він зазнав моральної шкоди, яка полягає в тому, що він тяжко пережив втрату своєї самої рідної людини, порушились його звичайні сімейні зв'язки, нормальний перебіг його життя. Він втратив радість спілкування із батьком, з яким у нього були по-сімейному теплі відносини, втратив можливість отримувати від нього моральну та матеріальну підтримку, яку він йому завжди надавав. Його моральні страждання носять тривалий характер і ніколи не закінчаться. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому смертю батька, 100000 грн.

Позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про закінчення розгляду справи у його відсутність, будучи присутнім в іншому судовому засіданні по даній справі, пояснив суду, що він наполягає на позові, що з 2009 року його батько постійно перебував у лікарні через захворювання легенів, також у батька були проблеми через хворобу шлунку та спини. На час смерті батька він закінчив медичний інститут і проходив платну інтернатуру, будучи одруженим з 2005 року, він разом з дружиною та дитиною проживав у м.Донецьку, де мешкає з 2009 року і працює до теперішнього часу, не маючи власного житла. За життя батько завжди допомагав йому матеріально. З приводу смерті батька він дуже переживав, через що, вважає, у нього погіршився зір та почалися проблеми з тиском, але до лікаря він не звертався за браком часу. Він також втратив будь-яку матеріальну допомогу, яку раніше отримував від померлого. Завдану моральну шкоду позивач також обгрунтовує тим, що у зв'язку зі смертю батька він разом з матір,ю поніс матеріальні витрати на поховання та встановлення пам'ятника.

Представник відповідача -ДП «Красноармійськвугілля»Лакіза Н.М. позов не визнала, пояснивши суду, що за висновком МСЕК від 09.06.1999 року ОСОБА_4 було встановлено профзахворювання: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, через що він мав втрату працездатності 40 % та третю групу інвалідності. За заявою ОСОБА_4 останнього за його заявою за станом здоров,я було переведено охоронником на поверхню, з шахти потерпілий звільнився 11.05.2010 року у зв'язку з уходом на пенсію. Таким чином, останні 10 років та 7 місяців ОСОБА_4 працював на поверхні шахти, без впливу шкідливих факторів на його здоров,я. Лише після смерті потерпілого було встановлено профзахворювання пневмоконіоз та 31.12.2010 року затверджено акт розслідування хронічного професійного захворювання. Оскільки не було підтверджено концентрацію пилу на робочому місці хворого та вплив цього виробничого фактору на здоров,є ОСОБА_4, представник вражає, що вина підприємства у спричиненні шкоди позивачу відсутні. Крім того, наслідки по акту не можуть бути здійснені, оскільки його складено після смерті ОСОБА_4 Крім того, позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди та пропущено строк позовної давності у три місяці.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд у м.Димитров) Бабіч Н.А. висловилася проти вимог позивача, пояснивши, що потерпілий ОСОБА_4 перебував на обліку у відділенні з 09.06.1999 року по день смерті у зв'язку з профзахворюванням: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з лівостороннім корінцевим больовим м'язово-тонічним синдромом, у зв'язку з яким за висновком МСЕК від 09.06.1999 року ОСОБА_4 було встановлено 40 % втрати професійної працездатності, а пізніше за висновком МСЕК від 03.04.2008 року -60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. З 09.06.1999 року потерпілий отримував належні страхові виплати. Станом на 14.04.2010 року щомісячна грошова сума страхових виплат ОСОБА_4 становила 945,69 грн. 01.06.2010 року інститутом медицини праці Академії медичних наук України потерпілому вперше встановлено професійне захворювання -пневмоконіоз, яке знаходиться у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_4 Постановою Фонду від 27.07.2012 року дружині померлого призначено одноразову допомогу в разі смерті її чоловіка у розмірі 213476,40 грн. та відшкодовані витрати на поховання у розмірі 4829 грн. Вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, до того ж позивач не входить до коло осіб, які мають право на спірне відшкодування.

Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.13).

У період з 08.01.1987 року по 11.05.2010 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ДП «Красноармійськвугілля», працюючи з 08.01.1987 року по 07.10.1999 року гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток, а решту часу -охоронником, звільнившись з підприємства за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, що підтверджується записами з його трудової книжки (а.с.3-7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер у віці 52 роки, про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с.11).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання № 4 від 31.12.2012 року ОСОБА_4 вперше встановлено професійне захворювання з діагнозом: пневмоконіоз (t/t; 1/1; em; pi), периферичний cr нижньої частини правої легені, стан після атипової резекції нижньої частки правої легені (20.01.10), друга клінічна група ЛН П-Ш (два-три) ст., яке виникло у зв'язку з довготривалим періодом роботи у якості гірничого робітника по РГВ з 29.04.1987 року по 07.10.1999 року під впливом виробничого фактору -пилу, до складу якого входить вільний кристалічний сіліція діоксин. Причиною професійного захворювання стала велика концентрація пилу у рудничному повітрі на робочих місцях: від 101,63 мг/куб.м до 545,2 мг/ куб.м (при ПДК -2,0 мг/куб.м) із впливом даного фактору 80% за зміну, що відноситься до Ш класу ступеню шкідливих та тяжких умов праці (а.с.8-10).

За висновком обласної МСЕК № 1 м.Донецьк від 25.05.2012 року встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з його професійним захворюванням (а.с.12).

Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.09.2011 року за позовом Фонду до Красноармійської міської санітарно-епідеміологічної станції про визнання незаконними дій та скасування акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 31.12.2010 року стосовно ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено.

Згідно за рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 12.10.2011 року у задоволенні позову Фонду до Інституту медицини Академії медичних наук України про визнання недійним рішення відповідача від 17.11.2010 року про зв'язок захворювання ОСОБА_4 -пневмоконіозу з умовами праці відмовлено.

За постановами Фонду від 27.07.2012 року дружині потерпілого ОСОБА_4 -ОСОБА_5 призначено одноразову допомогу в разі його смерті у сумі 213476,40 грн. та відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги у розмірі 4829,00 грн. (а.с.42).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дітей потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Таким чином, посилання відповідача на те, що даний спір повинен розглядатися тільки на підставі норм трудового законодавства, є такими, що не ґрунтується на законі, до того ж позивач не знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а на Фонд до внесення змін до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-ХIV на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У був покладений обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди лише стосовно застрахованих осіб, які потерпіли на виробництві.

Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов,язані з дією важкопрогнозованих проявів

гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За приписами до ст.38 Гірничого Закону України до основник обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої цим підприємством у тому числі фізичній особі.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача щодо відсутності вини, а тому і відповідальності, у підприємства через складання акту розслідування професійного захворювання після смерті ОСОБА_4, оскільки за висновком МСЕК встановлено причинний зв'язок смерті потерпілого з його професійним захворюванням, отриманим під час роботи у відповідача, що свідчить про факт наявності цього захворювання за життя ОСОБА_4

За приписами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю, позовна давність не поширюється, тому заява представника відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом також не ґрунтується на законі.

Суд вважає, що діями відповідача, які є прямим наслідком виникнення професійного захворювання, в наслідок якого наступила смерть ОСОБА_4, який працював у шкідливих і небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві відповідача, позивачу спричинені моральні страждання, пов'язані із безповоротною втратою свого батька.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати своєї самої рідної людини, тяжкість вимушених змін у його житті, а це втрата спілкування із батьком та можливості отримання від нього моральної та матеріальної підтримки. При цьому суд враховує, що позивач, хоча і потребував з його слів на матеріальну допомогу від батька, але з правової точки зору він не знаходився на його утриманні, є працездатним і має обов'язок утримувати свою сім,ю. Щодо понесених позивачем витрат у зв'язку з похованням батька та встановлення йому пам'ятника суд зауважує, що по-перше, ці витрати позивачем нічим не підтверджено, по-друге, матері позивача та дружині померлого відшкодовано ці витрати державою та сплачено одноразова допомога у сумі 213476,40 грн., і по-третє, найголовніше, понесені матеріальні збитки не є складовою моральної шкоди, суть якої полягає у душевних стражданнях від протиправної поведінки. Суд також враховує наявність та тривалість негативних наслідків, зокрема погіршення стану здоров,я позивача, які нічим у суді не підтверджено. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто не більше 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.ст.23 ч.2, 268, 1168 ЦК України, Гірничого Закону України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди, завданої йому смертю батька, 25000 (двадцять п'ять) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85322, м.Димитров, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31.10.2012 року.

Суддя Ж.Є.Редько