Рішення № 27167079, 22.10.2012, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 2514/3708/12

Провадження № 2/2514/955/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого -судді Ковальової Т.Г.,

при секретарі Кононяко С.А.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представників відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частку майна і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому після зміни предмету позову просить відповідно до ст.ст.368, 392 ЦК України визнати набуте в результаті спільної праці з ОСОБА_3 та за спільні кошти майно спільною сумісною власністю і визнати за ним право власності на 1/2 частку цього майна, а саме: на 1/2 частку житлового АДРЕСА_1 по вул. Гончарній в м. Ніжині Чернігівської області, яка становить половину всього будинку, 1/2 частку нежитлової будівлі - кафе-бару по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині та 1/2 частку двох земельних ділянок відповідно до державних актів серії ЧН №173516 та серії ЯА №518751 площею 0,1906 га та 0,1000 га по вул. І.Франка в м. Ніжині.

В обгрунтування позовних вимог він посилається на те, що під час подружнього життя з ОСОБА_3 з 20.10.1989 року по 01 лютого 2012 рік ними було придбано вказане майно за спільні кошти та набуте в результаті спільної праці, яке було зареєстровано у Ніжинському МБТІ на ім»я ОСОБА_3 як фізичної особи, а не як фізичної особи-підприємця.

З 2003 року він являється приватним підприємцем і по даний час займається підприємницькою діяльністю, усі зароблені кошти від якої витрачалися на будівництво магазину з кафе-баром по вул. Франка, № 127 в м. Ніжині. Усі прибутки і будь-які види заробітку були вкладені ним на придбання будівельних матеріалів, оплату проектної документації та виплату заробітної плати будівельникам. Крім того, після введення в експлуатацію магазину з кафе-баром він за власні кошти придбав обладнання для забезпечення робочого процесу як кафе, так і магазину, а також витрачав кошти на роботи з реконструкції, прибудови елементів благоустрою та поточні ремонти у кафе та магазині. Після відкриття магазину з кафе-баром він на своє ім»я отримував торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності безпосередньо у кафе «Жемчужина»та ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі у відділі кафе «Жемчужина». З моменту відкриття магазину з кафе-баром і до 2012 року від його імені укладалися трудові договори з найманими працівниками для забезпечення робочого процесу магазину з кафе-баром «Жемчужина».

Оскільки відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України окремо визначений режим майна, набутого подружжям за час шлюбу, як їх спільна сумісна власність, то навіть за загальним правилом, передбаченим ст.61 СК України, він є співвласником вищезазначеного майна, а так як передбачене законом право спільної сумісної власності на кафе-бар по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині та на дві земельні ділянки площею 0,1906 га та 0,1000 га за вказаною адресою не визнається відповідачкою, то він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідачка по первісному позову ОСОБА_1 пред*явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю до спільного розгляду з первісним позовом, в якому просить визнати нежитлову будівлю магазин з кафе-баром по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині та дві земельні ділянки: площею 0,1906 га кадастровий номер 74104000000120021 і площею 0,1000 га кадастровий номер 74104000000040120022 за вказаною адресою її особистою приватною власністю як фізичної особи - підприємця, визнаючи спільною сумісною власністю тільки придбану під час шлюбу з ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку №30 по вул. Гончарній в м. Ніжині.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що нежитлова будівля - магазин з кафе-баром, право власності на яке набуто нею 28.12.2010 р. на підставі свідоцтва про право власності, та зареєстровано в КП Ніжинське МБТІ за № 1184 в книзі № 10, не є майном, яке набуто за спільні кошти подружжя як спільне сумісне майно, а набуто шляхом будівництва нею як підприємцем, за її кошти як підприємця і з метою підприємницької діяльності.

З 29.07.2003 року по даний час вона зареєстрована фізичною особою - підприємцем і одразу після реєстрації підприємцем рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради за № 452 від 31.07.2003 року їй надано дозвіл замовити розробку проектної документації на будівництво магазину продовольчих товарів і кафетерію - бару на земельній ділянці по вул. Франка 127, наданій їй у приватну власність зі зміною цільового призначення частини земельної ділянки площею 600 кв. м. для комерційного використання.

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30.06.2005 р. за № 395 їй, як підприємцю, дозволено побудувати магазин продовольчих товарів із закусочною по вул. Франка 127, а рішенням виконавчого комітету від 02.04.2009 р. за № 163 дозволено проектування прибудови до зазначеної будівлі.

Дана будівля будувалася нею для цілей її підприємницької діяльності та за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Ніжинської ОДПІ від 12.06.2012 за № 5049 про отримання нею доходу як підприємцем, договором № 20 на проведення авторського надзору від 11 серпня 2005 р., де вона як підприємець сплатила 500 грн. проектній організації «АСПО»за здійснення авторського надзору щодо будівництва магазину продовольчих товарів і кафетерію бару по вул. Франка 127, довідкою «АСПО»від 12.06.2012 р. про оплату нею всіх послуг щодо проектної документації магазину з кафе-баром по вул. Франка 127, договором № 96-16-09 на проведення авторського надзору будівництва прибудови танцювального залу до будівлі магазину з кафе-баром, актом виконаних робіт за цим договором, за яким вона як підприємець сплатила 2300 грн. Також підтвердженням будівництва нежитлової будівлі - магазину з кафе-баром за її кошти як фізичної особи-підприємця є касові чеки та квитанції про купівлю будівельних матеріалів.

Оформлення на неї права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю -магазин з кафе-баром - як на фізичну особу пояснюється тим, що чинне законодавство України не передбачає реєстрації прав власності на нерухоме майно на фізичних осіб-підприємців, а лише на юридичних та фізичних осіб.

Пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Земельні ділянки площею 0,1906 га і площею 0,1000 га по вул. Франка, 127 в м. Ніжині також є її особистою приватною власністю відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, яким передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Право власності на спірні земельні ділянки посвідчується відповідними державними актами та набуте нею в порядку відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України шляхом приватизації.

Доказом того, що вони набуті у порядку приватизації є державні акти, в яких підставою набуття права власності є рішення Ніжинської міської ради та безпосередньо саме рішення, де передбачено, що ці земельні ділянки передані їй у приватну власність.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що з 2003 року вони з ОСОБА_3 зареєстровані як самостійні фізичні особи - підприємці і займались виїзною торгівлею за межами м. Ніжина по різних місцях на різних транспортних засобах. Кожен з них має трьох найманих працівників продавців. З початку будівництва кафе-бару по вул. Франка, 127 в м. Ніжині в 2003 році ОСОБА_3 припинила заняття торгівлею і займається підприємницькою діяльністю в побудованому в 2005 році кафе, а він по теперішній час продовжує як підприємець торгувати за межами м. Ніжина щодня. В кафе він не здійснює свою підприємницьку діяльність, хоча у нього з ОСОБА_3 укладено договір оренди на частину магазину для торгівлі, але це було зроблено з метою спрощення податкової звітності. Він фізичним трудом і коштами допомагав будувати кафе-бар, оформлював періодичну податкову документацію.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і пояснив, що вважає придбану на підставі договору купівлі-продажу на ім.*я ОСОБА_3 1/2 частку жилого будинку по вул. Гончарній, 30 в м. Ніжині та побудований сторонами під час шлюбу магазин з кафе-баром по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині та придбані дві земельні ділянки відповідно до державних актів площею 0,1906 га та 0,1000 га за вказаною адресою відповідно до державних актів на ім.*я ОСОБА_6 їх спільною сумісною власністю не на підставі ст.61 СК України, а на підставі ст.368 ЦК України як майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім*ї . При цьому він посилається також на рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО»щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, в якому вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що після її реєстрації у 2003 році як приватного підприємця вона замовляла проектну документацію на будівництво магазину продовольчих товарів і кафетерію - бару на земельній ділянці по вул. Франка, 127, яка була надана їй у приватну власність зі зміною цільового призначення частини земельної ділянки площею 600 кв. м. для комерційного використання. Дана будівля була збудована за її кошти, які були отримані від підприємницької діяльності. За кошти ОСОБА_1 ними була придбана за договором купівлі-продажу лише 1/2 частка будинку №30 по вул. Гончарній в м. Ніжині, де він здійснював прибудови, проводив періодичні ремонтні роботи.

Вона пояснила, що з початком будівництва магазину з кафе-баром в 2003 році вона змінила вид підприємницької діяльності з виїзної торгівлі, якою вони займались з ОСОБА_7 в різних місцях і маючи різних найманих працівників - продавців. Він по теперішній час продовжує займатися виїзною торгівлею, має для цього автомобіль і товар, який є його власністю як фізичної особи-підприємця і на який вона не претендує.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 підтримав її позовні вимоги, не визнавши первісного позову ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю сторін магазину з кафе-баром по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині та двох земельних ділянок площею 0,1906 га та 0,1000 га за вказаною адресою та визнання права власності за ОСОБА_1 на їх 1/2 частку з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві (а.с.46-49), і пояснив, що надані ОСОБА_1 накладні про придбання ним в 2003-2005 р. р. будівельних матеріалів в м. Києві в ТОВ «Сучасні торговельні рішення»не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначено товариство було зареєстровано тільки 13.12.2010 року. Недостовірність накладних доводиться також наявністю накладної за одним номером 152 від 15 вересня 2003 року і від 12 грудня 2003 року (а.с.111, 113). Земельні ділянки площею 0,1906 га і площею 0,1000 га по вул. Франка, 127 в м. Ніжині не були придбані сторонами за спільні кошти, а надані ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації рішенням Ніжинської міської ради. Будівництво магазину з кафе-баром по вул. Франко, 127 в м. Ніжині здійснено не за спільні кошти подружжя, а за кошти ОСОБА_3П як фізичної особи-підприємця і є її особистою власністю, про що свідчить укладений з нею ОСОБА_1 договір оренди частини нежитлової будівлі - магазину з кафе-баром для своїх потреб, що свідчить лише про право користування ним на правах оренди частиною спірного приміщення без законних підстав набуття на нього права власності.

Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9Д у судовому засіданні показали, що кафе-бар по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині будувався їх матір»ю ОСОБА_3 за її кошти як фізичною особи- підприємця, а їх батько ОСОБА_1 займався виїзною роздрібною торгівлею за межами м. Ніжина і у вільний час допомагав фізично у будівництві.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він знайомий з сім»єю ОСОБА_1 з 2003 року. Під час будівництва магазину з кафе-баром «Жемчужина»ОСОБА_1 замовляв роботи по зведенню фундаменту, стін та перегородок. Півтора місяці він із друзями працював у ОСОБА_1, покривав дах та клав плитку, яку також замовляв ОСОБА_1 Письмового договору на роботи з ОСОБА_1 у них не було.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що з 1996 року вона разом з сім»єю ОСОБА_1 займалася виїзною торгівлею. Вони були у дружних відносинах і утрьох їздили торгувати, а коли розпочалося будівництво магазину з кафе-баром «Жемчужина», то ОСОБА_3 припинила з ними їздити і займалась діяльністю в кафе, а вона до теперішнього часу як найманий працівник продавець разом з ОСОБА_1 щоденно, окрім вихідного дня, продає промислові товари за межами м. Ніжина. Їй відомо, що ОСОБА_1 фізично працював на будівництві.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що з сім»єю ОСОБА_1 вона знайома з 1987 року. У 2003 році вони почали будувати магазин з кафе-баром «Жемчужина». ОСОБА_1 займався роздрібною торгівлею за межами м. Ніжина. Вона неодноразово була на будівництві. ОСОБА_1та її чоловік робили там покрівлю.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він знайомий з ОСОБА_1 з 1986 року. В 2003 році розпочалося будівництво магазину з кафе-баром «Жемчужина», яке, на його думку, проводилося за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Він складав орієнтовно смету та розрахунки матеріалів. ОСОБА_1 фізично працював на будівництві.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_1 він знайомий з 1987 року, коли вони разом працювали на заводі «Ніжинсільмаш». Він був відсутній у м. Ніжині, коли почалося будівництво магазину з кафе-баром «Жемчужина», а під час будівництва він привозив ліс і цемент, за які з ним розраховувалась ОСОБА_3

Заслухавши осіб, що з*явилися в судове засідання, та дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 повністю з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі з 20.10.1989 року по 01 лютого 2012 року ними була придбана 1/2 частка жилого будинку №30 по вул. Гончарній в м. Ніжині згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 1990 року, яка добудовувалася, неодноразово ремонтувалася і яка згідно зі ст.ст.22, 28 КУпШС, діючого на час виниклих правовідносин, є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках,тому підлягає поділу між сторонами з визнанням за кожним права власності на 1/4 частку вказаного будинку (а.с.10,11).

Нежитлову будівлю магазин з кафе-баром по вул. І.Франка, 127 «Жемчужина»в м. Ніжині та дві земельні ділянки за вказаною адресою: площею 0,1906 га кадастровий номер 74104000000120021 і площею 0,1000 га кадастровий номер 74104000000040120022 суд вважає особистою приватною власністю ОСОБА_3 як фізичної особи - підприємця, враховуючи, що позивач по первісному позову не надав доказів того, що відповідно до ст.ч.4 ст.368 ЦК України, на яку він посилається як на правову підставу своїх позовних вимог, що це майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім*ї, не зазначаючи цих членів сім*ї, і намагаючись обминути застосування до даних правовідносин роз*ясень, викладених в пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відносно того, що відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи- підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

З 29.07.2003 року по даний час ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстровані як фізичні особи - підприємці (а.с.8, 52), але займаються різними видами підприємницької діяльності. ОСОБА_1 з моменту реєстрації до теперішнього часу займається виїзною торгівлею промисловими товарами і ніколи не використовував магазин з кафе - баром по вул. І.Франка, 127 «Жемчужина»в м. Ніжині для своєї підприємницької діяльності, хоча уклав з ОСОБА_3 договір оренди частини нежитлової будівлі магазину, чого не заперечував і сам ОСОБА_1 в судовому засіданні, і що свідчить про відсутність у нього права власності на спірне нежитлове приміщення.

ОСОБА_3 одразу після реєстрації як фізичної особи-підприємцем зайнялась будівництвом магазину продовольчих товарів і кафетерієм-баром по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині, про що свідчить рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради за № 452 від 31.07.2003 року, яким їй дозволено замовити розробку проектної документації на це будівництво (а.с.63), а рішенням виконкому Ніжинської міської ради №395 від 30.06.2005 року їй, як підприємцю, дозволено побудувати магазин продовольчих товарів із закусочною по вул. Франка 127 в м. Ніжині на земельній ділянці площею 0,10 га, надану їй у приватну власність для комерційного використання. (а.с.66).

Дозвіл №2005 на розміщення об»єкту торгівлі в магазині-кафе «Жемчужина», виданий розпорядженням виконкому Ніжинської міської ради №199 від 21.10.2005року, отримала ОСОБА_3 як суб*єкт підприємницької діяльності. (а.с.70).

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 02.04.2009 р. за № 163 підприємцю ОСОБА_3 дозволено проектування прибудови танцювального залу до будівлі магазину з кафе-баром по вул. Франка, 127 в м. Ніжині. ( а.с.67).

В судовому засіданні встановлено, що дана будівля будувалася нею для цілей її підприємницької діяльності та за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Ніжинської ОДПІ від 12.06.2012 року про отримання нею доходу як підприємцем (а.с.71), договором № 20 на проведення авторського надзору від 11 серпня 2005 р. про сплату нею як підприємцем 500 грн. проектній організації «АСПО»за здійснення авторського надзору щодо будівництва магазину продовольчих товарів і кафетерію бару по вул. Франка 127 (а.с.53), довідкою «АСПО»від 12.06.2012 р. про оплату нею, як підприємцем, всіх послуг щодо проектної документації магазину з кафе-баром (а.с.54), договором № 96-16-09 на проведення авторського надзору будівництва прибудови танцювального залу до будівлі магазину з кафе-баром та актом виконаних робіт за цим договором, за яким вона, як підприємець, сплатила 2300 грн. (а.с.55,56). Також підтвердженням будівництва нежитлової будівлі - магазину з кафе-баром за її кошти як фізичної особи-підприємця є касові чеки та квитанції про купівлю будівельних матеріалів (а.с.73-75;118-124).

Згідно довідки Ніжинського відділення публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»ОСОБА_3 користувалась кредитом в сумі 20 тисяч грн. за кредитним договором від 28.09.2006 року згідно порядку мікрокредитування суб»єктів малого підприємництва і який був погашений достроково 04 грудня 2006 року (а.с.76).

Зважаючи на вимоги ч.3 ст.10 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає, що ОСОБА_1 в межах заявлених ним вимог відповідно до ст.368 ЦК України не надав доказів, що спірне нежитлове приміщення по вул. Франка, 127 і дві земельні ділянки за вказаною адресою набуті в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім*ї, не зазначивши навіть склад сім*ї.

Земельна ділянка по вул. Франка, 127 площею 0,1906 га в м. Ніжині надана ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить виданий 03 вересня 2003 року на її ім*я Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Ніжинської міської ради від 19.08.2003 року (а.с.23). Земельна ділянка по вул. Франка, 127 площею 0,1000 га в м. Ніжині надана ОСОБА_3 у власність для житлової забудови і громадського призначення (комерційного використання), про що свідчить виданий 31 травня 2005 року на її ім*я Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Ніжинської міської ради від 13 травня 2005 року (а.с.24).

Ці акти свідчать про законність набуття у приватну власність ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок відповідно до ст.ст.81, 116 Земельного кодексу України шляхом безоплатної приватизації і передачі їх із земель державної чи комунальної власності і спростовують доводи ОСОБА_1 про набуття їх у спільну сумісну власність в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім*ї.

Згідно довідки комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації»Чернігівської обласної ради нежитлова будівля «магазин з кафе-баром» по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині зареєстрована в цілому на праві особистої приватної власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 28 грудня 2010 року взамін свідоцтва Ніжинського міськвиконкому від 23.10.2007 року (а.с.12, 13).

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оформлення спірної будівлі в МБТІ на ОСОБА_3 як на фізичну особу, а не на фізичну особу підприємця обгрунтовується тим, що чинним законодавством це питання не врегульовано і передбачена реєстрація права власності на нерухоме майно тільки на юридичних або фізичних осіб і не спростовує факту належності ОСОБА_3 магазину з кафе-баром на праві власності як фізичній особі-підприємцю.

При цьому суд враховує, що статус фізичної особи-підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб*єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів про суму вкладених ним, як членом сім*ї ОСОБА_3 коштів для здійснення її підприємницької діяльності по будівництву магазину з кафе-баром та торгівлі в них, а подані ним накладні про придбання ним будматеріалів в 2003-2005 р. р. в м. Києві в ТОВ «Сучасні торговельні рішення»суд вважає неналежними доказами, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначено товариство було зареєстровано тільки 13.12.2010 року. Недостовірність накладних доводиться також наявністю накладної за одним номером 152 від 15 вересня 2003 року і від 12 грудня 2003 року (а.с.111-116). Факт придбання ОСОБА_1 будматеріалів не свідчить про вкладення їх у будівництво спірного приміщення з урахуванням його пояснень, що він прибудовував до частини будинку по вул. Гончарній, 30 гараж, кімнату.

Посилання ОСОБА_1 на надання безоплатної фізичної допомоги під час будівництва спірного приміщення у вільний від заняття ним своєю підприємницькою діяльністю час, чого не заперечує і ОСОБА_3, не є підставою визнання приміщення спільною сумісною власністю членів сім*ї з урахуванням добрих сімейних стосунків, про що ОСОБА_1 зазначає в позові, а також з урахуванням наявності у нього особистої підприємницької діяльності по продажі промислових товарів, на які не заявляє вимог ОСОБА_3

Укладання ОСОБА_1, як фізичною особою, трудових договорів з найманими працівниками для роботи в кафе «Жемчужина»- барменами, продавцями не свідчить про наявність у нього права власності на вказане приміщення, оскільки він в судовому засіданні пояснив, що сам є орендарем частки магазину у ОСОБА_3, хоча не займається там підприємницькою діяльністю, а також встановлено із пояснення сторін, що кожен з них окремо має договори з трьома найманими працівниками, а свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що вона є найманим працівником продавцем згідно укладеному договору з ОСОБА_3, але до теперішнього часу щоденно, окрім вихідного дня, продає промислові товари за межами м. Ніжина разом з ОСОБА_1

Посилання представника первісного позивача адвоката ОСОБА_2 як на підставу задоволення позову ОСОБА_1 на рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО»щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України про те, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає безпідставним, оскільки предметом спору по даній справі не є статутний капітал або майно приватного підприємства.

Пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Суд вважає, виходячи з вищенаведеного, що ОСОБА_3 є власником спірного приміщення, збудованого нею на наданій їй земельній ділянці та як фізична особа-підприємець використовує спірне майно в своїй підприємницькій діяльності.

Керуючись, ст.ст.57, 61 Сімейного кодексу України, ст.ст.52, 368 Цивільного кодексу України ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку №30 по вул. Гончарній в м. Ніжині Чернігівської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити повністю.

Визнати за нею право власності на 1/4 частку житлового будинку №30 по вул. Гончарній в м. Ніжині Чернігівської області.

Визнати за нею право особистої приватної власності на нежитлову будівлю магазин з кафе-баром по вул. І.Франка, 127 в м. Ніжині Чернігівської області та на дві земельні ділянки: площею 0,1906 га кадастровий номер 74104000000120021 і площею 0,1000 га кадастровий номер 74104000000040120022 по вул. Франка., 127 в м. Ніжині.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом д есяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Ковальова Т.Г.