Рішення № 27148536, 10.10.2012, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 0426/4593/2012

Провадження № 2/0426/2790/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.10.2012 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого- судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря Скоробогатової А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача прокурора Каюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб при Нікопольському МВ (по

обслуговуванню м.Нікополя та Нікопольського району) ГУ МВС України в Дніпропетровській області,

ТОВ „КК „КомЕнерго-Нікополь" та виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод

в користуванні приватною власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення, визнання права

власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про виселення з приватної житлової

квартири без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку і визнання права

власності на частину квартири.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

13 січня 1994 року йому його сестра ОСОБА_5 заповідала свою квартиру АДРЕСА_1 та її майно. Після смерті сестри ІНФОРМАЦІЯ_2 року він вступив в право власності на квартиру і майно за заповітом. Деякий час його сестра перед смертю проживала з гр.ОСОБА_3, який звернувся з позовом до суду про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту недійсним, усунення його від спадкування, визнання права на частину спільного майна та на обов'язкову частку у спадщині на квартиру, яку йому заповідала його сестра. 09.11.2011 року Нікопольським міськрайонний судом було винесене рішення, яким було встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_3 з його сестрою ОСОБА_5, визнано за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири по АДРЕСА_1 в м.Нікополь Дніпропетровської області. Однак, 26 січня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області скасувала рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2011 року в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення, яким відмовила у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права на частину спільного майна. Рішення набуло чинності 26.01.2012 року. Рішення Дніпропетровського Апеляційного суду він надав в Нікопольське МБТІ та до TOB „КК" „КомЕнерго -Нікополь", але 14.02.2012 року в його квартирі була зареєстрована ОСОБА_4 Він звернувся до „КомЕнерго -Нікополь", але пояснень щодо факту незаконної реєстрації ОСОБА_4 в його квартирі йому ніхто не надав і не став його слухати. На неодноразові його вимоги пояснили, що у них немає ніякого рішення суду. З кінця січня 2012 року він неодноразово звертався до відповідачів з проханням звільнити його квартиру, але відповідачі категорично відмовляються і добровільно звільняти його квартиру не збираються, комунальні послуги не сплачують, в зв'язку з цим виникла заборгованість, яка складає 1 426 грн. 24 коп. Після смерті сестри він жодного дня не міг проживати в квартирі, оскільки відповідачі його не пускали, влаштовували сварки принижували його честь і гідність, після чого він неодноразово звертався до лікарів. Вважає дії відповідачів незаконними, оскільки у відповідності з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право на підставі ст.391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном. Згідно ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди. Згідно ст.218 ЦК України, тимчасові мешканці не мають самостійного права користуватися житлом і повинні не пізніше семи днів від пред'явлення до них вимог звільнити помешкання. У цьому разі мешканці підлягають виселенню на підставі рішення суду без надання іншого житла. Тому просить суд усунути перешкоди в користуванні ним належною йому на праві власності за заповітом квартирою, шляхом зняття з реєстрації відповідачів і їх виселення з квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по оплаті за житло в сумі 1 436 грн. 24 коп. та судові витрати. Крім того, враховуючи ту обставину, що за заочним рішенням суду за ОСОБА_3 було визнано право власності на Ѕ частину спірної квартири і накладено арешт на квартиру, просить зняти реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири за ОСОБА_3 і визнати право власності на вказану частину за ним та зняти з квартири арешт.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що відповідач ОСОБА_3 та його сестра 32 роки жили неподалік, дружили сім"ями, разом ходили на роботу, разом працювали. А потім якось їх дружба пішла на спад, вони давно не бачились. В той же рік, коли помер чоловік його сестри, у ОСОБА_3 померла дружина. Через багато років вони зустрілись у нотаріуса, де його сестра оформляла заповіт на нього, а ОСОБА_3 - на дочку. Після цього вони не поновлювали спілкування, але дочка ОСОБА_3 дізналась, що сестра овдовіла. Дочці ОСОБА_3 необхідно було виїжджати за кордон, однак, вона не могла цього зробити, доки батько залишався сам. Вона розповідала їм, що її не випускають на постійне місце проживання за кордон, доки батько не має дружини. Чи правда це була, чи спланована афера, не знає. Однак, вони погодились допомогти доньці ОСОБА_3 Сестра зареєструвала його в своїй квартирі і підтвердила в органах, що вони нібито живуть разом. Хоча жодного дня сестра з ОСОБА_3 однією сім"єю не проживала. Потім ОСОБА_3 швиденько продав свою квартиру, відвіз гроші доньці і попросився якийсь час, поки донька забере його в Америку, пожити в сестри. Сестра дозволила. Це було в 2002 році. ОСОБА_3 проживав в квартирі сестри як квартирант, ніякого сумісного майна в них не було, у кожного був окремий бюджет і взагалі ОСОБА_6 з його сестрою ніколи однією сім"єю не проживали. Однак, після смерті сестри, донька ОСОБА_3 передумала забирати його до себе в Америку і ОСОБА_3 став претендувати на половину квартири його сестри. Крім того, абсолютно не маючи ні морального, ні будь-якого іншого права на спірну квартиру, ОСОБА_3 зареєстрував в ній свою дружину, з якою одружився невдовзі після смерті його сестри. Більш того, маючи свою власну квартиру на стояці над квартирою його сестри, дружина ОСОБА_3 ОСОБА_4 разом з ним займають квартиру, яку сестра по заповіту залишила йому, а квартира ОСОБА_4 стоїть порожня. Натомість він не може розпорядитись своєю квартирою і повинен неодноразово звертатись до судів різних інстанцій, щоб відстояти своє право на власність. Крім того, він по доброті душевній не хотів раніше виселяти ОСОБА_3 зі своєї квартири, однак, сусіди почали йому скаржитись на постійний шум та гомін з квартири, антисоціальну поведінку відповідачів. Коли він прийшов в свою квартиру, то в квартирі побачив бруд, сміття, квартиру було перетворено в казна що. Тому він не бажає, щоб відповідачі надалі проживали в його квартирі і просить суд задовольнити його позов в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не прибували, про день та

час розгляду справи були повідомлені належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями.

В якості представника відповідача ОСОБА_3 в судове засідання був допущений Нікопольський

міжрайонний прокурор. ОСОБА_4 надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути за її

відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 прокурор Каюк Д.О. в судовому засіданні позовні

вимоги не визнав, суду пояснив, згідно заперечень, наданих до суду, а саме те, що, згідно свідоцтва про

право власності на житло від 29.10.1993 року, власником АДРЕСА_1 в м.Нікополь є

ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 24.01.2002 року у дану квартиру у якості

члена сім'ї ОСОБА_5 прописала відповідача ОСОБА_7, який постійно проживав з нею і вів

спільне господарство до часу її смерті. Після смерті ОСОБА_5 і по теперішній час ОСОБА_7

продовжує проживати у даній квартирі. Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які

проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове

приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. При цьому перехід права

власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не може бути підставою для припинення права

користування житловим приміщенням членів сім'ї власників житлових будинків і квартир, які не є

учасниками спільної власності. Перехід права власності на житловий будинок чи квартиру до іншої особи не

може бути підставою для припинення права користування житловим приміщенням членами сім'ї

попереднього власника, яке у них існувало. Згідно довідки TOB КК „КомЕнерго-Нікополь" № 2884 від

20.07.2012 року, ОСОБА_7 є уповноваженим наймачем житлової площі 10,6 м2, разом з ним також на

даній житловій площі зареєстрована та проживає його дружина ОСОБА_4 Відповідно до ст.64

Житлового кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з

наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До

членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й

інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно

ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у

будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку

(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За

згодою власника будинку (квартири), член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших

членів сім'ї. Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають речове право на користування (проживання)

АДРЕСА_1 в м.Нікополь. Згідно даних TOB КК „КомЕнерго-Нікополь", відповідачі не

мають заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, крім цього, право на стягнення заборгованості

за житлово-комунальні послуги мають лише організації, які надають ці послуги. Наведене свідчить про те,

що позовні вимоги ОСОБА_1. є незаконними і необгрунтованими, такими, що задоволенню не

підлягають. Однак, в судових дебатах представник відповідача покладався на думку суду і просив винести

рішення відповідно до вимог закону.

Представник третьої особи - сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб при

Нікопольському МВ (по обслуговуванню м.Нікополя та Нікопольського району) ГУ МВС України в

Дніпропетровській області в судове засідання також не прибув. Про день та час розгляду справи по суті був

повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути за їх відсутності.

Справа також слухалась і у їх відсутність.

Представник третьої особи - ТОВ КК „КомЕнерго-Нікополь"в судове засідання також не

прибув. Про день та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, в

якій просить суд справу розглянути за їх відсутності. Справа також слухалась і у їх відсутність.

Представник третьої особи -КП „НМБТІ" Рєзнік В.І. в судовому засіданні пояснив, що

право власності на Ѕ частину спірної квартири було зареєстроване ними на підставі заочного рішення від

07.12.2007 року, яке надійшло до них з відміткою про набуття рішенням законної сили. Крім того, арешт на

квартиру, яка зараз є предметом спору, КП „НМБТІ" вже зняло в липні 2012 року.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 07.03.2006 року належить квартира АДРЕСА_1 в м.Нікополі Дніпропетровської області (а.с.4-9). Право власності на вказану квартиру за позивачем було визнано після смерті його сестри ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Дане свідоцтво відповідачем ОСОБА_3 було оспорене до суду. 09.11.2011 року Нікопольський міськрайонний суд виніс рішення, яким встановив факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім"єю; визнавши заповіт частково недійсним та визнавши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спірної квартири (а.с.10-11). Однак, Апеляційним судом Дніпропетровської області вищевказане рішення суду було скасовано з постановленням нового рішення, яким встановлено, що „...спірна квартира не була створена за рахунок спільної праці ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а придбана спадкодавцем безоплатно в порядку приватизації державного житлового фонду... і у суду немає законних підстав для визнання за позивачем (ОСОБА_3.) права власності на нерухоме майно -частину спірної квартири..." (а.с.12-13). Тому Апеляційний суд Дніпропетровської області рішення Нікопольського міськрайонного суду скасував, в задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання, визнання заповіту частково недійсним, свідоцтва про спадщину недійсним і визнання права власності на частину спільного майна скасував (а.с.13). Однак, після винесення заочного рішення Нікопольським міськрайонним судом 07.12.2007 року відповідач ОСОБА_3 встиг оформити на себе в КП „НМБТІ" Ѕ частину спірної квартири (а.с.70); а після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, яка відбулась 07.05.2008 року (а.с.41), зареєструвати відповідачку ОСОБА_4 в спірній квартирі як дружину (а.с.42), хоча остання є одноособовою власницею квартири АДРЕСА_2 в м.Нікополі (а.с.71). Крім того, представником позивача до суду було надано довідку КП „ЖЕК-10" від 16.07.2007 року, в якій вказано, що в квартирі АДРЕСА_1 в м.Нікополі зареєстрований власник квартири ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_10 та квартирантом ОСОБА_3 (а.с.72). Крім того, в судовому засіданні було встановлено, згідно наданої з КП „НМБТІ" довідки, що у позивача немає іншого житла, крім спірної квартири (а.с.73).

За таких обставин суд вважає доводи представника відповідача стосовно того факту, що

ОСОБА_3 як член сім'ї власника житла, який проживав разом з ним, має право на користування цим

житлом відповідно до закону, безпідставними і такими, що не відповідають дійсності. Крім того, суд бере

до уваги ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 наразі є членом сім"ї (чоловіком) відповідачки

ОСОБА_4, яка має в приватній власності окрему квартиру з усіма зручностями, розташовану на

поверх вище спірної квартири, тому вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Однак,

беручи до уваги той факт, що арешт з квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської

області вже знято, суд вважає за необхідне в даній частині позивачу відмовити. Суд також вважає за

необхідне відмовити позивачу і в частині стягнення з відповідачів на його користь заборгованість по оплаті

за житлово-комунальні послуги, оскільки позивачем не надано до суду доказів оплати саме ним

заборгованості, що утворилась з вини відповідачів. Крім того, позивачем не надано до суду й доказів

звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нього за житлово - комунальні послуги

організаціями, які ці послуги надають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.116, 157, 317, 318, 321, 386, 391 ЦК України, ст.10, 30, 60, 256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Скасувати реєстрацію права власності на1/2 частину квартири АДРЕСА_1в в м.Нікополі, зареєстровану за ОСОБА_3.

Визнати право власності на вищевказану 1/2 частину квартири АДРЕСА_1в в м.Нікополі за ОСОБА_1.

Усунути перешкоди у володінні та розпорядженні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1в в м.Нікополі, знявши з реєстраційного обліку за вказаною адресою та виселивши з даної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зобов"язати Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб при Нікопольському МВ (по

обслуговуванню м.Нікополя та Нікопольського району) ГУ МВС України в Дніпропетровській області зняти

з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Спиридоновича та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

солідарно на користь позивача ОСОБА_1 107 грн. 30 коп. в повернення судових витрат.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал