Постанова № 27133215, 31.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа № 5015/2874/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Граве Україна" за № ВЕ 2641712 Вих. № 28119 від 10.08.2012р. (вх. № 1521 від 14.08.2012р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року

у справі № 5015/2874/12 (суддя Король М.Р.)

порушеній за позовом

Позивача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група", м. Київ,

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Граве Україна", м. Львів,

Про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 4018 грн. 76 коп. та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

За участю представників сторін:

Від апелянта/відповідача: Пащенко Д.О. -п/к (довіреність у справі),

Від позивача: не прибув.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 14.08.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О. (Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р. (а.с. 66).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 19.09.2012р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: апелянт/відповідач -20.08.2012р. рекомендованою поштою № 7901006259874; Позивач - 21.08.2012р. рекомендованою поштою № 7901006259866 (докази в матеріалах справи).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. в склад колегії суддів замість суддів Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (відпустка) введено суддів Кравчук Н.М. та Мурську Х.В.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012р. розгляд справи відкладено на 17.10.2012р. (а.с. 85-86).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. в склад колегії суддів замість судді Кравчук Н.М. (відпустка) та судді Мурської Х.В. (відставка) введено суддів Давид Л.Л. та Юрченка Я.О.

Враховуючи принцип незмінності судді, визначений у п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розгляд справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору.

Позивачем через канцелярію суду, 14.09.2012р. за вх. № 5821 подано заяву, 29.10.12р. за вх. № 606 - телеграму, з клопотанням розглядати апеляційну скаргу ПрАТ „СК" „Граве Україна" без участі представника позивача, одночасно просить, в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник апелянта прибув, викладене в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення місцевого господарського суду від 01.08.2012р. у справі № 5015/2874/12 скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач повноважного представника, повторно, не направив, надіслав заяву та телеграму про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/2874/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012р. по справі № 5015/2874/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 3505 грн. 76 коп. страхового відшкодування та 1405,25 грн. судового збору, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01 серпня 2012 року у справі № 5015/2874/12 (суддя М.Р.Король) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Граве Україна" про стягнення 4018 грн. 76 коп. страхового відшкодування та 1609 грн. 50 коп. судового збору задоволено повністю (а.с. 53-56).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ПрАТ „СК"„Граве Україна" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, не враховано приписів п. 12.1. ст. 12 та ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним нормативно-правовим актом та взяв до уваги як доказ розміру збитку Рахунок-фактуру № АК 00005525 від 14.06.2010р., який на думку апелянта є неналежним доказом у справі, оскільки належним доказом вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу мав бути акт автотоварознавчого дослідження, який складається особою, що має певну відповідну кваліфікацію, спеціальні знання у галузі автотоварознавства та має відповідний сертифікат оцінювача. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні фотознімки ДТП, якими б підтверджувався факти спричинення ДТП. Вважає безпідставним покладення на відповідача франшизи у розмірі 510 грн., яку має відшкодовувати позивач, відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не відповідач.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПрАТ „СК" „Українська страхова група" подано позов до ПрАТ „СК" „Граве Україна" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 4 018, 76 грн. (а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі Договору № 28-0301-0790 від 03.03.2010р., внаслідок настання страхової події: дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля „Фольксваген", реєстраційний номер АС3001АО, а тому у позивача відповідно до положень статті 27 Закону України „Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України, виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Колегією суду встановлено, що позивач: Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Українська страхова група" (далі -ПрАТ „СК" „Українська страхова група") є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження юридичної особи: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 375342, Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 221570, Статутом товариства (нова редакція) (а.с. 31-38).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія" „Граве Україна" (далі -ПрАТ „СК" „Граве Україна") є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19243047, місцезнаходження юридичної особи: 79044, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вул. Метрологічна, буд. 2, що підтверджується спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 06.08.2012р. (а.с. 48-50).

Місцевим судом встановлено, що 03.03.2010р. ПрАТ „СК" „Українська страхова група" (Страховик) та Лавренюк Ольга Валеріївна (Страхувальник) уклали Договір № 28-0301-0790 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-страхової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (далі за текстом -Договір страхування)(а.с. 6-12).

Зазначений Договір страхування укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, що є належним правочином в розумінні статті 204 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 352 ГК України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 353 ГК України).

В нашому випадку має місце добровільне страхування на основі договору.

Відповідно до ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснювати страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору № 28-0301-0790 ЕБ АВТО КЛАСИКА добровільного страхування транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 03.03.2010р. (далі -Договір страхування (а.с. 6-12), що є предметом застави, страховик (ПрАТ „СК" „Українська страхова група" застрахував майнові інтереси страхувальника (Лавренюк Ольги Валеріївни), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобам - (далі - ТЗ) автомобіль „Volkswagen Polo" (далі - „Фольксваген Поло"), державний реєстраційний номер АС3001АО на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 2.1. Договору страхування, а саме: до страхових випадків (ризиків) відносяться: дорожньо-транспортні пригоди, стихійні лиха, пожежа, падіння на транспортний засіб будь-яких предметів та напад тварин, викрадення, внаслідок протиправних дій третіх осіб.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 13.06.2010р. в місті Луцьку у дворі Київського майдану, відбулась дорожньо -транспортна пригода за участю автомобіля „Меrcedes-Вenz-124" (далі - „Мерседес Бенц"), д.н.з. 30648ВО, під керуванням Малова Сергія Олександровича, цивільна відповідальність власника транспортного засобу „Меrcedes-Вenz-124", номерний знак № 30648 ВО застрахована у ПрАТ „СК „Граве Україна", згідно Полісу № ВЕ/2641712, та автомобіля „Volkswagen Polo", д.н.з. АС 3001 АО, яким керував страхувальник (а.с. 16-17).

Дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП) мала місце в результаті порушення водієм Маловим С.О. вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2010р. у справі № 3-4603/2010 (а.с. 18), відповідно до якої, Малова Сергія Олександровича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с. 18).

Луцьким міськрайонним судом Волинської області у постанові від 23.07.2010р. по справі № 3-4603/2010 встановлено, що гр. Малов С.О., 13.06.2010р., керуючи транспортним засобом „Мерседес Бенц", номерний знак 30648 ВО, в м. Луцьку у дворі Київського майдану, рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем „Фольксваген Поло", номерний знак АС3001АО, заподіявши технічні пошкодження зазначеному автомобілю.

Постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2010р. у справі № 3-4603/2010 набрала законної сили, є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до ст. 124 Конституції України.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

ПрАТ „СК" „Українська страхова група" на підставі Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 14.06.2010р. (а.с. 19-20), заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 14.06.2010р. (а.с. 22) з описом обставин настання події (а.с. 23), рахунку-фактури № АК00005525 від 14.06.2010 року (а.с. 21), 22.06.2010р. складено Страховий акт та Розрахунок страхового відшкодування (а.с. 24, 25).

З оцінки вищевказаних документів, позивачем зазначене ДТП, яке відбулося 13.06.2010р. о 10 год. 45 хв., визнано страховим випадком, що підтверджується Страховим актом № УЛК-1385 від 22.06.2010р. (а.с. 24), розраховано суму страхового відшкодування (а.с. 25) та визначено для виплати страхувальнику суму страхового відшкодування 4018,76 грн.

Суму 4018 грн. 76 коп. страхового відшкодування було виплачено страхувальнику 24.06.2010р., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 26).

Згідно Розрахунку суми страхового відшкодування від 22.06.2010 року (а.с. 25) страхова сума на дату укладення Договору страхування № 28-0301-0790 та на дату настання страхового випадку -92020,00 грн. (рядки 13, 14 розрахунку), дійсна вартість транспортного засобу (ТЗ) на момент настання страхового випадку -92 020,00 грн. (рядок 16 розрахунку); знос транспортного засобу на день страхового випадку (в %) -0,00 грн. (рядок 18 розрахунку); вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінювалися) -4018,76 грн. (рядок 19 розрахунку), вартість деталей, що змінюються (без врахування зносу деталей, що змінюються) -229,45 грн. (рядок 20 розрахунку); вартість деталей, що змінюються, з урахуванням зносу (п. 20 х (100-п. 18)/100 -229,45 грн. (рядок 21 розрахунку); вартість ремонтних робіт -2009,31 грн. (рядок 22 розрахунку); вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту -1710,00 грн. (рядок 23 розрахунку); розмір матеріального збитку ( з врахуванням зносу деталей, що змінюються) -4018,76 грн. (рядок 24 розрахунку); безумовна франшиза (в % та грн.) - 0,0%, 0,00 грн. (рядок 29 розрахунку). Сума страхового відшкодування, з урахуванням 20% ПДВ -4018,76 грн. (рядок 31 розрахунку).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність гр. Малова Сергія Олександровича, була застрахована ПрАТ „СК" „Граве Україна" на підставі Полісу ВЕ/2641712, термін дії якого з 24.02.2010р. по 23.02.2011р. (транспортний засіб „Меrcedes-Вenz-124", номерний знак 30648 ВО, номер кузова (шасі) WDB 1241251А217028, рік випуску 1986, місце реєстрації: м. Луцьк), яким передбачено страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до Полісу ВЕ/2641712 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (код страховика: 008) розмір франшизи складає 510,00 грн. (а.с. 27).

Колегією суду встановлено, що задовольняючи позовні вимоги позивача повністю, місцевий господарський суд, не врахував положення частини другої п. 12.1. ст. 12 та ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -Закон № 1961), якими встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Розділом 13 Договору страхування передбачено визначення розміру страхового відшкодування по ризикам страхування ТЗ, а пунктом 13.2. розділу 13 Договору, чітко визначено, що безумовна франшиза, зазначена в Договорі, вираховується завжди.

Виходячи із приписів чинного законодавства та умов Договору страхування колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру страхового відшкодування, франшиза встановлена Полісом ВЕ/2641712 у розмірі 510,00 грн., обов'язково повинна бути вирахувана. Відтак розмір страхового відшкодування за мінусом 510,00 грн. франшизи складатиме 3508,76 грн. (4018,76 грн. -510,00 грн.), а не 4018,76 грн., як, помилково, встановив місцевий суд.

Вищезазначений висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 07 серпня 2012р. по справі № 2/22.

Разом з тим, колегією суду встановлено, що знос пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля „Volkswagen Polo", д.н.з. АС 3001 АО, яким керував страхувальник, тобто знос транспортного засобу на день страхового випадку складає -0,00 грн., враховуючи, що дійсна вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку 92920,00 грн. (рядок 16 Розрахунку); 92020,00 грн. - страхова сума на дату укладення договору страхування № 28-0301-0790 (рядок 13 Розрахунку) мінус 92920,00 грн. -страхова сума на дату настання страхового випадку (згідно із умовами договору страхування)(рядок 14 Розрахунку) = 0,00 грн. (рядок 18 розрахунку (а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, Розрахунок виконав провідний спеціаліст Волинського територіального Управління продаж Босак Т.В., а погодив такий розрахунок Аварійний комісар Управління врегулювання збитків Назаревич В.М.

Взяття до уваги місцевим судом Розрахунку вартості страхового відшкодування, який вчинено вищевказаними спеціалістами, не суперечить вимогам цивільного законодавства України, оскільки такими доказами можуть бути в силу ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, рахунки, калькуляції, висновки спеціалістів, звіти про оцінку та інші документи, складені суб'єктами оціночної діяльності.

Положеннями с. 25 Закону України „Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначена страховиком.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування № 28-0301-0799 ЕБ АВТОКЛАСИКА від 03.03.2010р. (пункти 3.2., 13.1, 13.2.,13.3., розділу 16), укладеного між позивачем та Лавренюк О.В., позивач, як страховик, відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку (грошову компенсацію або витрати на відновлювальний ремонт).

Страхове відшкодування виплачується при частковому пошкодженні ТЗ у розмірі, що визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових частин, що підлягають заміні під час ремонту, та вираховується франшиза. Страхове відшкодування виплачується без врахування експлуатаційного (амортизаційного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.

При пошкодженні ТЗ розмір збитку визначається на підставі акту товарознавчої експертизи або безпосередньо страховиком з урахуванням цін на запасні частини і трудоємності, що діють на сертифікованих сервісних центрах чи станціях технічного обслуговування, де буде проводитися відновлювальний ремонт пошкодженого застрахованого ТЗ. У випадку, коли розмір збитку згідно рахунку СТО та товарознавчої експертизи різниця, відшкодування сплачується відповідно до рахунку СТО, якщо різниця між рахунком і експертизою не перевищує 10%.

Отже, визначений позивачем розмір страхового відшкодування в сумі 4018,76 грн. на підставі Рахунку-фактури № АК00005525 від 14.06.10р. (а.с. 21), Страхового акта № УЛК-1385 від 26.06.2010р. (а.с. 24), Розрахунку суми страхового відшкодування від 22.06.2010р. (а.с. 25) відповідає умовам вищевказаного Договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, провідний спеціаліст Волинського територіального Управління продаж Босак Т.В. та Аварійний комісар Управління врегулювання збитків Назаревич В.М. є суб'єктами оціночної діяльності, що не суперечить умовам вищевказаного Договору страхування та ст. 25 Закону України „Про страхування".

Вищезазначені висновки не суперечать правовій позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постановах від 16.10.2012р. по справі № 5011-65/1075-2012.

Відповідно до ст.ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених ГПК України.

Господарський суд розглядає справи ст. 2 ГПК України не інакше як за позовними заявами юридичних осіб та СПД-ФО, визначеними у ст. 1 ГПК України, поданими у порядку та у відповідності відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, письмовими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегією суддів встановлено, що відповідач, під час розгляду справи судом першої інстанції заяви про призначення експертизи не подавав та перед судом про проведення експертизи не клопотав.

Разом з тим належить зазначити, що чинним цивільним законодавством не передбачено, що розмір матеріальної шкоди має підтверджуватись лише висновком експертизи.

Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі свої заперечення (п. 1) апеляційної скарги), відповідач не надав суду ні іншого висновку товарознавчої експертизи та (або) акту автотоварознавчого дослідження спеціаліста, тощо, який би відрізнявся від висновку спеціалістів, згідно з яким визначив розмір шкоди суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль „Volkswagen Polo", д.н.з. АС3001АО, яким керував страхувальник, не був фізично знищеним, не потребував евакуації з місця ДТП. Вартість деталей, що замінювалася після ДТП, з врахуванням зносу складає 299,45 грн. (рядок 21 Розрахунку) дорівнює вартості деталей, що замінюється (без врахування зносу деталей, що замінюється (рядок 20 Розрахунку).

Доказів про те, що відновлення попереднього стану речі (автомобіля „Volkswagen Polo" д.н.з. АС3001АО, яким керував страхувальник) було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації -матеріали справи не містять.

Отже, позивач надав суду докази щодо реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, які були необхідні для відновлення пошкодженої речі, що не спростовано відповідачем, і сумнівів у доказах у суду не виникло.

Належить зазначити, що за загальними правилами відшкодування шкоди, обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза може бути призначена судом лише за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, обов'язок щодо проведення експертизи лежить саме на відповідачу, що передбачено ст. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому твердження відповідача щодо недоведеності розміру шкоди та недотримання місцевим господарським судом приписів законодавства є необґрунтованим, оскільки, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновки спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач, в даному випадку, ухилився від доведення обставин, на які посилався.

Тим більше, що відповідач отримавши 01.11.2011р. заяву позивача з вимогою сплатити суму 4018,76 грн. страхового відшкодування з доданими до заяви документами в порядку регресу, до часу звернення позивача з позовом до господарського суду (26.07.2012р.) (а.с. 47) та в процесі розгляду справи місцевим господарським судом, мав достатньо часу відповідно до ст. 34 Закону № 1961 провести експертизу та (або) отримати відповідний акт автотоварознавчого дослідження розміру вартості відновлювального ремонту і надати його суду, чи в ході розгляду справи місцевим судом заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, однак жодних дій в цій частині не вчинив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Страхового акту № УЛК-1385 від 22.06.2010р., згідно Договору страхування № 28-0301-0790 від 03.03.2010р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 4 018,76 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 24.06.2010 року (а.с. 26).

Місцевим судом встановлено, що ПрАТ „СК „Українська страхова група" стало відомо, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу „Мерседес Бенц" номерний знак № 30648 ВО застрахована у ПрАТ „СК" „Граве Україна", згідно Полісу № ВЕ/2641712 (а.с. 27).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування" (далі - Закон № 85-96ВР) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Пунктом 37.4. статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -Закон № 1961) (у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2. статті 1 Закону № 1961, це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Слід зазначити, що норма підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону № 1961 не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією в цій частині, викладеною у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012р. у справі № 4/17-3520-2011, від 28 серпня 2012р. у справі № 23/279, від 12 березня 2012р. у справі № 53/128.

Статтею 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, ПрАТ „СК" „Українська страхова група" отримало право вимагати від ПрАТ „СК"„Граве Україна" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3508 грн. 76 коп., тобто за мінусом франшизи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, з метою досудового врегулювання спору, позивач, 25.10.2011р. направляв відповідачу заяву № 11/728 з вимогою сплатити страхове відшкодування (в порядку регресу), яку відповідач отримав, під розписку, 01.11.2011р. рекомендованим листом № 7904405174059 (а.с. 30).

Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або за домовленістю сторін.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження матеріальних благ (рівня життя, здоров'я тощо), які відшкодовуються потерпілому в повному обсязі відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що автомобіль „Фольксваген Поло", державний реєстраційний номер АС3001АО, з володіння власника не вибував. Інших доказів скаржником/відповідачем не подано.

Вина Малова С.О. -власника транспортного засобу „Мерседес Бенц" номерний знак № 30648 ВО, згідно довідки підрозділу Державтоінспекції МВС, а протиправна поведінка встановлена власника цього транспортного засобу у судовому порядку та підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2010р. у справі № 3-4603/2010, яка набрала законної сили (докази -у справі).

Матеріалами справи підтверджено, зазначено вище у цій постанові, що вартість відновлювального ремонту автомобіля „Фольксваген Поло", державний реєстраційний номер АС3001АО, становить 4 018,76 грн., розмір франшизи згідно Полісу № ВЕ/2641712 складає 510,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування = 3508, 76 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження відповідача, що місцевим судом при постановленні рішення не враховано зносу транспортного засобу, так як згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6, певна зношеність пошкодженої речі за позовами про відшкодування шкоди враховується лише в тому випадку, коли для відновлення попереднього стану речі були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих із виробництва однорідних виробів.

З огляду на вищенаведене, є необґрунтованими посилання апелянта на те, що факт ДТП має обов'язково підтверджуватися фотозйомкою.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки місцевим судом, всупереч п. 12.1. ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не зменшено страхового відшкодування на суму 510,00 грн. франшизи, встановленої Полісом ВЕ/2641712, апеляційну скаргу скаржника слід задовольнити частково.

Рішення місцевого суду про задоволення позову повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 4018, 76 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. судового збору - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 3508 грн. 76 коп. страхового відшкодування та 1405,25 грн. судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 44 - 49, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Граве Україна" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2012р. у справі № 5015/2874/12 - скасувати і прийняти нове рішення.

3. Стягнути з боржника: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Граве Україна" (79044, м. Львів, Франківський район, вул. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) на користь стягувача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія" „Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) 3508 грн. 76 коп. - страхового відшкодування, 1405,25 грн. - судового збору.

4. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку 102,13 грн. покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.