Ухвала суду № 27145090, 15.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 р.Справа № 2а-15813/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства фірми «ЛІЛІЯ»до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року позивач - приватне підприємство фірма «ЛІЛІЯ»(далі по тексту ПП «ЛІЛІЯ») звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Чугуївська ОДПІ) від 20 червня 2011 року № 0002112311, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7.963,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Чугуївська ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати судове рішення з прийняттям нового про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки ПП «ЛІЛІЯ»в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року, за наслідками чого складено акт від 04.05.2011 року № 395/2311/22674288 (а.с. 18).

Чугуївською ОДПІ встановлено порушення підприємством п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (подалі ПК України) за період з 01.02.2011 року по 22.02.2011 року ПП «ЛІЛІЯ»: зайво віднесено до складу податкового кредиту суму з податку на додану вартість (ПДВ) -7.962,00грн. за податковими накладними № 56 від 24.02.2011 року, № 70 від 28.02.2011 року, № 58 від 24.02.2011 року отриманими від контрагента ТОВ «777».

Податковим органом не спростовується факт поставки ТОВ «777»за умовами договору комісії від 04.01.2011 року № 9-К ПП «ЛІЛІЯ»нафтопродуктів.

Посилаючись на обставини, викладені в акті «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «777»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року -22.02.2011 року»(акт від 04.05.2011 року № 393/2311/24344276 (а.с. 71) стосовно того, що ТОВ «777»є «транзитером торгівельної націнки від виробника до покупців»податковий орган не пов'язує господарську операцію, що мала місце між ПП «ЛІЛІЯ»і ТОВ «777»з фактом введення платником податків господарської діяльності, якою може вважатися підставою для створення умов, за яких у ПП «ЛІЛІЯ»виникає право на податковий кредит.

На підставі висновків акту перевірки від 04.05.2011 року Чугуївською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення

Судом встановлено, що ПП «ЛІЛІЯ»як комітентом та ТОВ «777», як комісіонером 04.01.2011 року укладений договір комісії на покупку ПММ № 9-К.

Згідно п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснювати за рахунок комітента та від свого імені угоди по придбанню паливно-мастильних матеріалів (надалі - товар) в асортименті та по цінам, не вище узгоджених сторонами, в строки і в об'ємах визначених в додатках до цього договору. Згідно п. 1.3 договору за виконання послуг по придбанню товару, та виконання інших зобов'язань по цьому договору, комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 10 грн. за 1 тону.

На підставі договору комісії, за дорученням позивача, ТОВ «777» придбало та передало у власність ПП «ЛІЛІЯ»поливно-мастильні матеріали, що підтверджується дорученнями та актами прийому-передачі: за дорученням № 1 від 24.02.2011 року дизельне пальне в кількості 35.277 т. на загальну суму 309590,95 грн. в тому числі ПДВ 51598.49 грн.; за дорученням № 2 від 28.02.2011року дизельне пальне в кількості 27.000 т. на загальну суму 251559 грн. в тому числі ПДВ 41926,50 грн.; за дорученням № 3 від 24.02.2011 року дизельне пальне в кількості 16.477 т. на загальну суму 173057,93 грн. в тому числі ПДВ 28842,99 грн.

З досліджених судом первинних документів також встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором відображено у виписаних ТОВ «777»податкових накладних: № 56 від 24.02.2011 року, № 63 від 28.02.2011 року, № 70 від 28.02.2011 року.

Оплата за товар на адресу ТОВ «777»зроблена згідно платіжних документів: № 250 від 21.02.2011 року, № 252 від 22.02.2011 року, № 253, від 24.02.2011 року, № 255 від 25.02.2011 року, № 256 від 28.02.2011 року, № 2225 від 22.02.2011 року, № 2245 від 25.02.2011 року, № 2242 від 24.02.2011 року, № 2246 від 28.02.2011 року, № 65 від 21.02.2011 року, № 67 від 22.02.2011 року, № 69 від 24.02.2011 року, № 70 від 24.02.2011 року, № 76 від 25.02.2011 року, № 77 від 28.02.2011 року.

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг, на підставі виданих ТОВ «777»податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за лютого 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ЛІЛІЯ»виконало вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів та послуг від ТОВ «777», яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних, сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ, використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності є достатніми підставами для визначення права підприємства на податковий кредит за даною господарською операцією.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг від ТОВ «777».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що право позивача на податковий кредит не виникло, оскільки вартість товарів придбаних у ТОВ «777»вища ніж у виробника виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про підприємництво»№ 698-ХІІ від 07.02.1991 року підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, і одним із принципів підприємницької діяльності є самостійність у формуванні програми діяльності та виборі постачальників і споживачів вироблюваної продукції.

Враховуючи наведене суд вважає, що придбання товарів у постачальників (не виробників) за цінами вищими ніж ціни виробника (з урахуванням відсутності граничного рівня цін на даний вид ТМЦ, встановленого Державою) не може бути підставою для виключення з податкового кредиту з ПДВ сум податків сплачених в ціні придбаних товарів.

Судом також встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Чугуївської ОДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.