Рішення № 27149080, 23.10.2012, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0520/5157/2012

2/0520/1108/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кашицьку С. А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат.

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 07 травня 2011 року приблизно 21 годині водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Фольксваген - Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2, та здійснюючи рух по лівій полосі проїзної частини вул..Макара Мазая в м.Маріуполі, скоїв наїзд на сина позивачки - ОСОБА_3, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був смертельно травмований. 10 травня 2011 року слідчим відділом по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області була порушена кримінальна справа за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07 травня 2011 року за ст..ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України. За результатами досудового слідства 29 листопада 2011 року постановою Слідчого відділу по розслідуванню ДТВ СУ ГКМВС України в Донецькій області кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_2 за ст..ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України була закрита через відсутність в діях відповідача ОСОБА_2 складу злочину. Позивачка подала скаргу на постанову про закриття кримінальної справи до прокуратури Донецької області та Генерального прокурора Донецької області, в результаті чого постанову про закриття було скасовано та справу направлено для додаткової перевірки, однак постановою СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 16 березня 2012 року кримінальну справу , порушену за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до смерті пішохода ОСОБА_3 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ст..ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України. Відповідач ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Фольксваген - Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі довіреності від 25 грудня 2010 року, яка видана власником транспортного засобу ОСОБА_4 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована в ПрАТ «СК Український страховий стандарт». Строк довіреності на право керування ОСОБА_2 транспортним засобом «Фольксваген - Транспортер» до 25 грудня 2020 року. Власник джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду, спричинену здоров'ю та життю потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди. Витрати пов'язані з похованням ОСОБА_3, а саме : копання могили - 550 грн., підготовка до поховання 720 грн., послуги священика 300 грн., поминальний обід в кафе «Полісся» - 1160 грн., утримання тіла - 100 грн., послуги бюро по похованню - 3094 грн., разовий догляд за місцем поховання до 40-го дня - 125 грн. склали на загальну суму 6049 грн. Згідно довідки ПП «Служба ритуальних послуг «Скорбота» №23 від 17 липня 2012 року вартість стандартного пом'ятника з граніту склала 3700 грн. Таким чином, матеріальна шкода, спричинена позивачці становить 6049 грн., яка пов'язана з витратами по похованню та 3700 грн., пов'язана з установкою могильного пам'ятнику та витрати , пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 700 грн. , які позивачка просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» . Крім того, позивачці була спричинена моральна шкода, оскільки вона втратила свого сина, який був її годувальником, понесла сильні душевні переживання. Моральну шкоду вона просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 100000 грн., а з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» моральну шкоду вона просить стягнути в розмірі - 5000 грн., а також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати ,пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 600 грн. та витрати по веденню справи в розмірі 2000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини викладені у позові підтримала в повному обсязі та пояснила, що 07 травня 2011 року приблизно о 21 годині по вул..Макара Мазая в м.Маріуполі був смертельно травмований її син ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2 Її син був єдиним годувальником родини. Після дорожньо-транспортної пригоди позивачка перенесла сильні душевні страждання, тому в організації поховання ОСОБА_3 приймала участь її онука ОСОБА_6, але витрати по похованню сина ,понесла сама позивачка , а саме : копання могили - 550 грн., підготовка до поховання 720 грн., послуги священика 300 грн., поминальний обід в кафе «Полісся» - 1160 грн., утримання тіла - 100 грн., послуги бюро по похованню - 3094 грн., разовий догляд за місцем поховання до 40-го дня - 125 грн. , які склали загальну суму - 6049 грн. та згідно довідки ПП «Служба ритуальних послуг «Скорбота» №23 від 17 липня 2012 року вартість стандартного пом'ятника з граніту склала 3700 грн. Таким чином, матеріальна шкода, спричинена позивачці становить 6049 грн., яка пов'язана з витратами по похованню та 3700 грн., пов'язана з установкою могильного пам'ятнику та витрати , пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 700 грн. , які позивачка просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» . Крім того, позивачці була спричинена моральна шкода, оскільки вона втратила свого сина, який був її годувальником, понесла сильні душевні переживання. Моральну шкоду вона просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 100000 грн., а з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» моральну шкоду вона просить стягнути в розмірі - 5000 грн., а також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати ,пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 600 грн. та витрати по веденню справи в розмірі 2000 грн.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та заперечував проти їх задоволення, пояснивши, що 07 травня 2011 року він керував автомобілем «Фольксваген - Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі генеральної довіреності, яка видана власником даного транспортного засобу ОСОБА_4 та рухався з дозволеною швидкістю руху по вул..Макара Мазая в м.Маріуполі. Він побачив, що на осьовій ліній, тобто посередині дороги стояв чоловік - ОСОБА_3 Коли він був на відстані 1 метру від ОСОБА_3, він почав різко бігти в сторону автомобіля відповідача, в результаті чого стався наїзд. Відповідач злякавшись, поїхав з місяця дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп'яніння. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована в ПрАТ «СК Український страховий стандарт». 10 травня 2011 року відносно нього була порушена кримінальна справа за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до смерті ОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В результаті перевірок за фактом дорожньо-транспортної пригоди відносно нього була закрита кримінальна справа через відсутність в його діях складу злочину. Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя його було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122-4 КУпАП України . Він пропонував позивачці у якості відшкодування матеріальної шкоди 10000 грн., однак позивака відмовилась. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачки в задоволенні позову.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, відповідно до яких вказав, що 04.09.2010 року між ЗАТ «СК «Український страховий стандарт» повним правонаступником якого є ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» (документи про правонаступництво додаються) та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № ВЕ/5689334 відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника пов'язану з експлуатацією автомобіля «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - забезпечений автомобіль). Як вбачається з позовної заяви 07.05.2011 року по вул. Макара Мазая в м. Маріуполі забезпечений автомобіль під керуванням ОСОБА_9 смертельно травмував пішохода ОСОБА_3 Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції яка діяла на момент ДТП), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Ця заява повинна містити відомості та документи зазначені в вищевказаній статті. Будь-яких повідомлень про настання ДТП, заяви про страхове відшкодування, а також документів які повинні додаватися до заяви відповідно до п. 35.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» від позивачки не отримувало. На сьогоднішній день не вбачається можливим прийняти рішення про сплату страхового відшкодування в зв'язку з наступним, оскільки відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Вироку у кримінальній справі, що набрав законної сили стосовно ОСОБА_9 не міститься. За результатам досудового слідства 29.11.2011 року винесено постанову про припинення кримінальної справи відносно ОСОБА_9 в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Отже, це дає підстави стверджувати, що у встановленому законодавством України порядку, доказів вини ОСОБА_10 в завданні травм пішоходу ОСОБА_3 на сьогоднішній день не встановлено та не доведено. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.12.2011 року водія автомобіля «Фольксваген Транспортер» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП - залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні . У цій справі на стадії досудового слідства з'ясовано, що в діях ОСОБА_2 не вбачається правопорушення яке підпадає під дію Кримінального кодексу України, тому слідчий повинен був перевірити чи підпадають його дії під правопорушення які регулюються адміністративним кодексом України та у разі їх виявлення, передати цю справу до суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Отже слідчий виявив в діях водія склад адміністративного правопорушення в частині залишення ним місця ДТП, але вищевказана постанова ніяким чином не встановлює вину ОСОБА_2 у завданні смертельних травм пішоходу та не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між порушеннями з його боку Правил дорожнього руху України та створенням аварійної обстановки й виникненням ДТП, вона лише констатує та визнає його винним у залишенні місця ДТП. Отже, позивачка відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має права на виплату їй з боку ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» страхового відшкодування. Крім того, поліс ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334 є договором 1 типу, за яким, відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції , яка діяла на момент його укладення) застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Ані Страхувальник за полісом № ВС/ 3177192 ОСОБА_4, ані позивачка не надали жодного документу , який би підтверджував законність перебування ОСОБА_9 за кермом забезпеченого автомобіля. А відтак не вбачається можливим навіть встановити законність перебування останнього за кермом забезпеченого автомобіля. Жодних документів , якими б підтверджувалися обставини , викладені в позові , не надано та відсутні документи , які доводять вину водія ОСОБА_9 в заподіянні травм сину позивачки. Законом встановлено обов'язок осіб , які вважають себе потерпілими, надавати Страховику перелік необхідних документів в тому числі , які б визначали вину Страхувальника (або особи яка перебувала за кермом забезпеченого автомобіля) для прийняття рішення про сплату страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до пункту 9.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Відповідно до п. 2 Полісу ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100 000,00 грн. Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (в даному випадку не більше ніж 5 відсотків ліміту визначеного п. 2 Полісу ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334 ). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка мас бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Відповідно до частини 2 пункту 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. В даному випадку позивачка зазнала шкоди у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї, а саме сина. Отже страховик сплачує моральну шкоду в межах 5 відсотків ліміту, а не в розмірі 100 000,00 грн. як це зазначено в позовній заяві. При цьому сума страхового відшкодування потерпілій особі за моральну шкоду яка може бути стягнена зі страховика в будь-якому випадку не може перевищувати 5 000,00 грн. Але в даному випадку без надання документу яким би підтверджувалася вина ОСОБА_2 в ДТП ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» вимушено відмовити в сплаті страхового відшкодування внаслідок завдання позивачці моральної шкоди. Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого. Відповідно до пункту 27.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Відповідно до пункту 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до пункту 27.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на поховання мають бути обгрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. Позивачкою не надано оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 В уточненій позовній заяві зазначені витрати пов'язані з похованням ОСОБА_3 в розмірі 6 094,00 грн. але при цьому знов ж таки в додатках до позову не надано відповідних документів в підтвердження витрат в заявленому розмірі (а саме копій фіскальних чеків або засвідчених квитанцій (товарних чеків) якими б підтверджувалися ці витрати). Але в даному випадку без надання документу яким би підтверджувалася вина ОСОБА_2, та без надання копій фіскальних" чеків (в підтвердження витрат заявлених Позивачкою), ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» вимушено відмовити в сплаті страхового відшкодування внаслідок смерті та поховання в розмірі 6 094,00. Також ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» не визнає позовних вимог які стосуються стягнення вартості гранитного пам'ятника в розмірі 3 700,00 грн., оскільки цю суму необхідно стягнути з винної в ДТП особи ОСОБА_2 (у разі якщо його вину буде доведено в порядку визначеному чинним законодавством України) , так як витрати на встановлення пам'ятника не відносяться до витрат на поховання, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення,

якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження

місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Зазначений перелік є вичерпним, отже встановлення пам'ятника не може бути віднесене до процедури поховання, а витрати на встановлення пам'ятника - відповідно не

можуть відноситись до витрат на поховання. Також відповідно до статті 1201 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» вартості гранітного пам'ятника в розмірі 3 700,00 грн. відсутні. Крім того вини ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в тому що на сьогоднішній день не сплачене страхове відшкодування немає, так як наразі відсутні правові підстави для його виплати, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є безпідставною. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивачку,представника позивачки , відповідача, представника відповідача , свідка , дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так , позивачка просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» ,спричинену їй матеріальну шкоду в сумі - 6049 грн.- це витрати по похованню та 3700 грн.- установка могильного пам'ятнику та витрати , пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 700 грн. , а також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 , заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100000 грн., а з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» моральну шкоду вона просить стягнути в розмірі - 5000 грн., а також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати ,пов'язані з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 600 грн. та витрати по веденню справи в розмірі 2000 грн.

Суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст..57 ЦК України - доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін , третіх осіб , їхніх представників , допитаних як свідків , показань свідків , письмових доказів , речових доказів , зокрема , звуко- і відеозаписів , висновків експертиз.

Відповідно до довіреності, виданої ОСОБА_4 25 грудня 2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_13, власник транспортного засобу «Фольксваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_13 користуватись, розпоряджатись (продавати, міняти, здати в оренду передати у заставу) транспортний засіб «Фольксваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2.

В матеріалах справи мається поліс №ВЕ 5689334, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт». Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю і здоров'ю становить 100 000 грн.

Згідно матеріалів кримінальної справи №81-11-03467 за фактом ДТП, що мало місце 07 травня 2011 року з участю водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3, в результаті якого останній смертельно травмований, встановлено, що 10 травня 2011 року порушена кримінальна справа за ознаками злочинів , передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України.

Постановою СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 29 листопада 2011 року, кримінальну справу №81-1103467, порушену за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до смерті пішохода ОСОБА_3 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочинів передбачених ст..ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України. Для притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ним п.2.10 вимог Правил дорожнього руху України, а саме залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, виділені матеріали направлені начальнику ВДАІ та АТІ по обслуговуванню адміністративної території м.Маріуполя при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області.

11 січня 2012 року прокурором відділу управління нагляду прокуратури Донецької області постанова слідчого СВ ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 29.11.2011 року про закриття кримінальної справи №18-11-03467 за фактом ДТП, внаслідок якого смертельно травмований ОСОБА_3 - скасовано та кримінальну справу направлено для організації подальшого досудового слідства.

Постановою в.о.слідчого по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 16 березня 2012 року, кримінальну справу №18-11-03467, порушену за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до смерті пішохода ОСОБА_3 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочинів передбачених ст..ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 22 грудня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122-4 КУпАП, , а саме: ОСОБА_2 07.05.2011 року о 21 годині 05 хвилин, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_2 на вул..Макара Мазая в м.Маріуполі , наближаючись до проїзду №7 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого останній був смертельно травмований, після чого ОСОБА_2 залишив місце ДТП, не повідомивши органи міліції, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 306 грн.

Дані обставини підтверджується також : протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фото таблицею до нього, висновком судово-медичного експерта №918/26 від 10 травня 2011 року, відповідно до якого смертельні травми ОСОБА_3 утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, який знаходився у русі в момент дорожньо-транспортної пригоди, а також поясненнями самого ОСОБА_2, відповідно до яких, він підтвердив, що дійсно 07.05.2011 року, керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер» держаний номерний знак НОМЕР_2 на підставі генеральної довіреності виданої ОСОБА_4, скоїв наїзд на пішохода та покинув місце пригоди, не повідомивши органи міліції.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивачка є її рідною бабою. Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07 травня 2011 року та під час якої був смертельно травмований ОСОБА_3, позивачка дуже важко перенесла смерть свого сина, оскільки це була її єдина дитина та єдиний годувальник в родині, стан її здоров'я різко погіршився, в зв'язку з чим, вона займалась організацією похорон , а всі витрати по похованню сина здійснювала сама позивачка.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено , що 07 травня 2011 року о 21 годині 05 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген Транспортер» держаний номерний знак НОМЕР_2 по проїзній частині вул.Макара Мазая в Іллічівському районі м.Маріуполя скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, після чого залишив останнього в небезпечному для життя стані, залишивши місце пригоди. Пішохід ОСОБА_3 в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди від отриманих травм, загинув на місці ДТП. Дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не заперечувались самим відповідачем ОСОБА_2

Згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України обов'язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди завданої неправомірними діями особи покладається на особу, яка цю шкоду завдала.

Відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1193 ч.3 ЦК України , вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

В матеріалах справи маються квитанція №125 від 10 травня 2011 року, відповідно до якої було оплачено 550 грн. за розкопку могили, квитанція №113 від 10 травня 2012 року, відповідно до якої було оплачено 100 грн. за утримання тіла, квитанція №109 від 10 травня 2011 року відповідно до якої було оплачено 720 грн. за підготовку покійного до поховання, стрижку, зберігання тіла, квитанція №87, відповідно до якої оплачені послуги священика в розмірі 300 грн., талон №75 на поминальний обід, відповідно до якого оплачено 1160 грн., квитанція №114 від 10 травня 2011 року, відповідно до якої оплачений разовий догляд за могилою в сумі 125 грн., квитанція №112 від 10 травня 2012 року, відповідно до якого за послуги поховання ОСОБА_3 оплачено 3094 грн. , а всього на поховання сина , позивачкою були понесені витрати в сумі - 6049 грн. , які позивачка просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на її користь .

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається , що поліс ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334 є договором 1 типу, за яким, відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до пункту 9.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 2 Полісу ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 100 000,00 грн.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи , які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідно до пункту 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 27.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів , які підтверджують такі витрати.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» витрат на поховання сина в сумі - 6049 грн., які позивачка понесла та які підтверджуються наданими до суду чеками та квітанціями , копії яких маються в матеріалах справи , знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в сумі - 6049 грн .

Позивачка також просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» , крім витрат , понесених на поховання сина , також і витрати , пов'язані з установкою могильного гранітного пам'ятнику розміром 50*100, вартість якого відповідно до довідки, виданої ПП «Служба ритуальних послуг «Скорбота» 17 липня 2012 року, становить 3700 грн. , але в судовому засіданні встановлено , що позивачка до теперішнього часу витрати по виготовленню та встановленню пам»ятника не понесла і даний пам»ятник позивачкою не встановлений .

Оскільки , відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати , а в судовому засіданні достовірно встановлено , що позивачка не зробила витрати на спорудження надгробного пам'ятника , то при таких обставинах , суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» витрат , пов'язаних з установленням пам'ятнику на суму 3700 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що позивачці спричинена моральна шкода, оскільки вона пережила сильні душевні та моральні страждання через втрату рідного сина, який був єдиним годувальником в родині, після дорожньо-транспортної пригоди погіршився її стан здоров'я. Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані, доведені в судовому засіданні та підлягають частковому задоволенню в сумі - 30000 грн. , а саме: з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню , спричинена моральна шкода в розмірі 25 000 грн., з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 5 000 грн. з наступних підстав.

Моральна шкода заподіяна одній особі з вини іншої особи також відшкодовується винною особою відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (в даному випадку не більше ніж 5 відсотків ліміту визначеного п. 2 Полісу ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/5689334 ). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка мас бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 2 пункту 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

В даному випадку позивачка зазнала шкоди у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї, а саме сина.

Суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, виходить з характеру завданих позивачці моральних страждань, глибини психологічних страждань, ступеня вини відповідача ОСОБА_2, матеріального становища сторін, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» суд вважає, що підлягає задоволенню частково в сумі - 30000 грн. та підлягає стягненню з відповідача - ОСОБА_2 в сумі - 25 000 грн., з відповідача ПрАТ «СК «Українсьткий страховий стандарт» - 5000 грн. , оскільки страховик сплачує моральну шкоду в межах 5 відсотків ліміту та при цьому сума страхового відшкодування потерпілій особі за моральну шкоду , яка може бути стягнена зі Страховика в будь-якому випадку не може перевищувати 5 000,00 грн. та при таких обставинах , суд вважає , що з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягають стягненню 5000 грн. на користь позивачки у рахунок відшкодування , спричиненої моральної шкоди.

Вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат пов'язаних зі складанням позовної заяви в розмірі 600 грн. та ведення справи в суді в розмірі 2000 грн., а також стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» витрат за складання позовної заяви в розмірі 700 грн. підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, понесені позивачем у цивільній справі.

Відповідно до параграфу 1 глави 4 ЦПК України , який передбачає осіб , які беруть участь у справі , такими особами є сторони - позивач і відповідач , а також їх представники , якими можуть бути адвокати і повноваження останніх як представників можуть також посвідчуватись ордером /ст.ст.26 ч.1, 30 ч.1, 40 ч.1, 42 ч.4 ЦПК України / .

Представник , який має повноваження на ведення справи в суді , може вчиняти від імені особи , яку він представляє , усі процесуальні дії , що їх має право вчиняти ця особа і стороні , на користь якої ухвалено судове рішення , та її представникові сплачуються іншою стороною добові /у разі переїзду до іншого населеного пункту / , а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять /ст.ст.44 ч.1 , 85 ч.2 ЦПК України.\

Параграфом 2 цієї ж глави ЦПК України передбачено інших учасників цивільного процесу ,яким , зокрема є особа , яка надає правову допомогу і яка є фахівцем у галузі права та за законом має право на надання правової допомоги . Ця особа допускається ухвалою суду за заявою особи , яка бере участь у справі і має право : знайомитися з матеріалами справи , робити з них витяги , знімати копії долучених до справи документів , бути присутньою в судовому засіданні / ст.ст.47, 56 ч.1 ЦПК України /.

Згідно ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги і граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Таким чином , виходячи із аналізу зазначених норм процесуального права , суд вважає , що представники осіб , які беруть участь у справі права на відшкодування витрат , пов»язаних з оплатою правової допомоги , з іншої сторони не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_7, приймала участь у справі за ордером як представник позивачки ОСОБА_1 і була наділена всіма її правами: задавала питання, заявляла клопотання, приймала участь у судових дебатах, тому позивачка, зважаючи на наведені норми процесуального права, права на відшкодування з відповідача ОСОБА_2 оплати правової допомоги свого представника-адвоката в цивільному процесі не має , крім понесених витрат на правову допомогу по складанню позовної заяви в сумі 600 грн. , які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки та які підтверджується актом виконаних робіт від 23 жовтня 2012 року , з якого вбачається , що робота адвоката за складання позовної заяви до суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди становить 600 грн. та зайняла 4 години робочого часу .Позивачка оплатила адвокату за складання позовної заяви - 600 грн., що підтверджується угодою та довідкою про сплату,яка мається в матеріалах справи , у зв»язку з цим та згідно вимог п/п1 п.1 Додатку до Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 р. Про гранічні розміри компенсації витрат , пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави , відповідно до яких ці витрати не можуть перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за одну годину роботи , та враховуючи , мінімальну заробітну плату , яка з 01 квітня 2012 року становить 1094 грн., то виходячи із 40% мінімальної заробітної плати за одну годину роботи розмір відшкодування витрат на правову допомогу має складати : 437,60х4=1750 грн., а позивачка просить суд стягнути 600 грн з відповідача ОСОБА_2 за складання позовної заяви і при таких обставинах , суд вважає , що дані вимоги підлягають задоволенню в сумі - 600 грн.

Вимоги ж позивачки про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт « витрат , пов'язаних з наданням правової допомоги за складання позовної заяви в розмірі 700 грн.,суд вважає , що не підлягають задоволенню , оскільки дані вимоги не ґрунтуються на законі .

Згідно ст.88 ч.1 ЦПК України - стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати . Якщо позов задоволено частково , судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог , у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 79 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат , пов»язаних з розглядом справи. До витрат , пов'язаних з розглядом судової справи , належать : витрати на правову допомогу.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави держмито у сумі - 250 грн. за подачу позовної заяви про відшкодування моральної шкоди .

При таких обставинах , суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат підлягають задоволенню частково та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 в розмірі 25 000 грн.,в рахунок відшкодування моральної шкоди , а також витрати понесені на правову допомогу в розмірі 600 грн.за складання позовної заяви, а всього - 25600 грн. та підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в розмірі 6094,00 грн.в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та в розмірі 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 23, 1166 , 1167, 1187 , 1188, 1193, 1200, 1201 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, ІНН НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., а також витрати понесені на правову допомогу в розмірі 600 грн., а всього - 25600 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», код ЄДРПОУ 22229921 матеріальну шкоду в розмірі 6094,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, ІНН НОМЕР_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в розмірі 250 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. А. Кашицька