Рішення № 27140886, 13.06.2012, Личаківський районний суд м.Львова

2/1312/1458/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"13" червня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Стрепко Н. Л. ,

з участю секретаря судового засідання: Чеботарьової Л.Я.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 23 244,6 грн. боргу, з яких 20 000 грн. сума основного боргу, 1 065,2 грн. 3% річних, 2 179,4 грн. інфляційні втрати.

Позов обґрунтовує тим, що 26 травня 2010 року позивач позичив відповідачу кошти в сумі 20 000 грн., що стверджується розпискою, згідно якої відповідач зобовязана повернути отримані кошти до 26 червня 2010 року. У зазначений термін відповідач борг не повернула. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 530, 625, 1046-1050 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 3 квітня 2012 року позов підтримала пояснення надала аналогічним викладеним в ньому, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 16 травня 2012 року та 13 червня 2012 року не зявилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомила, а тому відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у її відсутності та постановити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник позивача не заперечила.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 26 травня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримала від позивача кошти в сумі 20 000 грн. і зобовязувалася їх повернути до 26 червня 2010 року, про що свідчить написана відповідачем розписка, копії якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5).

Зобовязання у встановлений строк відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобовязань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахування наведеного суд приходить до висновку про підставність стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 065,2 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 179,4 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6).

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню в користь позивача борг в розмірі 23 244,6 грн.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 23 244 (двадцять три тисячі двісті сорок чотири) гривні 60 копійок, а також понесені судові витрати в розмірі 232 (двісті тридцять дві) гривні 44 копійки судового збору.

Рішення може бути переглянуте за заявою відповідача, яка подається до суду протягом десяти днів після отримання копії рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрепко Н. Л. ,