Рішення № 27195711, 24.10.2012, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа № 1915/12344/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2012 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаряБурячинської Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Тернопільське САТП 1901 про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9082,40 грн., посилаючись на те, що вона працювала у відповідача по справі на посаді бухгалтера та була звільнена з роботи 03.06.2011 року. Згідно діючого законодавства, підприємство зобовязане було виплатити звільненому працівникові всі належні йому суми в день звільнення, однак заборгованість їй не виплачена по сьогоднішній день, а тому просить стягнути з відповідача вищевказану суму боргу, а також 2500,00 грн. компенсації за невикористані відпустки, 10500,00 грн. середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку та 10000,00 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, доказів про причини неявки та заперечень проти позову суду не представив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення, оскільки щодо заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем ВАТ Тернопільське САТП 1901 з 24.08.1997 року та була звільнена з посади 03.06.2011 року згідно наказу № 24к, що підтверджено записом в трудовій книжці серії БТ-І №1913213 від 07.06.1979 року.

Згідно довідки № 17 від 06.07.2012 року, виданої ВАТ Тернопільське САТП 1901, сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 становить 9082,40 грн.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано і судом не здобуто доказів сплати відповідачем суми заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1

Згідно п.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазна чені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати ти працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.п. 2, 4, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно заявлених вимог викладених у позовній заяві вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток, за час затримки розрахунку з часу звільнення позивача, а саме за 13 місяців і 14 днів, що становить 300 робочих днів. Відтак сума, середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача за час затримки розрахунку складає 10227,27 гривень (1500:44 х 300), де (1500 гривень /фактична заробітна плата за останні повні два місяці роботи /:44 дні /кількість робочих днів за два останні повні місяці роботи /=34,09 гривень/ розмір середньоденної заробітної плати х 300 /кількість днів затримки виплати зарплати згідно позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а

також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в корить позивача компенсації за невикористані відпустки в сумі 2250,00 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав і інтересів призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач порушив законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке гарантоване йому ст. 43 Конституції України, ст.ст. 1, 24 Закону України «Про оплату праці»та ст. 115 КЗпП України. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що через несвоєчасне проведення з позивачем розрахунку, остання через відсутність грошового забезпечення не мала можливості вести звичний спосіб життя, сплачувати рахунки та змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що спричинило їй значних моральних страждань. Враховуючи наведене, суд вважає що позов в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача 1000,00 грн. моральної шкоди.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушені трудові права позивача відповідачем, які підлягають захисту, а позов до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 9082,40 грн. заборгованості по зарплаті, 10227,27 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2250,00 грн. компенсації за невикористані відпустки та 1000,00 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 22559,27 грн., відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Крім того з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 225 грн. 59 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 215, п.2) ч.1 ст.367 ЦПК України, ст. ст. 47, 115, 116,117,237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про відпустки», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901»(вул. Гетьмана Мазепи, 26, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, код 00450720) в користь ОСОБА_1 9082 (девять тисяч вісімдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. заборгованості по зарплаті, 10227 (десять тисяч двісті двадцять сім) грн. 27 (двадцять сім) коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2250( дві тисячі двісті пятдесят) грн. компенсації за невикористані відпустки та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства»Тернопільське спеціалізоване автопідприємство 1901»судовий збір в сумі 225 грн. 59 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду підлягає до негайного виконання в розмірі заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Р.М. Грицак