Рішення № 27132797, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.12 Справа№ 5015/3445/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі розглянув справу

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ;

до відповідача: Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів;

про: стягнення 29659,20 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Тимошенко О.Л. -представник на підставі довіреності № 30-12/127-Д від 29.12.2011 року;

відповідача: Гачак І.О. -представник на підставі довіреності № НЮ-713 від 14.09.2012 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 15.08.2012 року порушено провадження у справі за позовом Державного підприємства «Вугілля України»до Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця»про стягнення 29659 грн. 20 коп. Справу призначено до розгляду на 03.09.2012 року.

З огляду на неявку представників сторін розгляд справи відкладено на 12.09.2012 року, 18.09.2012 року та на 28.09.2012 року.

В судовому засіданні 28.09.2012 року та 03.10.202 року судом оголошувалась перерва для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

05.10.2012 року представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів у справі.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2012 року судом відкладено розгляд справи до 23.10.2012 року та продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 23.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, визначених у позовній заяві та запереченні проти відзиву б/н від 02.10.2012 року та наполіг на їх задоволенні.

Представник відповідача позов заперечив з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву № М-2084 від 25.09.2012 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Суть спору: Спір виник у зв'язку із списанням відповідачем коштів з особового рахунку позивача, що на думку Державного підприємства «Вугілля України»є необґрунтованим та безпідставним.

Державне підприємство «Вугілля України»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(надалі по тексту рішення -відповідач) про стягнення 29659 грн. 20 коп. коштів, списаних з рахунку позивача на підставі договору «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»№ 429 від 29 грудня 2009 року та додаткової угоди № 1 від 30.12.2009 року, та № 2 від 22.12.2011 року.

Відповідач факт списання коштів не заперечує, однак вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки дії «Залізниці»відповідають вимогам укладеного між сторонами договору № 429 від 29.12.2009 року із додатками № 1, № 2 та № 3 до нього, та Статуту залізниць України.

Судом встановлено: 29.12.2009 року між Державним підприємством «Вугілля України»(надалі по тексту рішення -позивач, «Замовник»згідно договору) та Державним територіальним галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»(надалі по тексту рішення -відповідач, «Залізниця»згідно договору) було укладено договір «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»№ 429. Строк дії договору, відповідно до п. 9.1, встановлюється з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. 22 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 29 грудня 2009 року № 429 «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та ДП «Вугілля України»якою продовжили термін дії договору від 29 грудня 2009 року № 429 з усіма попередніми додатками на період до 31 грудня 2012 року.

10.02.2012 року та 12.02.2012 року по станції Соснівка ДТГО «Львівська залізниця»з особового рахунку Державного підприємства «Вугілля України»№ 7371444 було списано суму 28850,40 грн. та 808,80 грн. відповідно як плату за користування вагонами, що відносяться до робіт ДВАТ «Шахта «Надія».

Списання відповідачем коштів в сумі 29659 грн. 50 коп. позивач вважає неправомірним, внаслідок чого він звертався до відповідача з листами № 1 від 31.01.2012 року, № 1 від 21.03.2012 року та претензією № 1/а від 21.05.2012 року про повернення безпідставно стягнутих коштів, які залишені останнім без відповіді та задоволення.

15.08.2012 року Державне підприємство «Вугілля України»звернулося до суду із позовом про стягнення із відповідача коштів в сумі 29659 грн. 20 коп.

Відповідач факт стягнення спірних коштів не заперечує, однак позовні вимоги вважає безпідставними, посилаючись на Статут залізниць України, відповідно до якого були оформлені відповідні накладні № 37261898 та № 37243672, які стали підставою списання з рахунку позивача коштів як тарифу за повернення порожніх вагонів.

Крім цього, заперечуючи позовні вимоги, відповідач наголошує, що діяв в межах укладеного між сторонами договору «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»№ 429 від 29.12.2012 року та додаткової угоди № 3 від 19.01.2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Державне підприємство «Вугілля України»(надалі по тексту рішення -позивач, «Замовник»згідно договору) та Державне територіальне галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(надалі по тексту рішення -відповідач, «Залізниця»згідно договору) 29.12.2009 року уклали договір «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»№ 429. Строк дії договору, відповідно до п. 9.1, встановлюється з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

22 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 29 грудня 2009 року № 429 «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та ДП «Вугілля України»якою продовжили термін дії договору від 29 грудня 2009 року № 429 з усіма попередніми додатками на період до 31 грудня 2012 року.

У п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 договору «Залізниця»зобов'язалася здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги «Замовнику»при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Надання «Залізницею»послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок.

Відповідно до п. 2.4 договору «Залізниця»зобов'язалася здійснювати розрахунки із «Замовником»за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати «Замовнику»переліки витрат та залишків кредитних сум через товарну контору опорної станції Соснівка.

Відповідно до п. 2.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум «Залізниця»через Єдиний Технологічний центр обробки перевізних документів (далі -Єдине ТехПД) відкриває для «Замовника»особовий рахунок з присвоєння єдиного коду платника 738464674, коду вантажовідправника 7754. Одержані кошти «Залізниця»зараховує на особовий рахунок «Замовника».

30 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 29 грудня 2009 року № 429 «Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»укладеного між ДТГО «Львівська залізниця»та ДП «Вугілля України»якою з метою проведення розрахунків і обліку сплачених сум за перевезення енергетичного вугілля призначенням на електростанції «Залізниця»через Єдиний Технологічний центр обробки перевізних документів відкриває для «Замовника»додатковий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 7371444.

В межах дії вищезазначеного договору 10.02.2012 року та 12.02.2012 року по станції Соснівка ДТГО «Львівська залізниця»з особового рахунку Державного підприємства «Вугілля України»№ 7371444 було списано суму 28850,40 грн. та 808,80 грн. відповідно як плату за користування вагонами, що відносяться до робіт ДВАТ «Шахта «Надія».

Факт списання коштів у сумі 28850,40 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: відомістю плати за користування вагонами № 08029024 від 10.02.2012 року (форма ГУ-46) та довідкою Єдиного ТехПД № 65 від 10.02.2012 року (форма ГУ-46), коштів у сумі 808,80 грн. відомістю плати за користування вагонами № 11029032 від 11.02.2012р. та довідкою Єдиного ТехПД № 36 від 12.02.2012р.

Державне територіальне галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в обґрунтування правомірності стягнення коштів посилається на накладні № 37261898 від 28.01.2012 року № 37243672 від 27.01.2012 року, які стали підставою списання коштів із рахунку ДП «Вугілля України»№ 7371444. Заповнення перевізних документів здійснювалось працівниками відокремленого підрозділу ПАТ «Західенерго»Добротвірська ТЕС. Правильність внесення у накладні № 37261898, 37243672 відомостей своїми підписами підтвердили представники відправника тобто представники Добротвірської ТЕС ПАТ «Західенерго», а саме Накрийко Е.І. та Кучук У .О.

Відповідно до п. 4.3 договору після списання коштів «Залізниця» надає «Замовнику»через опорну станцію перелік списаних сум. По закінченні кожного місяця «Залізниця»через Єдине ТехПД надає «Замовнику»витяг з його особового рахунку і податкову накладну.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із представлених відповідачем накладних відправником є ПАТ «Західенерго»Добротвірська ТЕС, а платником зазначено ДП «Львіввугілля».

Оскільки в матеріалах справи не має жодного доказу, який би підтверджував, що накладні № 37261898, № 37243672 складені представниками ПАТ «Західенерго»та того що ці ж представники діяли від імені чи в інтересах позивача, що могло б бути підставою для оплати, суд вважає посилання відповідача на представлені ним накладні як на підставу нарахування відповідних сум та списання їх з особового рахунку відповідача безпідставними.

Крім цього, як вбачається із вищезазначених накладних рахунок Державного підприємства «Вугілля України»з якого було стягнуто кошти, а саме: 7371444 був відкритий для «Замовника»як додатковий згідно із доповненням до п. 2.3 договору (додаткова угода № 1 від 30.12.2009 року) для проведення розрахунків і обліку сум за перевезення енергетичного вугілля, тобто перевезення товару (вантажу), а відповідно до Довідок № 65 та № 39 кошти в розмірі відповідно 28850 грн. 40 коп. та 808 грн. 80 коп. стягнуті як плата за користування вагонами.

Відповідно до п. 3.1. договору № 429 від 29.12.2009р., в редакції додаткової угоди № 2 від 22.12.2011р., ДП «Вугілля України»виступає платником за перевезення саме вантажів, для яких він є відправником, одержувачем або експедитором, а не платником тарифу за повернення порожніх вагонів після вивантаження вантажу на станції одержувача.

Суд також звертає увагу і на те, що відповідно до п. 2.1 договору надання «Залізницею»послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок. Відповідно до п. 3.2 договору «Замовник»зобов'язався належним чином оформляти та узгоджувати плани і заявки на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 3.3.1. договору позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг шляхом перерахування коштів авансом в сумах, відповідно до обсягу запланованого перевезення на рахунок єдиного ТехПД на зазначені у Договорі рахунки банків.

Матеріалами справи не підтверджено подання позивачем заявки на користування вагонами чи внесення в плани проведення чи надання зазначених послуг .

У своєму відзиві відповідач також посилається на укладену між сторонами додаткову угоду до договору № 429 від 19.01.2012 року, відповідно до якої сторони домовились забезпечити повернення порожніх вагонів під навантаження на станції попереднього навантаження, тариф за повернення порожнього вагону стягувати на станції призначення з ДП «Вугілля України», забезпечити подачу вагонів під навантаження ДП «Вугілля України».

Позивач заперечує існування додаткової угоди № 3 від 19.01.2012 року як такої, оскільки умови на яких вона укладена завідомо неприйнятні для нього.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Суд наголошує на тому, що якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК і суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки існування додаткової угоди № 3 від 19.01.2012 року є спірним, і відповідачем не представлено суду оригінал даної угоди, то суд не розглядає дану угоду як належний доказ, на якому ґрунтується заперечення відповідача.

Відповідно до п. 5.1 договору № 429 від 22.12.2009 року «Залізниця»несе відповідальність перед «Замовником»за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до перевезень «Замовника». У разі виявлення такого «Залізниця»негайно відновлює неправильно списану суму на особовому рахунку «Замовника».

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задоволити позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно стягнутих коштів в сумі 29659 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(79000, м. Львів, вулю Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) борг в розмірі 29659 грн. 20 коп. та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.10.2012 року.

Суддя Р.Матвіїв