Постанова № 27132953, 30.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 № 5011-61/9938-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Петренко О.В.

від відповідача - Попадин О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно -фінансова компанія «ЛАЗ» на рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012 року.

у справі № 5011-61/9938-2012 (суддя:Івченко А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Оболонь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно -фінансова компанія «ЛАЗ»

про стягнення 558746,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова компанія "ЛАЗ" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; код ЄДРПОУ 35715060) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Оболонь" (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; код 05391057) 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. -передоплати, 73 237 (сімдесят три тисячі двісті тридцять сім) грн. 89 коп. -пені, 11 064 (одинадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 76 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - фінансова компанія «ЛАЗ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-61/9938-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансовою компанією "ЛАЗ" (Постачальником, відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Оболонь" (Покупцем, відповідачем) було укладено договір поставки № ТФ 30-02/08.

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця автобус ЛАЗ А152 (ТЗ), асортимент, кількість, яких вказано в Специфікації (Додаток № 2), комплектність яких визначена Технічними специфікаціями (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти ТЗ та здійснити його оплату, для подальшого використання і експлуатації, в строки зазначені в цьому Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору комплектація ТЗ, що постачається, повинна відповідати технічним умовам на відповідну модель ТЗ та погодженим Постачальником Технічним специфікаціям (Додаток № 1) Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна цього договору становить 960 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі 50% вартості товару - передоплата. Підставою здійснення передоплати є рахунок, виставлений до оплати Постачальником. Сума, що залишилася, сплачується протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів протягом 90 календарних днів з моменту здійснення 50 % передоплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до платіжного доручення № 19924 від 26.09.2011 року у відповідності до п. 3.1. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 480 000 грн. 00 коп. - передоплату у розмірі 50 % вартості товару.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Оскільки позивач сплатив обумовлену Договором передоплату, то відповідач зобов'язаний був відповідно до п. 4.1. протягом 90 календарних днів з моменту здійснення позивачем 50% передоплати передати у власність позивача автобус ЛАЗ А152 (ТЗ).

Доказів передачі у власність позивача автобуса ЛАЗ А152 (ТЗ), обумовлених п. 1.1. Договором, у встановлений Договором строк, не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.06.2012 № 2033/0/2-12 щодо повернення здійсненої попередньої оплати, яка залишилася без відповіді та задоволення.

З урахуванням вищезазначеного відповідач зобов'язаний повернути позивачеві суму попередньої оплати товару у розмірі 480 000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач свого обов'язку не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати товару у розмірі 480000 грн. 00 коп. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції помилково в мотивувальній частині рішення як підставу для стягнення передоплати вказав ст. 1212 ЦК України.

Позивач в позовній заяві обґрунтовував свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати товару є ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 7.2 Договору встановлено, що за порушення строку поставки товару (ТЗ), передбаченого п. 4.1. даного договору, окрім випадків передбачених розділом 9 даного договору (форс-мажор) Постачальник має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за весь час прострочення.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені вважає останній вірним, і відповідно суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що розмір пені становить 73237 грн. 89 коп. та підлягає задоволенню в зазначеному розмірі

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Оболонь».

Відповідач достовірно знав про розгляд судом першої інстанції справи № 5011-61/9938-2012, а тому мав всі можливості передбачені ст. 22 ГПК України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2012 року у справі № 5011-61/9938-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-61/9938-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.