Постанова № 271402, 16.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.2006

Справа №2-20/13818-2006

10 год. 30 хв. – 10 год. 40 хв.

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а,

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Фортуна”, Первомайський район, с. Островське, вул.. Леніна, 30,

Про стягнення штрафних санкцій у сумі 3547,80 грн.

Суддя Луцяк М.І.

при секретарі Плотникові І. В.

Представники:

Від позивача : Глазкова В.М., дов. № 04-4/11 від 21.04.06р.

Від відповідача : не з’явився

Сутність спору:

Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до відповідача про стягнення 3547,80 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, фактично працевлаштовано 0 інвалідів, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві штрафні санкції в сумі 3547,80 грн. за нестворене для інваліда робоче місце.

Представник позивача з’явився у судове засідання, надав заяву у який у порядку ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України просить виключити із позовної заяви пункт другий просительної частини.

Представники відповідача у судове засідання з’явився, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

СВК „Фортуна” згідно звіту ф. 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів зобов'язаний був створити в 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, фактично працевлаштовано 0 інвалідів, в зв'язку з чим відповідач в звіті форми 10-ПІ самостійно визначив собі штрафні санкції в сумі 3547,80 грн. за нестворене для інваліда робоче місце.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією й законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного керування, що діє в складі Мінпраці й підкоряється йому.

Фонд у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.

У чинність п.3 цього Положення одним із завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні обґрунтовується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У чинність ч.1 ст.68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Вищевказана норма Постанови Кабінету Міністру № 314 встановлює, що робоче місце для інваліда вважається створеним з моменту працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно ч. 1 ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів є обов’язковими до виконання.

Таким чином, підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені в Постанові Кабінету Міністрів України № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005р. в кількості 1 особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2005р. інвалідів працевлаштовано 0, що підтверджується звітом (арк.спр.4).

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідачем не створене робоче місце для інваліда, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ч.3,4 ст. 20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності засобів штрафні санкції можуть бути стягнуті шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи, організації в установленому порядку.

Тобто чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання, тому відповідач зобов'язаний перерахувати суму несплачених штрафних санкцій у розмірі 3547,80 грн. А посилання в законі на податок на прибуток тільки вказує джерело виплати цих коштів.

При таких обставинах, враховуючи положення Конституції України, Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» суд вважає, що підприємства, організації зобов’язані створити робоче місце для інваліда, тобто виконати норматив, або перерахувати до Державного бюджету відповідну суму штрафних санкцій, за рахунок яких держава в особі відповідних уповноважених органів влади забезпечує соціальну підтримку інвалідів, в т.ч. і тих, що не працюють ( перша група інвалідності, пенсіонери-інваліди, діти-інваліди та інші).

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України..

На підставі викладеного та керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Фортуна” (Первомайський район, с. Островське, вул.. Леніна, 30; п/р 26005232247301 в ТОБО ВАТ ОКБ, МФО 324485) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 97017, м. Сімферополь, пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач: Держбюджет Первомайського району; 50070000 Банк одержувача: Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23894402, п/с 31213230600212, Призначення платежу: ЄДРПОУ платника; 50070000; 0,1; 4% за не зайняті інвалідами робочі місця) штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 3547,80 грн.

Виконавчий документ видати після вступу постанови в законну силу у разі надання відповідної заяви позивачем.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено у повному обсязі 26.10.2006р., відповідно до ст. 160 КАСУ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Луцяк М.І.