Рішення № 27132774, 19.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1730/2012

За позовом: установи "28 Управління начальника робіт"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ"

про стягнення 95 598,81грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Кабанов І.В. за довіреністю №01 від 01.12.2011р.

Від відповідача: не з'явився.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви з 23.07.2012р. до 06.08.2012р., з 06.08.2012р. до 20.08.2012р. та з 20.08.2012р. до 17.09.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, установа "28 Управління начальника робіт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" 95598,81грн., де 88039,64грн. -основний борг, 1 614,29грн. -3% річних, 214,68грн. -втрати від інфляції, 5730,20грн. -пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2012р. позовну заяву вх. № 2613/2012 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1730/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2012р. прийнято справу №5017/1730/2012 до свого провадження суддею Літвіновим С.В. на підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 20.08.2012р. про передачу справи, у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В. у відпустці з 16.08.2012р. по 31.08.2012р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. прийнято справу до свого провадження суддею Цісельським О.В. на підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 03.09.2012р.

26.06.2012р. позивач звернувся до суду із заявою (вх.№19782/2012) про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір основного боргу, пені та трьох процентів річних.

У судовому засіданні 11.07.2012р. позивачем надано довідку (вх.№21482/2012) відповідно до якої повідомив суд, що справа зі спору між установою "28 Управління начальника робіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ", про стягнення заборгованості за оспорюваний період в провадженні господарського суду чи іншого органу відсутня, яка судом залучена до матеріалів справи.

Позивач подав до суду заяву від 23.07.2012р. (вх. № 22669/2012) про залучення до матеріалів справи виписки банку про рух грошових коштів та акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, яка судом долучена до матеріалів справи.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 03.09.2012р. (вх. № 26859/2012) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду від 17.09.2012р.

08.10.2012р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача (вх. № 30331/2012) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та отримання необхідних копій, яке судом задоволено, про що свідчить відповідний підпис представника позивача на обкладинці першого тому справи.

Представник позивача уточненні позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач уточненні позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов, що поданий до суду супровідним листом від 27.08.2012р. (вх. № 26426/2012)

Відповідачем подано до суду клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи від 23.07.2012р. (вх. № 22722/2012), яке судом задоволено, про що свідчить особистий підпис представника відповідача, Трояновського О.В. на клопотанні.

Клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи від 06.08.2012р. (вх. №24340/2012) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

В судове засідання призначене на 19.10.2012р. представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.10.2012р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.12.2010р. між установою "28 Управління начальника робіт", Зберігач та товариством з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ", Поклажодавець було укладено договір зберігання №13, згідно п. 1.1., якого на умовах цього Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно у відповідності з актом приймання-передавання, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2. договору, Зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, оформлює у підтвердження приймання майна акт приймання-передавання майна, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. Договору, Поклажодавець передає майно Зберігачу за актом приймання-передавання, отримує майно після припинення договору в місці його передавання по акту приймання-передавання, що є невід'ємною частиною договору; отримує майно достроково, попередивши про це Зберігача не менш ніж за 10 днів, у цьому випадку оплачується фактичний час зберігання.

Пунктом 2.2.6. Договору передбачено, що Поклажодавець сплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими ст. 3 даного договору.

Із змісту п.п. 3.1., 3.2. Договору, Поклажодавець оплачує Зберігачу послуги зі зберігання до 5 числа звітного місяця зберігання. За перший місяць зберігання оплата складає 5000 грн. з урахуванням ПДВ, за кожний наступний місяць розмір плати визначається шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць

Умовами п. 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору. Строк дії Договору до 31.12.2011р. (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Крім того, між сторонами було укладено угоду про зміну договору № 13 від 01.12.2010р., згідно з якою розділ 3 «Розрахунки»договору доповнено пунктом 3.5. у наступній редакції: «Поклажодавець»компенсує витрати по сплаті спожитих комунальних послуг по окремому рахунку.

На виконання умов договору, 01.12.2010р. між сторонами укладений акт приймання-передавання майна на зберігання, відповідно до якого Поклажодавець здав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, загальною вартістю 19801,65 грн.

29.12.2010р. між сторонами був укладений акт приймання-передачі майна зі зберігання, згідно з яким Зберігач повернув, а Поклажодавець прийняв зі зберігання майно, загальною вартістю 19801,65 грн.

07.01.2011р. між сторонами був укладений акт приймання-передачі майна на зберігання, згідно з яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, загальною вартістю 3045,75 грн.

25.01.2011 р. між сторонами було укладено акт приймання-передавання майна зі зберігання, відповідно до якого Зберігач повернув, а Поклажодавець прийняв зі зберігання майно, загальною вартістю 3045,75 грн.

01.02.2011р. між сторонами укладено акт приймання-передачі майна на зберігання, згідно з яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, вартістю 2684 грн., та 30.06.2011 р. між сторонами було укладено акт про повернення цього майна зі зберігання

01.07.2011р. між сторонами було укладено акт приймання - передачі майна на зберігання, відповідно до якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно на загальну суму 1991 грн., та 30.09.2011р. між сторонами було укладено акт про повернення майна зі зберігання.

01.01.2012р. між тими ж сторонами був укладений договір зберігання № 21 на тих самих умовах, що ї договір зберігання № 13 від 01.12.2010р., строком до 31.03.2012 р. (п.5.2. Договору).

Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.5. договору, Поклажодавець оплачує Зберігачу послуги зі зберігання до 5 числа звітного місяця зберігання. За перший місяць зберігання оплата складає 5000 грн. з урахуванням ПДВ, за кожний наступний місяць розмір плати визначається шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць, Поклажодавець відшкодовує витрати по сплаті спожитих комунальних послуг за окремим рахунком.

На виконання умов договору Поклажодавець по акту приймання-передачі майна на зберігання від 01.01.2012р. передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, вартістю 2684 грн. За актом приймання-передачі майна зі зберігання від 31.01.2012 р. Зберігач повернув, а Поклажодавець прийняв зі зберігання майно, вартістю 2684 грн.

01.02.2012 між сторонами було укладено акт приймання-передавання майна на зберігання, відповідно до якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, вартістю 6711,75 грн. 29.02.2012 р. вказане майно за актом приймання-передавання майна зі зберігання було повернуто Зберігачем Поклажодавцеві.

01.03.2012 р. між сторонами був укладений акт приймання-передавання майна на зберігання, відповідно до умов якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно вартістю 4681,60 грн. 31.03.2012р. між сторонами було укладено акт приймання-передачі майна зі зберігання, відповідно до умов якого Поклажодавець прийняв, а Зберігач повернув вказане майно.

01.04.2012 р. між сторонами був укладений договір зберігання № 23 на аналогічних умовах, що й договори зберігання № 13 від 01.12.2010р. та № 21 від 01.01.2012р., строком дії до 30.06.2012 р. (п.5.2. Договору).

На виконання умов договору, 01.04.2012 р. між сторонами було укладено акт приймання-передавання майна на зберігання, відповідно до якого Поклажодавець надав, а Зберігач прийняв на зберігання майно, вартістю 5027,00 грн.

В підтвердження виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами зберігання позивач надав суду акти приймання-передачі наданих послуг по зберіганню від 30.04.2011р. на суму 5208,12 грн., від 31.05.2011р. на суму 5275,82, від 30.06.2011р. на суму 5318,03 грн., від 31.07.2011р. на суму 5339,30 грн., від 31.08.2011р. на суму 5269,90 грн., від 30.09.2011р. на суму 5248,81 грн., від 31.10.2011р. на суму 5254,06 грн., від 30.11.2011р. на суму 5254,40 грн., від 31.12.2011р. на суму 5259,31 грн., за січень 2012р. на суму 5000,00 грн. від 29.02.2012р. на суму 5050,01 грн., в березні 2012р. на суму 5020,02 грн., від30.07.2012р. на суму 5035,08 грн., а також акти приймання-передачі наданих послуг зберігання за травень 2011р. на суму 2972,20 грн. за червень 2011р. на суму 2000,00 грн., за липень 2011р. на суму 1384,00 грн., за серпень 2011р. на суму 1302,32 грн., за вересень 2011р. на суму 2000,00 грн., за жовтень 2011р. на суму 2683,81 грн., за листопад 2011р. на суму 2200,00 грн., за грудень 2011р. на суму 2698,50 грн., за лютий 2012р. на суму 2365,97 грн., за березень 2012р. на суму 2160,00 грн., за квітень 2012р. на суму 2560,00 грн., скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін загалом на суму 91859,66 грн., банківську виписку, що підтверджує часткову оплату відповідачем отриманих послуг

Крім того позивач подав до суду укладені та підписані між сторонами 30.04.2012р. та 31.05.2012р. акти звірки взаємних розрахунків на загальну суму 88 039,64 грн.

З підстав неповного та несвоєчасного виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості отриманих послуг зі зберігання майна, 23.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №406 про погашення заборгованості в розмірі 85 842,22 грн.

Неналежне виконання ТОВ "МІЯЛ" зобов'язань за договорами зберігання щодо оплати вартості отриманих послуг зі зберігання майна в період з 12.04.2011р. по 01.06.2012р. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Із змісту ч.1 ст. 939 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в уточненій позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг по зберіганню майна виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена, з врахуванням часткової оплати в сумі 3817,36 грн. в розмірі -88039,64 грн., однак судом за результатами дослідження матеріалів справи та поданих позивачем доказів часткової оплати відповідачем отриманих послуг, зокрема банківської виписки в сумі 33800,00 грн., що не були враховані позивачем в розрахунку суми боргу, встановлено суму заборгованості в розмірі 58059,66 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за поставлений товар за вищенаведеними договорами зберігання, встановлена судом в розмірі 58059,66 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 29979,98 грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5730,20 грн., 3% річних в сумі 1614,29 грн., втрат від інфляції в сумі 214,68 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Зі змісту п.п. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, за перевіркою суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період з 12.04.2012р. по 01.06.2012р. та містить арифметичні помилки. З цих підстав, суд бере до уваги те, що згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. З врахуванням того, що відповідачем вживались подальші дії щодо для погашення існуючої заборгованості, суд вважає за можливе за власною ініціативою зменшити розмір пені до 1000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 1000,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4730,20 грн. суд відмовляє.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1614,29 грн., однак перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 3 % річних визначено в сумі 1773,76 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача 3% річних заявлені в меншому розмірі, в сумі 1614,29 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 1614,29 грн.

Також, перевіривши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, суд також встановив, що він містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір інфляційних визначено в сумі 1100,12 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача втрат від інфляції заявлені в меншому розмірі, в сумі 214,68 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 214,68 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги установи "28 Управління начальника робіт" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1217,73 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов -задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" (65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-Д, кв. 58, код ЄДРЮОФОП 33915586) на користь установи "28 Управління начальника робіт" (97404, Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, код ЄДРЮОФОП 24967480) 58059 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. боргу, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 29 коп. трьох процентів річних, 214 (двісті чотирнадцять) грн., 68 коп. втрат від інфляції, 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 73 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 24.10.2012р.

Суддя Цісельський О.В.