Ухвала суду № 2718713, 17.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-34213/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2008 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Голубєвої Г.К., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалуОдеського апеляційного господарського судувід 03.10.2006р.

у справі№ 1/214/05 господарського суду Миколаївської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аврора і Ко»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

за участю: прокурора Миколаївської області

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 р., позов задоволено: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 24.06.2005 р. № 0020923500/0 про визначення ТОВ «Аврора і К» податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 747104,00 грн., в тому числі 373552,00 грн. – основний платіж та 373552,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; від24.06.2005 р. № 0020933500/0 про зменшення в карті особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування за листопад 2004 року на1594,00 грн., за грудень 2004 року на 220787,00 грн., за січень 2005 року на 98,00 грн., за березень 2005 року на 1232,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8952,00 грн.; від 24.06.2005 р. № 0020913500/0 про визначення позивачу податкового збов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 799612,00 грн., в тому числі 470360,00 грн. – основний платіж та 329252,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі вище зазначених правових норм.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно не допустив службових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до проведення позачергової перевірки згідно направлення на перевірку від 27.05.2005 р. № 1852, оскільки податковим органом не були дотримані вимоги статей 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; позивач самостійно відкоригував в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року податковий кредит, задекларований за листопад 2004 року, зменшивши суму податкового кредиту на 174040,00 грн., задекларовану на підставі податкових накладних № 212 від 08.11.2004 р. та № 302 від 25.11.2004 р., виписаних ТОВ «Фокс ЛТД» на поставку металопродукції на загальну суму 1026240,00 грн., в тому числі ПДВ 174040,00 грн.; збільшення позивачем податкового кредиту в деклараціях за серпень, вересень, жовтень, грудень 2004 року на загальну суму 411989,00 грн. не призвело до заниження позивачем податкових зобов’язань з врахуванням зменшення ним податкового кредиту в декларації за липень 2004 року на 412988,00 грн.; висновок ДПІ щодо порушення позивачем правил коригування податкового кредиту за вказані періоди зроблений без дотримання вимог пунктів 1.4 – 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, без дослідження суцільним порядком документів бухгалтерського та податкового обліку; наданими позивачем податковими накладними, актами виконаних робіт, виписками банку підтверджується правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 14464,25 грн. по операціях з АФ «Зелене господарство», ТОВ «Клас-Лайн» та ПП ВМП «Інтервал»; платний характер придбання позивачем товару у ТОВ «Фокс ЛТД» виключає правомірність збільшення ДПІ валового доходу позивача за 2004 рік на 1026240,00 грн. на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток за 2004 рік складає 71725,00 грн., що підтверджено висновком судово-економічної експертизи від 28.04.2005 р.

В касаційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі, однак, дотриманні не були.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі акту перевірки від 16.06.2005 р. № 238/23-150/30625994. Згідно цього акту перевірка проводилась з 27.05.2005 р. по 07.06.2005 р., в журналі реєстрації перевірок вчинено запис від 27.05.2005 р. В акті зазначено, які документи використані при перевірці, до справи приєднанні копії наказів щодо проведення перевірки від 27.05.2005 р. № 294, від 09.06.2005 р. № 351, № 352, направлення на проведення перевірки від 27.05.2005 р., у зв’язку з чим підстави для висновку, що перевірка позивача не була проведена відсутні. В разі неповного дослідження ДПІ під час перевірки документів бухгалтерського чи податкового обліку останнє могло вплинути на правомірність прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, а не слугувати підставою для висновку, що перевірка не проводилася.

Як наслідок, відповідній оцінці з точки зору положень пункту 5.1 ст. 5, пункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо виправлення помилки в самостійно узгодженій сумі податкового зобов’язання платником податків підлягали дії позивача по коригуванню суми податкового кредиту за листопад 2004 року, сформованого за податковими накладними № 212 від 08.11.2004 р. та № 302 від 25.11.2004 р., виписаним від імені ТОВ «Фокс ЛТД», в податковій декларації за травень 2005 року, поданій до ДПІ 10.06.2005 р., тобто після початку перевірки.

Підстави формування податкового кредиту встановлені пунктом 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість», згідно підпункту 7.4.1 якого однією з обов’язкових умов для виникнення права на податковий кредит є придбання платником податку товару / послуги / та сплата / нарахування / у зв’язку з цим сум податку у ціні придбання товару / послуги /. Придбання передбачає перехід до покупця від постачальника права власності на товар / результати послуги /, що в свою чергу неможливо без наявності останнього / останніх /.

Аналогічна вимога щодо придбання товарів / робіт, послуг / як підстави для формування валових витрат містить пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу / валові витрати / - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Встановлення факту дійсного придбання ТОВ «Аврора і К» металопродукції на загальну суму 1026240,00 грн., в тому числі ПДВ 174040,00 грн., у ТОВ «Фокс ЛТД» не могло бути обмеженим посиланням суду лише на податкові та товарні накладні з огляду на ті обставини, що вказане товариство згідно ухвали господарського суду Житомирської області від 11.05.2002 було ліквідоване внаслідок визнання банкрутом із скасуванням 17.06.2002 р. його державної реєстрації і що розрахунок на значну суму між позивачем та постачальником відсутній.

Для встановлення дійсних обставин щодо поставки, на яку позивачем пред’явлені податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Фокс ЛТД», суду слід було за власною ініціативою витребувати додаткові докази, зокрема приєднанні до кримінальної справи, у зв’язку з порушенням якої ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва постановою слідчого прокуратури Миколаївської області від 23.05.2005 р. було доручено провести позапланову перевірку ТОВ «Аврора і К».

Вимога процесуального закону щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язувала встановити такі обставини безвідносно до того, що ДПІ визнавала факт придбання позивачем металопродукції на суму 1026240,00 грн., оскільки від цього залежить правильність визначення податкових зобов’язань позивача. В разі безтоварного характеру операції з поставки у платника податку відсутні підстави для віднесення до валових витрат її вартісних показників та врахування цих показників в розрахунку приросту / убутку / балансової вартості запасів, так само як у ДПІ відсутні підстави для збільшення валового доходу платника податку на такі показники з посиланням на підпункт 4.1.6 пункту 6.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах / з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону / платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

За змістом цієї правової норми право платника податків на коригування задекларованих ним податкових зобов’язань  передбачає перш за все наявність помилки в показниках податкового обліку.

З огляду на зазначене суду слід було встановити дійсні підстави коригування позивачем сум податкового кредиту в податкових деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2004 року; наявність господарської операції з придбання у ВАТ «Дормашина» цілісного майнового комплексу, щодо якої виписана податкова накладна від 28.06.2003 р. № 1753, на яку і посилався позивач в обгрунтування доводів щодо правомірності проведеного коригування. Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 28.04.2005 р. № 17056, встановлення взаємозв’язку між коригуванням податкового кредиту за липень 2003 року за цією податковою накладною, здійсненим позивачем в податковій декларації за червень 2004 року, і коригуванням податкового кредиту в податкових деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2004 року, на який посилався позивач, вимагає дослідження книги обліку придбання позивачем товарів, робіт, послуг. Крім того, згідно висновку експертизи суми зазначених коригувань не співпадають / а.с. 79. т.4 /.

Відповідно до положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкового кредиту. задекларовані платником податку, повинні бути підтверджені податковими накладними на момент перевірки. Надання в подальшому платником податку податкових накладних, які були відсутні на момент перевірки, зокрема суду при розгляді спору щодо правомірності дій ДПІ по виключенню з податкового кредиту не підтверджених сум податку, вимагає з’ясування обставин, внаслідок яких ці податкові накладні не були надані контролюючому органу, та встановлення обставин стосовно здійснення поставок, на підтвердження яких вони виписані. Відсутність податкових накладних на момент перевірки, як юридичний факт, що дає право контролюючому органу зменшити в податковому обліку платника податку задекларовані суми податкового кредиту,  повинна оцінюватися судом з врахуванням зазначених обставин.

Вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права відповідно до частин другої. четвертої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково, скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського судувід 03.10.2006р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 17.07.2006р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                   Голубєва Г.К.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.