Рішення № 27168617, 09.10.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/2322/12

09.10.2012 рокум. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим, у складі:

Головуючого судді Деменка С.В.,

при секретарі Мороченець Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 про визнання недійсною розписки від 09.03.2010 року, договору позики від 16.03.2010 року, іпотечного договору від 16.03.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2012р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої доводи мотивував тим, що 16 березня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, за умовами якого позивач передав у власність, а відповідач зайняв гроші у розмірі 7.984.200 грн. терміном до 31 грудня 2011 року зі сплатою 0,01% річних за користування позикою. Зазначений договір позики грошей було посвідчено нотаріально нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та внесено в реєстр правочинів за № 1034 від 16.03.2010 року. ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за договором позики та не повернув позивачеві борг. На теперішній час ОСОБА_2 відмовляється від виконання своїх зобов'язань по договору позики, що змушує позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Згідно умов договору позики грошей, у випадку неповернення позичальником ОСОБА_2 суми позики, останній зобов'язався сплатити пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Таким чином, ОСОБА_2 повинен сплатити борг з урахуванням 0,01 % за користування позикою та пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а всього на суму 17.327.232, 09 грн. Відповідно до умов договору позики грошей, борг забезпечувався переданою в іпотеку позикодавцю майновим поручителем - ТОВ «Асторія» нежитлових приміщень загальною площею 1983,8 кв.м., що знаходяться за адресою м. Сімферополь, проспект Кірова 32/ вул.. Горького 1. У виконання вимог договору позики грошей 16.03.2010 року між позивачем та ТОВ «Асторія» було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1035.

З урахуванням наведеного, позивач просив у рахунок погашення зобовязання за договором позики на суму 17 327 232, 09 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Асторія» - нежитлові приміщення загальною площею 1983,8 кв.м., що знаходяться за адресою м. Сімферополь, проспект Кірова 32/ вул.. Горького, 1.

В ході судового розгляду справи представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 збільшив розмір позовних вимог. Надав розрахунок боргу станом на 23.04.2012р. відповідно до якого останній складався з: суми основного зобов'язання у розмірі 7.984.200 грн., суми відсотків за користування позикою у розмірі 1.682,15 грн. (7.984.200* 0,01%/365 * 769 (час користування позикою у днях), пені за несвоєчасне повернення позики в розмірі 27.305.964 грн. (7.984.200*3%* 114 (час прострочення повернення позики). З урахуванням наведеного, загальна сума боргу склала 7.984.200,00 (сума основного боргу) + 1.682,15 (сума відсотків за користування позикою) + 27.305.964 (сума пені за несвоєчасне повернення позики), а всього 35.291.846,15 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 про визнання недійсною розписки від 09.03.2010 року, договору позики від 16.03.2010 року, іпотечного договору від 16.03.2010 року.

Доводи зустрічного позову мотивовані тим, що 09.03.2010р. ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 згідно розписки 1.000.000 доларів США. Факт отримання грошей згідно даної розписки було оформлено у вигляді нотаріально посвідченого договору позики грошей від 16.03.2010р. На підставі даного договору ТОВ «Асторія» стало майновим поручителем ОСОБА_2 по виконанню ним боргового зобовязання. Результатом майнової поруки став іпотечний договір від 16.03.2010р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Асторія». Згідно вказаної вище розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1.000.000 доларів США зі сплатою 24% щомісячно від суми боргу. Позивач зазначив, що вказана розписка фактично являє собою попередній договір про наміри ОСОБА_2 отримати в позику у ОСОБА_1 грошові кошти, в результаті якого було укладено договір позики грошей від 16.03.2010р. згідно якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7.984.200 грн. зі сплатою 0,01%. Написання розписки від 09.03.2010р. ОСОБА_2 не супроводжувалося передачею ОСОБА_1 грошей, тому вказана розписка носить безгрошовий характер. Позивач зазначив, що договір процентної позики від 16.03.2010р. суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Таким чином, на підставі ст.ст.203,215 ЦК України зазначені договори позики від 09.03.2010р. (засвідчений розпискою) та від 16.03.2010р. підлягають визнанню недійсними. Також, згідно ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. На підставі наведеного, позивачем також ставиться питання про визнання договору іпотеки від 16.03.2010р. недійсним.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 06.06.2012р. зустрічний позов ТОВ «Асторія» обєднано в одне провадження із первісним позовом.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 підтримав позов у повному обсязі та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Представники ТОВ «Асторія» та ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, підтримали зустрічний позов.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Як встановлено судом, 16 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність, а позичальник зайняв гроші у розмірі 7.984.200 (сім мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень терміном до 31 грудня 2011 року зі сплатою 0,01% річних за користування позикою. Зазначений договір позики грошей було посвідчено нотаріально нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та внесено в реєстр правочинів за № 1034 від 16.03.2010 року. Згідно умов договору позики грошей, у випадку неповернення позичальником ОСОБА_2 суми позики, останній зобов'язався сплатити пеню у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до умов договору позики грошей, борг забезпечувався передачею в іпотеку позикодавцю майновим поручителем - ТОВ «Асторія» нежитлових приміщень, загальною площею 1983,8 кв.м., що знаходяться за адресою м. Сімферополь, проспект Кірова 32/ вул.. Горького 1 та належить на праві власності поручителю (а.с.90).

У виконання вимог договору позики грошей 16.03.2010 року між позивачем та ТОВ «Асторія» було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1035 (а.с.91-94).

Однак, ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за договором позики та не повернув позивачеві борг у визначений сторонами строк.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст. 610 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. ОСОБА_9 договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В статті 1050 ЦК України зазначено, що у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, незалежно від сплати відсотків.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчений договір позики, укладений з ОСОБА_2, який засвідчує факт отримання останнім від нього грошей в сумі 7.984.200 грн. (а.с.90). Поряд з цим, в матеріалах справи немає жодного доказу про повернення відповідачем позивачу боргу в будь-якій сумі.

За таких обставин, враховуючи, що між сторонами був укладений договір позики, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу вищевказану суму, але останній не виконав своїх зобовязань за договором і у встановлений договором строк гроші не повернув, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу.

Відповідно до умов договори позики, ОСОБА_2 зобовязався сплатити борг з урахуванням 0,01 % за користування позикою та пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 зобовязань за договором позики у нього станом на 23.04.2012р. склалася заборгованість в розмірі 35. 291. 846 грн. 15 коп., яка складається з: суми основного зобов'язання в розмірі 7.984.200 грн.., суми відсотків за користування позикою в розмірі 1.682 грн. 15 коп. (7.984.200* 0,01%/365 * 769 (час користування позикою у днях), суми пені за несвоєчасне повернення позики в розмірі 27.305.964 грн. (7.984.200*3%*114 (час прострочення повернення позики).

Виходячи з принципу диспозитивності, саме така сума заборгованості враховується судом.

На забезпечення виконання зобовязань за договором позики, між ОСОБА_1 та ТОВ «Асторія» було укладено договір іпотеки (а.с.91-94).

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.1.1. іпотечного договору, іпотекодержатель у разі невиконання позичальником своїх зобовязань за договором позики має право отримати задоволення за рахунок майна іпотекодавця (а.с.91).

На виконання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» позивач надсилав відповідачам вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с.36-42). Однак, відповідачі свої зобовязання не виконали.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 16.03.2010 р., реєстровий номер 1034, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 35 291 846 (тридцять пять мільйонів двісті девяносто одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 15 коп., яка складається з: суми основного боргу - 7 984 200 (сім мільйонів девятсот вісімдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., відсотків за користування позикою 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят два) грн. 15 коп., пені за несвоєчасне повернення позики - 27 305 964 (двадцять сім мільйонів триста пять тисяч девятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. слід звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 1983, 8 м2, які складаються з: приміщень у підвалі літ. «А» № 1,2,І; на другому поверсі літ. «А» - № 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31; на третьому поверсі літ. «А» - № 32,33,34,35,36,37,38,39,40 загальною площею 1128,3 м2; у підвалі літ. «Б» - № 1,2,3,4,5,6,7,8; на першому поверсі літ «Б» - Ѕ частки № І, Ѕ частки № ІІ; на другому поверсі літ «Б» - № 9,10,11,12,13,14,15, Ѕ частки № ІІІ, Ѕ частки № ІІ, Ѕ частки № 92, Ѕ частки № 88, на третьому поверсі літ. «Б» - № 16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37 загальною площею 679,1 м2; на першому поверсі літ «З» - № 3,4,5,6,7; на другому поверсі літ. «З» № 8,9 загальною площею 176,4 м2, розташовані в м. Сімферополь, проспект Кірова, 32 / вул. Горького, 1, відповідно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія», шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Зазначити початкову ціну предмета іпотеки у розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) грн.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з п.1.4 договору іпотеки визначена сторонами заставна вартість предмету іпотеки складає 12.000.000 грн., яку суд вважає за необхідне зазначити у рішенні, як початкову.

ОСОБА_9 зазначено в позові, вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, не має. Заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації не потрібні.

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження представників ТОВ «Асторія» про безгрошовість розписки від 09.03.2010р. є неспроможними. Так, рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 23.02.2012р. було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 09.03.2010р. (а.с.104-105).

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.06.2012р. рішення суду першої інстанції було залишено без змін та набуло законної сили (а.с.106-107).

Зазначені судові рішення, відповідно до вимог ст..61 ЦПК України, мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи.

ОСОБА_9 вказала колегія суддів, доводам сторін про те, що розписка від 09.03.2010р. на суму 1.000.000 доларів США є лише письмовим підтвердженням отримання вказаної грошової суми за іншим договором позики від 16.03.2010р., місцевим судом була дана належна правова оцінка. Доводи про безгрошовість розписки від 09.03.2010р. обґрунтовано визнані безпідставними. В тому числі, з урахуванням змісту розписок, строків надання грошей у борг та їх повернення, різної валюти зобовязань у договорах, різних процентних ставок за договорами.

Таким чином, в судовому порядку вже встановлений факт існування двох самостійних договорів позики грошей, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У звязку з чим, посилання позивача за зустрічним позовом про необхідність визнання недійсною розписки від 09.03.2010р. як безгрошової, голослівні. .

Доводи зустрічного позову про те, що визначення договором від 16.03.2010р. умови про сплату відсотків за користування позикою суперечить вимогам чинного законодавства, є безпідставними.

Так, ОСОБА_9 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії та регулює відносини, повязані з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам. Метою Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. У частинах 1, 2 ст.2 зазначеного Закону вказано, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

В п.7 ст.1 Закону наведено вичерпний перелік субєктів, на яких він поширюється. Це - учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому ОСОБА_9 розповсюджує свою дію не на усі юридичні особи, а лише на ті, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

В ч.4 ст.5 Закону вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Визначення фінансової послуги наведено у п.5 ч.1 ст.1 Закону як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься у ст.4 Закону, до яких, зокрема, належать надання коштів у позику та надання поручительства.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії Закону за субєктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 за своїм правовим статусом не відноситься ні до юридичних осіб, ні до субєктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а відтак відсутні підстави застосування положень цього Закону до спірних правовідносин.

У свою чергу поняття «фінансова послуга» не повязане лише із фінансовими установами.

Аналіз норм чинного законодавства (зокрема п.п.6,7 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст.ст.553,1046 ЦК України) дає підстави для висновку, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг (наприклад, надання коштів у позику, поручительства) можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є субєктами підприємницької діяльності.

ОСОБА_9 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, то регулювання відносин між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки регулюються нормами ЦК України (ст.ст.553-559,1046,1053). Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо субєктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України). Таким чином, ОСОБА_9 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних субєктів учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб субєктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст.1046, 1048 ЦК України.

До зазначеного висновку слід дійти і з урахуванням принципу дії закону у часі, виходячи з якого у випадку колізії законів застосовується акт, виданий пізніше, як у випадку, коли про скасування старих норм прямо зазначено у новому законі, так і у випадку, коли таких застережень у новому законі немає. Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 не відноситься до субєктів, на яких поширюється дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (не є учасником ринку фінансових послуг), підстав для застосування цього Закону до правовідносин сторін, не має.

Спір повинен бути вирішений на підставі норм ЦК України, які регламентують в тому числі свободу договору та включення до нього умов, узгоджених сторонами, які не суперечать вимогам ЦК України.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. (справа №6-85цс11).

Таким чином, на думку суду, доводи зустрічного позову про необхідність визнання договору процентної позики від 16.03.2010р. недійсним на підставі ст..ст.203,215 ЦК України, є безпідставними.

Вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 16.03.2010р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Асторія» на підставі, в тому числі положень ч.2 ст.548 ЦК України, є похідними від вищезазначених вимог зустрічного позову, визнаних судом необґрунтованими, а тому задоволенню теж не підлягають.

На підставі наведеного, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.203,215,509,525,526,572,575,599,610,625,1046,1048,1050 ЦК України, ст.ст.3,33,35 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,ст.ст.10,11,60,81,88,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» про стягнення заборгованості за договором позики, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 16.03.2010 р., реєстровий номер 1034, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 35 291 846 (тридцять пять мільйонів двісті девяносто одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 15 коп., яка складається з: суми основного боргу - 7 984 200 (сім мільйонів девятсот вісімдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., відсотків за користування позикою 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят два) грн. 15 коп., пені за несвоєчасне повернення позики - 27 305 964 (двадцять сім мільйонів триста пять тисяч девятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення загальною площею 1983, 8 м2, які складаються з: приміщень у підвалі літ. «А» № 1,2,І; на другому поверсі літ. «А» - № 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31; на третьому поверсі літ. «А» - № 32,33,34,35,36,37,38,39,40 загальною площею 1128,3 м2; у підвалі літ. «Б» - № 1,2,3,4,5,6,7,8; на першому поверсі літ «Б» - Ѕ частки № І, Ѕ частки № ІІ; на другому поверсі літ «Б» - № 9,10,11,12,13,14,15, Ѕ частки № ІІІ, Ѕ частки № ІІ, Ѕ частки № 92, Ѕ частки № 88, на третьому поверсі літ. «Б» - № 16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37 загальною площею 679,1 м2; на першому поверсі літ «З» - № 3,4,5,6,7; на другому поверсі літ. «З» № 8,9 загальною площею 176,4 м2, розташовані в м. Сімферополь, проспект Кірова, 32 / вул. Горького, 1, відповідно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Асторія», шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Зазначити початкову ціну предмета іпотеки у розмірі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_3 про визнання недійсною розписки від 09.03.2010 року, договору позики від 16.03.2010 року, іпотечного договору від 16.03.2010 року відмовити повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Асторія».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя