Рішення № 27175080, 26.10.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/7227/12

Номер провадження 2/1109/3097/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення і наказу про звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення розрахункових сум та сум за затримку розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом, яким після збільшення розміру позовних вимог та їх уточнення ( а.с. 124-126, 132-135 ) просив визнати наказ Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 2 - Синтез» № 53 від 18.04.2012 р. про застосування дисциплінарного стягнення та наказ Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 2 - Синтез» № 117 від 18.06.2012 року про звільнення його, ОСОБА_1, з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України, незаконними та скасувати ; поновити його на роботі на посаді начальника комерційного відділу Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 2 - Синтез» з 18.06.2012 року; стягнути з ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів № 2 - Синтез» (код ЄДРПОУ 13753178, р/р 26007359026500 в акціонерно-комерційному банку «Укрсиббанк» м.Харків, МФО 351005; м. Кіровоград, вул. Соціалістична, 76, 25030) на його користь 8498,07 грн. не виплачених йому при звільненні з роботи розрахункових сум ( заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги), 10 487,88 грн.- компенсації за час затримки розрахунків; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.12 року по час винесення судового рішення та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Згідно заяви від 25.10.2012 року , вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача 8498,07 грн. , а з врахуванням заяви ( а.с. 145-146) 5072, 80 грн. не виплачених йому при звільненні з роботи розрахункових сум ( заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги), просив залишити без розгляду ( а.с. 145-146).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2012 року

позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення і наказу про звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення розрахункових сум та сум за затримку розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в частині вимоги про стягнення із Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» - 8498, 07 грн. не виплачених працівникові при звільненні з роботи коштів ( заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги) залишена без розгляду .

Свої вимоги позивач в суді обгрунтовував тим, що 18.04.2012 наказом № 53 по Товариству на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за незадовільний фінансовий стан підприємства у 2011 році; за запізнення на роботу та відсутність 7 та 14 квітня 2012 року на робочому місці протягом всього робочого дня, пунктом 2.3 цього ж наказу проведено скорочення штатної одиниці «Начальник комерційного відділу»(посада, на якій він працював на той час) з 18-го червня 2012 року, та введено в штатний розклад посаду «менеджер по збуту». Вважає , вказаний наказ протиправним, незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, так як винесений всупереч вимог ст.147, ст. 149 КЗпП України.

Крім того, наказом по Товариству від 18 червня 2012 року № 117 він був звільнений з посади начальника комерційного відділу п.1 ст. 40 КЗпП України (у звязку зі скороченням штату), при цьому його звільнення з роботи є незаконним, проведеним відповідачем з грубим порушенням визначеного законом порядку. Про наступне вивільнення він не попереджався , наказ не видавався, йому не пропонувалась робота в ТДВ , в тому числі і посада менеджера по збуту, яку було введено в штатний розпис з 18.06.2012 року; директором не подавалось подання до профспілкової організації підприємства, на засідання профкому він не запрошувався і згода виборчого органу профспілки на його звільнення не надавалась, в звязку з чим порушена була сама процедура його звільнення.

При цьому, у відповідності до ст.ст.47, 116 КЗпП України, відповідач зобовязаний був у день звільнення видати йому належним чином заповнену трудову книжку, виплатити розрахункові кошти, а саме заробітну плату за червень 2012 року, компенсацію за невикористану відпустку за 24 календарних дні і вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та видати копію наказу про звільнення з роботи. Копію наказу № 117 від 18.06.2012 року про його звільнення йому вручено 18.06.2012 року, проте в день звільнення не було видано трудову книжку, також не було виплачено чи перераховано вказаних вище розрахункових сум, хоча він має діючу зарплатну картку (ВіЕйБі Банку), на яку адміністрація Товариства зобовязана була перерахувати належні йому при звільненні кошти. І лише 20.09.2012 року під час розгляду його позову у суді йому були перераховані кошти в сумі - 5 072 грн. 80 коп. на зарплатну картку. Оскільки, відповідач з часу звільнення його з роботи, з 18.06.2012 року своєчасно не провів у повному обсязі розрахунку при звільненні, а кошти в сумі 5 072 грн. 80 коп. були перераховані на зарплатну картку лише під час судових тяжб 20.09.2012 року , тому, вважає, що підприємство має йому виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а це 10 487,88 грн. ( 134,46 грн. х 78 робочих дні).

Крім того, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді, зобовязаний виплатити середній заробіток за час його вимушеного прогулу з 19.06.2012 року по час винесення судового рішення.

Також, вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди , яка відшкодовується в разі, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням того, що відповідач брутально, незаконно, без всяких на то підстав, позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сімї на життя; втрачено було душевний спокій, нормальні життєві звязки, розмір моральної шкоди він оцінює в 5000 грн.

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» , його представник в суді позов не визнав, вказав, що він безпідставний, необгрунтований. Звільнення позивача було проведено у відповідності з вимогами КЗпП України ( а.с. 36-40, 114-116).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка голова профкому ТДВ Кіровоградського заводу будівельних матеріалів №2-Синтез- ОСОБА_2 пояснив, що він є головою профспілки з 31.05.2012 року , після звільнення голови ОСОБА_3, про що свідчить протокол профспілкових зборів ТДВ Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2-Синтез, членом якого є і позивач. Бухгалтерією заводу перераховувались профспілкові внески на рахунок обласної організації профспілки працівників будівництва і промбудматеріалів. Останній раз були перераховані в травні 2012 року, а на даний період їх профспілкова організація має заборгованість перед обласною організацією профспілки. Про те, що на заводі існує профспілкова організація направлявся лист директору головою профспілки області, однак даний лист до уваги прийнятим не був. Згоди при звільненні позивача підприємство не запитували.

Заслухавши пояснення сторони позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому звільнення на таких підставах допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України , КЗпП і інших актів законодавства України.Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 із змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зясовано, що позивач з 03 жовтня 2011 року згідно наказу відповідача №189 від 03.10.2011 року був переведений з посади директора комерційного на посаду начальника комерційного відділу Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» ( а.с. 6).

Наказом №53 від 18.04.2012 року по Товариству на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за незадовільний фінансовий результат роботи підприємства у 2011 році, повязаний в тому числі і з недостатньою роботою комерційного відділу; не проведення роботи по погашенню дебіторської заборгованості ; за запізнення на роботу та відсутність 7 та 14 квітня 2012 року без яких-небудь попереджень і пояснень на робочому місці на протязі всього робочого дня ( а.с. 7).

Наказом №117 від 18.06.2012 року позивача було звільнено з 18.06.2012 року із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України , в звязку зі скороченням штату (а.с.8).

Тобто, виходячи зі змісту оскаржуваного наказу №117 позивача було звільнено у зв»язку із скороченням штату працівників.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис щодо підприємств нормативно закріплено у ч.3 ст.64 ГК України .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно статті 149 КЗпП України , до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суд не може погодитись із твердження відповідача про те, що неналежне виконання ОСОБА_1 обовязків начальника комерційного відділу, призвело до зниження рівня реалізації продукції, збільшення дебіторської заборгованості та як наслідок збитковості товариства, так як зазначене не підтверджено відповідними доказами. Питання збитковості підприємства не містить економічного підгрунтя, що вказувало б на причинний звязок вини позивача у збільшенні дебіторської заборгованості та зростанні збитковості. Сам наказ №5 від 17.10.2011 року Про перезаключення договорів та проведення звірок з контрагентами не містить зобовязання позивача щодо контролю за станом виконання та розрахунків контрагентів за реалізовану продукцію.

Економічного обгунтування змін в організації виробництва і праці та необхідності внесення змін в структуру і штатний розпис , наказ №53 від 18.04.2012 року не містить.

Разом з цим, в суді не доведено і факт відсутності позивача на робочому місці відповідно 7 та 14 квітня 2012 року. Акти, на які посилається відповідач, можуть оцінюватись судом тільки разом із іншими доказами, які б свідчили про відсутність ОСОБА_1А, на робочому місці, зокрема поясненнями свідків, які не є зацікавленими при їх складанні.

Позивач зазначав, що такі акти у його присутності не складались , від нього пояснення щодо відсутності на робочому місці 7 та 14.04.2012 року не відбирались.

Суд вважає, що позивачу , в звязку із скороченням його посади та введенням нової - менеджер по збуту, вона не пропонувалась , до відома державна служба зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці не ставилась.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 пропонувалась відповідна посада, яка була введена в штатний розпис 18.06.2012 року, однак останній від неї відмовився, а інші посади були відсутні, суд до уваги не приймає, оскільки із наказу №53 від 18.04.2012 року не вбачається пропонування позивачу введеної штатної одиниці, а сам запис позивача на наказі про його незгоду не може розцінюватись, як пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації.

До того ж, відповідач не поставив до відома державну службу зайнятості про наступне вивільнення позивача із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Крім того, суд вважає, що при звільненні позивача не було дотримано ст. 43 КЗпП України та ст. 39 ЗаконуПро професійні спілки, їх права та гарантії діяльності.

Згідно ч.1 ст. 43 КЗпП України , розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Згідно ухвали суді від 20.09.2012 року провадження в справі було зупинено до одержання письмової згоди або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення позивача ( а.с. 90-91).

Згідно протоколу зборів первинної профспілкової організації Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» від 25.09.2012 року , було постановлено про зняття з обліку первинної профспілкової організації ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просити Кіровоградську обласну організацію профспілки працівників будівництва і промислових будівельних матеріалів України про взяття на облік членів профспілки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно поданих заяв.

02.10.2012 року згідно постанови Президії обкому профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України №9, постановлено не надавати згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника комерційного відділу ТДВ Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2-Синтез», відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, в звязку із скороченням штату ( а.с. 97-105).

Суд приймає до уваги вказану постанову Президії обкому профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України та вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що первинна профспілка відповідно до законодавства України в Товаристві не утворювалась та не діє, у тому числі на час вирішення питання щодо звільнення позивача , що згідно вимог ст. 43-1 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника).

Так, згідно листа Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда від 03.04.2000р. № 14-288 ( а.с. 76) 16 березня 2000 року було зареєстровано Міністерством юстиції України , свідоцтво № 1363 незалежну первинну профспілкову організацію Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградського заводу будівельних матеріалів №2-Синтез» до професійної спілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів України . На підставі статуту згідно п.10 ст. 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності організаційна ланка набула статусу юридичної особи.

Про легалізацію первинної профорганізації було письмово повідомлено роботодавця. Зміна організаційно-правової форми ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» та ТДВ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» не є підставою для ліквідації первинної профорганізації або припинення її діяльності. Тобто, первинна профорганізація яка діяла на ВАТ продовжує

діяти і в ТДВ ( лист голови ФПУ а.с. 147-148).

Разом з тим, пунктом 4.7. розділу 4 «Первинні організації профспілок» Статуту профспілки передбачено, що зміна відомчої належності, форми власності і форм господарювання на підприємстві не можуть бути підставою для ліквідації організації профспілки, зміни її належності до профспілки або припинення н діяльності.

Р ішенням Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації, використаного в абзаці шостому частини першої статті 43 і Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві) вирішено, що поняттям професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації, яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43 -1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. І питання про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує та професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Для уникнення неправомірності прийнятого рішення в подальшому із-за малочисельності членів первинної профспілкової організації та виходячи з того, що на момент прийняття рішення про дачу згоди або відмови у дачі згоди на звільнення позивача, з 25 вересня 2012 року він був взятий на облік у вищестоящій профспілковій організації у відповідності до розділу 2 Статуту профспілки, первинна профспілкова організація ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2-Синтез» скористалася відповідним правом, наданим їй Статутом профспілки - правом передачі повноважень на дачу згоди або відмови у дачі згоди на звільнення позивача за п.1 с т.40 КЗпП України вищестоящому виборному профспілковому органу - Президії обкому профспілки, який суд вважає правомірно прийняв рішення.

Пунктом 4.6. розділу 4 «Первинні організації профспілок» Статуту профспілки передбачено, що ліквідація первинної профспілкової організації профспілки проводиться за рішенням вищого профоргану, в звязку з ліквідацією або банкрутством підприємства. При цьому, якщо після такої ліквідації члени профспілки не бажають виходити із профспілки, на профоблік їх бере відповідна територіальна організація профспілки, в даному випадку Кіровоградська обласна організація профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України.

Виходячи з того, що вищим виборним органом - Президією обкому, не приймалось рішення про ліквідацію первинної профспілкової організації ВАТ «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2-Синтез» і дана первинна профспілкова організація не виключена з Державного Реєстру юридичних осіб, вона вважається легітимною.

Твердження відповідача про те, що позивач займав керівну посаду «Начальника комерційного відділу» заводу, а тому розірвання з ним трудового договору за ініціативою роботодавця можливе без попередньої згоди профспілкового органу є також безпідставним, так як постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992р. №9«Про практику розгляду судами трудових спорів» чітко визначено, що за змістом ст. 43-1 КЗпП керівником належить вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію або відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо). При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ (цех, управління, службу, ферму тощо), а саме про відокремлений підрозділ, який утворюється у спеціально передбаченому порядку.

Тому, виходячи з наведеного, розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою роботодавця, зокрема за п.1 ст.40 КЗпП України повинно бути проведено за попередньою згодою профспілкового виборного органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення вимог трудового законодавства при звільненні позивача, у зв»язку з чим позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» №53 від 18.04.2012 року , в частині оголошення догани ОСОБА_1 ( п.1) та №117 від 18.06.2012 року Про припинення трудового договору(контракту), поновлення на роботі є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

При встановленні факту наявності порушеного права , суд зобовязаний поновити зазначене порушене чи оспорюване право.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом враховано наступне. Згідно з наданою відповідачем довідкою середньоденна заробітна плата позивача становить 134, 46 грн. ( а.с. 67).

Час вимушеного прогулу складає - 91 день ( червень-7 днів, липень -22 дня, серпень- 22 дня, вересень- 20 днів, жовтень 20 днів). Тобто, 91 день х 134, 46 грн. =

12 235, 86 грн., які і необхідно стягнути на користь позивача.

Щодо стягнення із відповідача - 10 487, 88 грн. компенсації за час затримки розрахунку, з 18.06.2012 року по 20.09.2012 року, в порядку ст. 116, 117 КЗпП України, суд відмовляє, оскільки такі вимоги при розгляді спору щодо поновлення позивача на роботі є безпідставними , оплаті підлягає в порядку ст. 235 КЗпП України вимушений прогул . Доказів того, що позивачу не було видано вчасно трудової книжки, тобто була затримана її видача, та було неправильне формулювання причини звільнення, до суду не надано.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд дійшов висновку, що внаслідок порушення трудових прав позивача йому довелось докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вирішення спірного питання, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди. Проте визначений позивачем розмір, суд вважає завищеним та з урахуванням вимог виваженості, розумності та справедливості вважає за можливе стягнути на його користь саме - 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави 229, 66 грн. ( 122,36 грн.+107,30 грн.)- судового збору .

Рішення, в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню ( ст. 367 ЦПК України) .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 233 КЗпП України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» , ст.ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 , 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення і наказу про звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення розрахункових сум та сум за затримку розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати наказ Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» №53 від 18.04.2012 року , в частині оголошення догани ОСОБА_1 ( п.1) та наказ (розпорядження) №117 від 18.06.2012 року Про припинення трудового договору(контракту).

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника комерційного відділу товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» , з 18.06.2012 року .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» на користь ОСОБА_1 12 235 грн. 86 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. - на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельних матеріалів №2 Синтез» на користь держави - 229, 66 грн. судового збору.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення - 10 487, 88 грн. компенсації за час затримки розрахунку - відмовити.

Рішення, в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда

ОСОБА_4