Рішення № 27149880, 31.10.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1733/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2012 рокум.Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Крисановій О.С.,

за участю представника позивачаОСОБА_1

за участю представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя»,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя», в обґрунтування якого зазначив, що з 1988 року по 2010 рік він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, за цей час він працював на різних посадах, повязаних з виконанням робіт у шахті. Так, 16.08.1995 року позивач приблизно о 20 годині 10 хвилин при роботі з секцією механізованого кріплення МК 98 випадково зачепив рукоятку управління лінійного гідродомкрата, в результаті чого отримав травму передпліччя лівої руки. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-1 від 24.08.1995 року. За результатами висновку щодо наявності у позивача професійного захворювання та за результатами первинного обстеження МСЕК від 18.08.2010 року останньому було встановлено 60% стійкої втрати працездатності та 3 групу інвалідності. Наявність у позивача професійного захворювання було також встановлено Актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 13.08.2010 року. Згідно з медичними документами позивачу у результаті професійного захворювання встановлено діагноз «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, фаза загострення. Легенева недостатність першого другого ступеню. Вібраційна хвороба другого ступеню, синдром вегетативно сенсорної полі невропатії рук у вигляді деформуючого остеоартроза правого ліктьового суглобу другої стадії з помірними комбінованими контрактурами, функціональною перебудовою кісткової структури кистів захворювання професійне». Внаслідок цього позивач зазнав моральних страждань, які полягають в тому, що він вимушений переносити та терпіти наслідки отриманих трудового каліцтва та професійного захворювання, які виражаються у необхідності періодичного отримання медичної допомоги та санітарно курортного лікування, позивач вимушений корегувати свій звичайний образ життя у відповідності до рекомендації лікарів, отримує психологічні страждання, які негативно впливають на образ життя, а саме: з моменту встановлення професійного захворювання та трудового каліцтва і до теперішнього часу позивач живе з відчуттям сильного душевного хвилювання, досі має проблеми зі сном, постійно роздратований, відчуває загальну слабкість, загальний біль отриманих травм підсилюється при психоемоційному навантаженні, зміні погодних умов, які негативно впливають на стан здоровя. також, як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідно до довідки МСЕК від 26.06.2012 року йому було встановлено 60% стійкої втрати працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. Тобто, через професійне захворювання, як вважає позивач, він отримав незворотні наслідки у стані свого здоровя отримав групу інвалідності, що прямо вплинуло на його життєві плани та трудові перспективи, адже відповідно до рекомендацій лікарів йому протипоказано тяжкий фізичний труд та праця у підземних умовах. На теперішній час позивач втратив можливість отримати підвищення на роботі, оскільки частина робочих професій для нього була закрита, у звязку з невідповідністю фізичного стану здоровя вимог, що предявляються до працівників. Все це позначилося на його здоровї, а також на його психіці, позивач знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоровя вже не має. Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., судові витрати на правову допомогу у розмірі 301,21 грн., рішення суду в межах суми платежу допустити до негайного виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві, також представник позивача просив суд не приймати до уваги заперечення відповідача при винесенні рішення, оскільки вони є такими, що не відповідають дійсності та не грунтуються на чинному законодавстві України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і проти їх задоволення заперечував, оскільки з боку відповідача відсутні будь-які протиправні дії по відношенню до позивача. також надавши пояснення щодо того, що позивачем були пропущені строки позовної давності для звернення до суду з таким позовом, а заявлена сума моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн. з урахуванням 60% втрати професійної працездатності не є обгрунтованою та адекватною, тобто не відповідає ступеню втрати працездатності.

Заслушавши пояснення представника позивача, представника відповідача і дослідивши матеріали справи, суд вважає, позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із копії трудової книжки позивача (а.с.5-8) вбачається, що позивач працював на підприємствах відповідача на різних посадах з 14 грудня 1988 року по 20 серпня 2010 року і був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №417к від 20.08.2010 року.

Як вбачається з наданої суду копії акту №266 про нещасний випадок від 24.08.1995 року, позивач 16.08.1995 року після закінчення виїмки вугілля, приблизно о 20 годині 10 хвилин при роботі з секцією механізованого кріплення МК 98 випадково зачепив рукоятку управління лінійного гідродомкрата, в результаті чого отримав травму передпліччя лівої руки. (а.с.9-10)

Згідно акту по формі Ф-П4 розслідування хронічного професійного захворювання від 13.08.2010 року (а.с.11) відповідною комісією було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання і встановлено, що Донецькою обласною клінічною лікарнею професійних захворювань позивачу, який на момент складання акту працював гірником очисного вибою на шахті №22 «Комунарська»ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»установлено діагноз - хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, другої стадії, помірної течії першого другого ступеню. Вібраційна хвороба другого ступеню, дане захворювання є професійним і воно виявлено під час звернення останнього до ЦМКЛ №9 м.Донецька. Вказане професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих чинників: пил, вібрація. Причиною професійного захворювання є високе запорошення повітря робітничої зони на ш. «Глибока».

18.08.2010 року та 26.06.2012 року медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 повторно безстроково встановлено 3 групу інвалідності через професійне захворювання з втратою 60% професійної працездатності і вказано на необхідність медикаментозного та санаторно-курортного лікування з профзахворювання. Позивачу протипоказана тяжка фізична праця, робота у вимушеній робочій позі в підземних умовах(а.с.13).

Із наданих позивачем до суду копій медичних документів вбачається, що останній досить часто знаходився на лікуванні в медичних закладах з приводу отриманого захворювання. (а.с.14-26)

Згідно ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У своєму рішенні від 08.10.2008 року №20-рп/2008, справа №1-32/2008 Конституційним Судом України встановлено і зазначено, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717-V, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року №1105-ХІV. Однак, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обовязків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України, а тому не вбачається підстав для визнання неконституційними положень пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717-V.

Професійне захворювання, яке виникло у позивача під час виконання трудових обовязків, спричиняють моральні та фізичні страждання. Професійне захворювання призвело до втрати працездатності, внаслідок отриманого захворювання і наслідків які сформувалась в наступному від відчув та продовжує відчувати фізичні і моральні страждання. Суттєво порушились його звичні життєві стосунки з оточуючими людьми, є перешкоди у веденні активного особистого життя, за станом здоровя він не може виконувати ту роботу, яку виконував раніше, отримане професійне захворювання певною мірою перешкоджає подальшому працевлаштуванню і це питання стає складним, як і матеріальне забезпечення. Крім того, позивачу приходиться проходити лікування внаслідок захворювання.

Таким чином, з урахуванням ступеня і глибини моральних страждань позивача, розміру втрати працездатності, а також тієї обставини, що професійне захворювання позивачем отримано ним в період виконання роботи, яка повязана з важкими умовами праці не тільки на підприємствах відповідача, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в сумі 5000 грн., і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не допускаючи негайного виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць, у звязку з тим, що судом не встановлюється конкретна сума відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню періодично.

Крім того, у частині 1 ст. 88 зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір компенсації у цивільних справах витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З наданої суду квитанції про сплату наданих юридичних послуг №З-08/12 від 17.08.2012 року, виданої ТОВ «Юридична компанія «ГАРАНТ ПРАВОСУДДЯ», вбачається, що ОСОБА_3 було внесено грошову суму у розмірі 301,21 гривень за підготовку та узгодження тексту позовної заяви про відшкодування шкоди. (а.с.30) Однак, при цьому, позивач не надав суду документів, які б підтверджували, що підготовка та узгодження тексту позовної заяви про відшкодування шкоди стосуються саме позовної заяви ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», а не будь якої іншої позовної заяви, також представником позивача не доведено у судовому засіданні, що підготовка та узгодження тексту позовної заяви про відшкодування шкоди, за які позивач сплатив суму 301,21 грн. були надані саме з питань, які викладені у позовній заяві, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат, повязаних з наданням правової допомоги у розмірі 301,21 гривень не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 8, 10, 60, 208, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» «про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя»задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»розташованого за адресою: 83059, м.Донецьк, вул. Горностаєвська, ідентифікаційний код 00174668 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоровя в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Масендич