увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“26” червня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Карася О.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: Галкін В.Ю.
відповідача: Синчанський С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 р.
у справі № 29/521
за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2004 р. Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень НОМЕР_1 від 05.07.2004р., НОМЕР_2 від 02.08.2004р., НОМЕР_3 від 20.10.2004р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було правомірно включено до складу валових витрат вартість придбаного оптичного скла та відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі виписаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідних періодів суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням заготівок оптичних елементів (оптичного скла).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в правовідносинах купівлі-продажу товару (оптичного скла) у позивача була відсутня мета використання даного товару в господарській діяльності.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2004р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р., позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 05.07.2004р., НОМЕР_2 від 02.08.2004р., НОМЕР_3 від 20.10.2004р.
Не погоджуючись з ухваленим в справі судом апеляційної інстанції судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків оскаржила його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
В ході касаційного розгляду представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, і просив залишити оскаржені судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено позапланову перевірку ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій купівлі-продажу скла оптичного марки БК 110 у 2001-2002р.р., за результатами якої складено Акт від 01.07.2004р. № 444/16-6/30019801 (далі - Акт перевірки).
За даними Акта перевірки щодо повноти та своєчасності відображення в обліку та звітності операцій купівлі-продажу скла оптичного (заготівки оптичних елементів) податковим органом встановлено таке.
Ланцюг № 1. ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» реалізує оптичне скло на експорт нерезиденту НАVERDSON TRADE (США) шляхом укладення договору комісії з комісіонером - ДП «Державна база матеріально-технічного забезпечення».
Ланцюг № 2. Товар (заготівка оптичних елементів) був придбаний у підприємства «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» за договором від 31.07.2001р. № 117/07/3-640 на постачання продукції. Відповідно до умов договору «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» передав ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» скло за актами прийому-передачі продукції і по першій події - відвантаження - виписало податкові накладні. При цьому, суми податку на додану вартість по цих податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відображені в книзі обліку придбання товарів і відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2001р.
На момент перевірки заборгованість по розрахунках з підприємством «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» за договором від 31.07.2001р. № 117/07/3-640 не обліковується.
З протоколу допиту свідка - директора підприємства «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» ОСОБА_1 вбачається, що купівлею та продажем скла оптичного (заготівки оптичних елементів) займався його заступник - ОСОБА_2, тому при здійсненні передачі товару, який придбали у ТОВ «Т.Т.- Мюзик» та продали ДК «Укртрансгаз», він не був присутній. Товар по підприємству пройшов документально. «Фізично» його на ДК «Укртрансгаз» везли не з підприємства «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» (оскільки складських приміщень дане підприємство не має).
Ланцюг № 3. Підприємство «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» придбало товар у ТОВ «Т.Т. - Мюзик», про що були укладені договори та виписані податкові та видаткові накладні.
Ланцюг № 4. ТОВ «Т.Т. - Мюзик» придбало скло оптичне (заготівки оптичних елементів) у ТОВ «Теко-Трейд», на що були виписані податкові накладні та видаткові накладні, а саме: видаткова накладна від 27.08.2001р. №1085, видаткова накладна від 28.08.2001р. № 1081, видаткова накладна від 16.10.2001р. №1607 і податкова накладна від 27.08.2001р. №1081, податкова накладна від 28.08.2001р. № 1081, податкова накладна від 16.10.2001р. №1607.
Ланцюг № 5. ТОВ «Теко-Трейд» придбало скло оптичне (заготівки оптичних елементів) у ТОВ «Т.Т.- Мюзик», про що були виписані податкова накладна від 15.08.2001р. №1303/1 та видаткова накладна від 15.08.2001р. на загальну суму 50013,96 грн.
Ланцюг № 6. ТОВ «Т.Т. - Мюзик» придбало скло оптичне (заготівки оптичних елементів) у ПП «Вітус».
Ланцюг № 7. ПП «Вітус» придбало скло оптичне (заготівки оптичних елементів» у ТОВ ПКФ «П.Ф.К. Івект» про що був укладений договір від 20.07.2001р. № 20/07/01-и та виписано податкову накладну у серпні 2001р.
Ланцюг № 8. ТОВ ПКФ «П.Ф.К. Івект» придбало скло оптичне у Ізюмського казеного приладобудівного заводу і у подальшому реалізувало заготівки скла оптичного ПП «Вітус».
На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 05.07.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1389552,44 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 694776,22 грн., а всього 2 084 328,66 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 02.08.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2084328,66 грн., з яких 1 389 552,44 грн. основний платіж та 694776,22 грн. штрафні (фінансові) санкції. А також - податкове повідомлення - рішення НОМЕР_3 від 20.10.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2 084 328,66 грн., з яких 1 389 552,44 грн. основний платіж та 694776,22 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що придбаний у підприємства «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» товар, а саме - скло оптичне в подальшому був експортований, що підтверджується належним чином оформленими ВМД, і в результаті продажу скла оптичного на експорт позивачем отримано доход в розмірі 110 160 грн., що підтверджує проведення цієї операції в межах здійснення власної господарської діяльності.
За висновками судів попередніх інстанцій, усі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР) позивачем було виконано та ним правомірно сформовано податковий кредит по зазначеним господарським операціям.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Вимога щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Але всупереч вищенаведеним вимогам закону під час розгляду справи господарськими судами не було надано належної правової оцінки господарським операціям між суб'єктами господарської діяльності (від виробника товару (скло оптичне) до позивача).
Зокрема, за даними перевірки позивача податковим органом, товар (заготівка оптичних елементів) був придбаний за договором на постачання продукції у підприємства «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів», яке по першій події - відвантаження - виписало податкові накладні, і суми податку на додану вартість по цих податкових накладних були включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.
При цьому в Акті перевірки податковим органом зазначено про «безтоварність» вказаної господарської операції, і на цьому наголошували представники податкового органу під час судового розгляду.
Але, названі доводи відповідача судами попередніх інстанцій не були взяті до уваги, а тому залишилось нез'ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації скла оптичного реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, чи сплачувались податки продавцями.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Крім того, на підтвердження відсутності у правовідносинах купівлі-продажу товару - скла оптичного - мети його використання у власній господарській діяльності хоча б одним з контрагентів, в тому числі й ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», податковим органом під час розгляду справи неодноразово зазначалось про те, що кожний новий етап виникнення господарських взаємозв'язків між суб'єктами підприємницької діяльності призводив до збільшення ціни продукції. І вказувалось на те, що підприємство «Союз» Всеукраїнської громадської організації «Союз організації інвалідів» придбало скло оптичне у ТОВ «Т.Т.- Мюзик». У свою чергу, ТОВ «Т.Т.- Мюзик» придбало скло оптичне у ТОВ «Теко-Трейд», а ТОВ «Теко-Трейд» придбало скло оптичне знову таки у ТОВ «Т.Т.- Мюзик». При цьому різниця в сумі від операцій «купівлі-продажу-купівлі» складає 8 649 111,24 грн.
Проте, судами, всупереч приписам ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини взагалі не досліджувались. А тому, на думку суду касаційної інстанції, суди помилково вважали первинні документи, на підставі яких позивач відтворив операцію з придбання скла оптичного у бухгалтерському та податковому обліку, єдиними достатніми доказами. Адже, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися зазначені обставини, а відтак у судів не було законних підстав не взяти до уваги доводи відповідача та не дати їм належної оцінки.
Також, посилаючись на вимоги п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР судами не було враховано те, що товар придбавався позивачем як предмет господарської операції для наступного продажу, а не для використання його у власній господарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із Державного бюджету в подальшому. Зокрема, судам слід було б дослідити названі угоди купівлі-продажу скла оптичного відносно їх спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і правомірності цих правочинів.
Адже, за змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як встановлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Проте, судами всупереч приписам ч.1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено предмет доказування у справі, не зобов'язано податковий орган надати в необхідному обсязі докази на обґрунтування своїх доводів проти заявлених позовних вимог та не витребувано необхідних та достатніх доказів з власної ініціативи.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2004р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р. у даній справі скасувати та направити матеріали справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
