Рішення № 27155079, 11.10.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-1513/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" про визнання частково недійсним правочину, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство Банк "Демарк" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позову обґрунтовуються тим, що 23 вересня 2008 року ВАТ Банк "Демарк" було відкрито кредитну лінію в розмірі 30000, 00 доларів США зі сплатою 20 % річних з кінцевим строком повернення 23 вересня 2010 року. За згодою сторін, договором від 21.01.2010 року кредитну лінію було замінено на кредит. За умовами кредитного договору позичальник повинен був погасити кредит в строк до 23 вересня 2010 року. У вказаний строк кошти повернуті не були, заборгованість станом на 08 грудня 2011 року складає 30000, 00 доларів США. Відсотки позичальником за серпень 2009 року та частково за вересень 2009 рокусплачені. Залишок несплачених відсотків, нарахований з 01 вересня 2009 року по 08 грудня 2011 року, складає 13737, 68 доларів США. Крім того, зважаючи на те, що позичальником не було повернуто кредит в передбачені договором строки, з 24 вересня 2010 року по 08 грудня 2011 року банком було нараховано пеню по кредиту в сумі 44811, 70 гривень, штраф з 13 січня 2009 року по 08 грудня 2011 року в сумі, що становить 105000, 00 гривень та заборгованість по пені за несплату відсотків, нарахованій з 15 січня 2009 року по 08 грудня 2011 року, що складає 30213, 12 гривень.

Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість перед банком в розмірі 43737, 68 доларів США та 180024, 82 гривні.

Представником відповідача було подано зустрічний позов, вимоги якого ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 вважає пункти 6.4.6.5. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 30000 гривень та п. 7.1. щодо строку дії договору такими, що не відповідають чинному законодавству про захист прав споживачів і підлягають визнанню недійсними у судовому порядку на підставі того, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Проте, договором, всупереч положенням законодавства, встановлена сума штрафу в розмірі 3000, 00 гривень. Крім того, строк дії договору чітко визначений строком повернення позики -23 вересня 2010 року відповідно до графіку платежів, а п. 7.1 кредитного договору вказано, що даний кредитний договір залишається чинним до повної сплати позичальником банку за кредитом, що суперечить самому договору та положенням чинного законодавства.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом просила визнати недійсними з моменту їх вчинення п. 6.4, п. 6.5, п. 7.1 кредитного договору.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" позов підтримав, відповідно до його уточнень та наданого нового розрахунку заборгованості, просив стягнути 43 737, 68 доларів США та 87 389, 79 гривень з яких 13 737, 68 доларів США нараховані відсотки, 30 000, 00 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 37 142, 31 гривня пеня по тілу кредиту, 14 247, 48 гривень пеня по відсоткам, 36 000, 00 гривень штраф. Проти задоволення зустрічного позову заперечував в повному обсязі, зазначивши, що останній є необґрунтованим, оскільки кредитний договір сторонами був погоджений та підписаний без застережень, в цілому, а тому, ОСОБА_1 погодилась з пунктами кредитного договору, щодо визнання недійсними яких наразі ставить вимоги.

Представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 позов визнав частково в частині наявності заборгованості по тілу кредиту, в частині щодо стягнення штрафних санкцій просив відмовити в задоволенні позову на підставі пропуску строків позовної давності, про що в матеріалах справи знаходиться відповідна заява на а.с. 31. Крім того, заперечував щодо розміру нарахованих відсотків.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засідання достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що 23 вересня 2008 року ВАТ Банк "Демарк" було відкрито кредитну лінію в розмірі 30000, 00 доларів США зі сплатою 20 % річних з кінцевим строком повернення 23 вересня 2010 року. За згодою сторін, договором від 21.01.2010 року кредитну лінію було замінено на кредит. За умовами кредитного договору позичальник повинен був погасити кредит в строк до 23 вересня 2010 року (а.с. 4-5).

Станом на 08 грудня 2011 року заборгованість відповідно до наданого розрахунку складає 43 737, 68 доларів США та 87 389, 79 гривень з яких 13 737, 68 доларів США нараховані відсотки, 30 000, 00 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 37 142, 31 гривня пеня по тілу кредиту, 14 247, 48 гривень пеня по відсоткам, 36 000, 00 гривень штраф (а.с.89-93).

В судовому засіданні представником відповідача був визнаний позов в частині боргу по тілу кредиту в сумі 30 000, 00 доларів США.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України,в разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем визнана заборгованість по тілу кредиту, яка підтверджується матеріалами справи, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо інших вимог первісного позову судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Згідно ч. ч. 2-4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності (а.с. 31).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що кінцева дата повернення кредиту 08.12.2011 року. ОСОБА_1 зобов'язання не виконані, про що банку було відомо станом на кінцеву дату повернення кредиту, тому, по 08 грудня 2011 року боржнику було нараховано пеню по кредиту, суму штрафу та заборгованість по пені за несплату відсотків.

Дані нарахування є за своєю правовою природою штрафними санкціями, до яких застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Представником позивача не було заявлено про поновлення пропущено строку для пред'явлення позову та не наведено обґрунтування щодо поважності пропуску строку подачі позову до суду, крім тих, що дія договору припиняється після повної сплати, а тому строк позовної давності не пропущений.

За наведених вище підстав, зважаючи, що позов було подано 09.12.11 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому було його відправлено, а твердження позивача щодо терміну дії договору суд сприймає критично, оскільки в ньому зазначено строк повернення кредиту, отже він має строкову дію, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку, та зважаючи на викладене, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Щодо вимог зустрічного позову, частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, за змістом кредитного договору, сторони погодили та визначили усі істотні умови на час його підписання, позивач погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання оспорюваного кредитного договору було вільним.

Крім того, позичальником за серпень 2009 року та частково за вересень 2009 року були сплачені відсотки, з розміром яких, як зазначає представник ОСОБА_1 вони не погоджуються.

Проте, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

На обґрунтування заперечень щодо розміру заборгованості по відсоткам ОСОБА_1 не було надано доводів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первісний позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 30 000, 00 доларів США та відсоткам в сумі 13 737, 68 доларів США є обґрунтованим, оскільки заборгованість по тілу кредиту визнана відповідачем, а доводів на спростування розміру відсотків останнім не наведено.

Зустрічний позов підлягає залишенню без задоволення, оскільки доводи, викладені на його обґрунтування не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Демарк»підлягає сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 2 823 гривні.

Відповідно до ст.ст. 203, 215, 256-258, 267, 526, 627, 629 ЦК України, ст.ст.3, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" (м. Чернігів, вул. Комсомольська 28 рахунок №290958007 в Банку "Демарк", отримувач - Банк "Демарк", код 19357516, МФО 353575) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США та по нарахованим відсоткам в розмірі 13 737 (тринадцять тисяч сімсот тридцять сім) 68 доларів США 68.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" (м. Чернігів, вул. Комсомольська 28 рахунок №290958007 в Банку "Демарк", отримувач - Банк "Демарк", код 19357516, МФО 353575) судовий збір в розмірі 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк "Демарк" про визнання частково недійсним правочину залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя: Антонова Н.В.