Ухвала суду № 2718487, 14.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11474 /06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2008                                                                                                 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 25.08.2005р.

у справі№ 7/292-2004 господарського суду Закарпатської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Газ Конвектор Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.05.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2005р., позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.09.2003р. № 0003182341/0/1668/23-1/10/31178985/14341 в частині визначення ТОВ «Газ Конвектор Україна» податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8730,00 грн., в тому числі 5900,00 грн. – основний платіж, 2830,00 грн. - штрафні санкції; від 23.09.2003р. № 0003212341/0/1667/23-1/10/31178985/14340 в частині визначення вказаному товариству податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в загальній сумі 16443,00 грн. /2682,00 грн. – основний платіж, 13761,00 грн .- штрафні санкції/; від 23.09.2003р. № 0000371742/01660/17-1/31178985/14306 в частині визначення цьому ж товариству податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян в сумі 18145,80 грн., в тому числі – 5784,40 грн. – основний платіж, 12361,40 грн. – штрафні санкції; в задоволенні позову в частині визначення зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями решти сум податкових зобов’язань відмовлено; в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.09.2003р. № 0003222341/0/1669/23-1/10/31178985/14342 та від 23.09.2003р. №0003232341/0/1700/23-1/10/31178985/14363 провадження у справі припинено у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі заявлених вимог вмотивований посиланням на не спростований позивачем факт порушення ним при веденні податкового обліку з податку на прибуток за ІІІ квартал 2001 року, 2002 рік, І, ІІ квартали 2003 року підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги - 12400,00 грн., отриманої позивачем від свого виконавчого директора Голіцина П.О., та нарахування амортизаційних відрахувань в сумі 1700,00 грн. на вартість невиробничих основних фондів /меблів, кавоварки тощо/, а також пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.9 статті 5 зазначеного Закону при формуванні валових витрат на загальну суму 19045,00 грн.; порушення позивачем при веденні податкового обліку з податку на додану вартість за червень 2003 року підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок невизначення податкового зобов’язання в розмірі 27000,00 грн. з вартості відвантаженого на користь ТОВ «Еден» товару.

Суд визнав неправомірним включення відповідачем до складу валового доходу позивача за ІІІ квартал 2002 року та І квартал 2003 року 310,00 грн. та 205,00 грн. відповідно, а всього 515,00 грн. доходу, отриманого товариством від банку у вигляді відсотків за користування грошовими коштами і підтвердженого наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами банку; виключення з валових витрат ІVкварталу 2000 року 4902,00 грн. витрат на відрядження виконавчого директора ТОВ «Газ Конвектор Україна» Голіцина П.О. в Угорщину, підтверджених авансовим звітом від 16.11.2000р. № 01, посвідченням про відрядження, рахунком за проживання в готелі від 13.11.2000р., копією закордонного паспорту Голіцина П.О. з відмітками про перетин кордонів України та Угорщини, та виключення з валових витрат І, ІІІ, ІVкварталів 2001 року, ІІ- ІVкварталів 2002 року, І кварталу 2003 року витрат за придбані у УМЗ ваучерів на суму 2000,00 грн., витрат у сумі 933,00 грн. на проживання Голіцина П.О. у приватному секторі та у сумі 13820,00 грн. на проживання генерального директора позивача Половецького В.П. у готелях ЗАТ ДП «Укрпрофтур» і ТОВ «Світанок» під час відряджень у зв’язку з наданням в судовому процесі підтверджуючих ці витрати документів та встановленням характеру цих витрат як таких, що пов’язані з організацією та веденням власної господарської діяльності позивача; зменшення податкового кредиту позивача, сформованого при отриманні послуг від УМЗ та ЗАТ «Укрпрофтур» на суму 1916,55 грн., при придбанні основних засобів на суму 382,66 грн., при отриманні послуг оренди ВАТ «Дніпроспецкомплектгаз» на суму 1293,91 грн. з огляду на підтвердження вказаних сум ПДВ податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; донарахування позивачу прибуткового податку з громадян в сумі 6312,80, оскільки проживання генерального директора ТОВ «Газ Конвектор Україна» Половецького В.П. та виконавчого директора цього ж товариства Голіцина П.О. в готелях та приватному секторі відповідно пов’язане з виробничою діяльністю товариства, що документально підтверджується та позбавляє позивача обов’язку з утримання прибуткового податку у зазначеній сумі.

Виходячи з визначених судом сум податкових зобов’язань, щодо яких в задоволенні позову відмовлено, судом відповідно на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перераховані суми штрафних санкцій.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову і прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та прибуткового податку з громадян, а також для застосування штрафних санкцій у сумах, які оспорюються відповідачем в суді касаційної інстанції, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 23.09.2003 р. № 290/23-1/10/31178985, про заниження позивачем сум валового доходу в деклараціях про доходи підприємства за ІІІ квартал 2002 року та І квартал 2003 року на 515,00 грн.; завищення валових витрат ІVкварталу 2000 року на 4902,00 грн., І, ІІІ, ІVкварталів 2001 року, ІІ- ІVкварталів 2002 року, І кварталу 2003 року на 16753,00 грн.; завищення податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, липень, жовтень, листопад 2001 року, січень, березень, квітень, червень, липень - грудень 2002 року та січень - березень 2003 року на загальну суму 6581,00 грн.

Зазначене завищення позивачем валових витрат відбулося, за висновком податкової інспекції, внаслідок включення до валових витрат витрат у сумі 4902,00 грн. згідно авансових звітів по відрядженню Голіцина П.О. в Угорщину, в яких термін відрядження не співпадав з датами в рахунках за проживання в готелі, та витрат у загальній сумі 16753,00 грн., в тому числі 2000,00 грн. - за придбання у УМЗ ваучерів, 933,00 грн. – на проживання виконавчого директора позивача у приватному секторі, 13820,00 грн. – на проживання генерального директора позивача у готелях під час відряджень, не підтверджених первинними та іншими документами.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакціях Закону, які мали місце в момент виникнення спірних правовідношень, валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих/ протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції /робіт, послуг/ і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії /включаючи реактивну/, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 статті 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України, за правилами якого розглядалася справа в судах першої та апеляційної інстанцій, пред’явлені в судовому процесі авансовий звіт від 16.11.2000р. № 01, посвідчення про відрядження виконавчого директора ТОВ «Газ Конвектор Україна» Голіцина П.О., рахунок за проживання в готелі від 13.11.2000р., копію закордонного паспорту Голіцина П.О. з відмітками про перетин кордонів України та Угорщини, наказ ТОВ «Газ Конвектор Україна» від 01.03.2001р. № М-01, рахунок від 17.03.2003р. за проживання виконавчого директора позивача в приватному секторі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про документальне підтвердження витрат позивача на загальну суму 21 655,00 грн., понесених у зв’язку з господарською діяльністю товариства /а.с. 63-67, 92 т. І, а.с. 28, т. ІІ /.

Встановлене перевіркою заниження позивачем валового доходу за ІІІ квартал 2002 року та І квартал 2003 року на 515,00 грн. доходу, отриманого від банку у вигляді відсотків за користування грошовими коштами, вірно оцінене судом як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Завищення податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, липень, жовтень, листопад 2001 року, січень, березень, квітень, червень, липень - грудень 2002 року та січень - березень 2003 року на загальну суму 6581,00 грн. сталося, за висновком податкової інспекції, внаслідок не підтвердження зазначеної суми податковими накладними, оформленими відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 6027,34 грн., зміни суми компенсації за придбані товари /роботи, послуги/ у розмірі 32,66 грн. та невідповідності даних декларацій даним книг обліку придбання товарів /робіт, послуг/ на суму 521,00 грн.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакціях Закону станом на березень, липень, жовтень, листопад 2001 року, січень, березень, квітень, червень, липень - грудень 2002 року та січень - березень 2003 року встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що податковими накладними, оформленими відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 вказаної статті, підтверджено податковий кредит по операціях з УМЗ та «Укрпрофтур» у сумі податку - 1916,55 грн., з придбання основних засобів у сумі - 382,66 грн., з придбання у ВАТ «Дніпроспецкомплектгаз» послуг у сумі – 1293,91 грн.

З огляду на це висновок суду про часткове визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2003р. № 0003212341/0/1667/23-1/10/31178985/14340 відповідає наявним в матеріалах справи письмовим доказам та нормам матеріального права.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», чинного впродовж 2002 - 2003 років, до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи доходи за виконання трудових обов’язків, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємства своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 Декрету.

Встановлений судами попередніх інстанцій виробничий характер витрат, сплачених позивачем своїм працівникам під час їхнього перебування у відрядженні, а відтак і відсутність надання Половецькому В.П. та Голіцину П.О. за рахунок позивача матеріальних та соціальних благ дозволяє суду касаційної інстанції констатувати помилковість висновку ДПІ у м. Ужгороді про порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Касаційний перегляд справи здійснений в межах касаційної скарги відповідно до вимог частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського судувід 25.08.2005р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                               підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                            підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.