Рішення № 27132678, 15.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.12 Справа№ 5015/4159/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за первісним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Суховоля;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта», м. Львів;

про: стягнення 6 000 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта», м. Львів;

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Суховоля;

про: визнання права власності на нежитлові приміщення.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_3 -представник на підставі довіреності;

відповідача: Мастикаш Т.І. -представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 28.09.2012 року порушено провадження у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»про стягнення 6 000 грн. Розгляд справи призначено на 03.10.2012 року.

В судовому засіданні 03.10.2012 року представник Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення -позивача) позов підтримав. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» (надалі по тексту рішення -відповідача) вказав, що ним через канцелярію суду подано зустрічний позов про визнання права власності на нежитлові приміщення. Просив суд не приступати до розгляду справи по суті без прийняття до провадження зустрічного позову.

Представник позивача просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості подати додаткові докази у справі та виготовити письмові заперечення на зустрічний позов. Подав в матеріали справи доказ сплати судового збору.

У зв'язку із поданням зустрічного позову до початку розгляду справи по суті та необхідністю вирішення питання про прийняття зустрічного позову до провадження, а також у зв'язку із клопотаннями представників сторін про відкладення розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи по суті до 10.10.2012 року.

03.10.2012 року відповідач заявив зустрічний позов про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Ухвалою від 03.10.2012 року у справі № 5015/4159/12 суд ухвалив прийняти зустрічну позовну заяву для спільного розгляду із первісним позовом, присвоїти їй номер № 5015/4092/12, та призначити розгляд справи до спільного розгляду із справою № 5015/4092/12 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»про стягнення 6 000 грн. в судовому засіданні на 10.10.2012 року.

В судовому засіданні 10.10.2012 року представник позивача за первісним позовом позов підтримав, представник відповідача зустрічний позов підтримав. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2012 року.

15.10.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Суть спору: Правова позиція у справі позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Позивач за первісним позовом у позовній заяві вказує, що 01 березня 2012 року між СПД ФО ОСОБА_1 і ТОВ "Оланта" був укладений договір оренди, відповідно до якого позивач орендує склад площею 43.6 кв. м. Позивач вказує, що в липні 2012 року він випадково дізнався, що орендований склад відповідно до зазначеного вище договору не зареєстрований в БТІ. 16.07.2012 року позивач звернувся до ТОВ "Оланта" з вимогою повернути сплачені ним кошти за договором оренди, на що отримали негативну відповідь.

Позивач за первісним позовом вказує, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відтак, оскільки право власності на згадане приміщення не зареєстроване, відповідач не набув на нього права власності. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач передав йому в оренду майно, на яке він не набув права власності, тому позивач за первісним позовом вважає, що ТОВ "Оланта" безпідставно отримує орендну плату згідно згаданого вище договору. За час дії договору позивачем сплачено 6000,00 грн. орендної плати. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 182, 759 Цивільного кодексу України 22, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд з відповідача на його користь 6000 грн. 00 коп.

Заявлений зустрічний позов представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив повністю.

Правова позиція у справі відповідача (позивача за зустрічним позовом). Відповідач вважає заявлений позивачем первісний позов необгрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди від 01.03.2012 року № 700179, відповідно до якого позивач користується на правах орендаря приміщенням - складом загальною площею 43,6 кв. м. Позивач зазначає, що в липні 2012 року дізнався про те, що предмет договору оренди - склад, не зареєстрований за відповідачем як об'єкт нерухомого майна, в передбаченому законом порядку, а отже останній дійшов висновку про безпідставність отримання орендної плати відповідачем і просить таку повернути.

Відповідач у зустрічному позові вказує, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач фактично стверджує про те, що відповідач не є власником приміщення, а отже неправомірно отримував орендну плату у загальному розмірі 6000,00 грн. Проте, відповідач вважає, що така позиція позивача не відповідає дійсним обставинам справи та не знаходить свого відображення у нормах чинного законодавства, які регулюють правовідносини щодо надання в користування приміщень.

Так, користуючись правами, наданими ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, із урахування невизнання позивачем належності відповідачу права власності на нерухоме майно, відповідач заявив зустрічні позовні вимоги, що полягають в наступному.

Відповідач вказав, що між ТОВ «Оланта»та Львівською міською радою укладено договір оренди землі від 18.03.2009 року, строком на 10 (десять) років. ТОВ «Оданта»на підставі договору оренди користується земельною ділянкою (кадастровий № 4610136800:01:009:0029) загальною площею 0,2267 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На зазначеній земельній ділянці, розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під літ. «Ж-1», загальною площею 941,1 м. кв., які належать на праві власності ТОВ «Оланта», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22807725 від 22.05.2009 року.

Відповідач вказує, що у зв'язку з виробничою необхідністю, зазначене нежитлове приміщення було реконструйованим через надбудову, за рахунок чого загальна площа нежитлових приміщень станом на сьогодні збільшилася на 475,2 м. кв. Як вбачається із Технічного паспорта, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», надбудова здійснена над приміщеннями, позначеними цифрами «2» та «4», тобто в межах уже існуючих нежитлових приміщень, які належать ТОВ «Оланта»на праві власності, а відтак без порушення умов землекористування. Зокрема, надбудовано приміщення, позначене цифрою «1»- площею 49,6 м. кв., приміщення позначене цифрою «2»- площею 165,4 м. кв., приміщення позначене цифрою «3»- площею 151,9 м. кв., приміщення позначене цифрою «4»- площею 108,3 м. кв.

Відповідач вказує, що в межах здійсненої надбудови знаходиться приміщення складу, який є предметом договору оренди, укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Оланта».

Відповідач вказує, що розширення загальної площі нежитлових приміщень шляхом надбудови здійснено ТОВ «Оланта»за власні кошти господарським способом. Зазначене будівництво є самочинним, оскільки здійснене самовільно без належного дозволу, отримання якого передбачено законом. Однак, враховуючи те, що зазначена надбудова здійснена виключно над приміщенням, що перебуває у власності ТОВ «Оланта», без порушень умов землекористування, така не порушує права та інтереси третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідач вважає, що ТОВ «Оланта»є зареєстрованим власником всього приміщення за адресою: АДРЕСА_1, і доводи позивача про те, що ТОВ «Оланта»не є власником надбудованих приміщень - є такими, що не відповідає дійсності.

Тому, на думку відповідача, підстава позовних вимог позивача є необґрунтованою, адже безпідставним є невизнання позивачем права власності ТОВ «Оланта»на нежитлові приміщення. Відповідач вважає, що він є власником спірного нерухомого майна, будівництво якого здійснено самочинно за рахунок коштів останнього.

Відповідач вказує, що позивач користується орендованим майном - складом, тривалий час. В цій частині відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди, адже передав у користування позивача предмет договору - нежитлове приміщення, склад, загальною площею 43,6 кв. м. Тому позовні вимоги про повернення сплаченої орендної плати у розмірі 6000,00 грн. з підстав невизнання права власності за ТОВ «Оланта»на майно - об'єкт оренди, відповідач вважає виключно бажанням позивача неправомірно повернути кошти за користування майном. Відповідач вважає, що оспорювання права власності на майно відповідача є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідач вказує, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. У відповідності до ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 цієї ж статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідач вказує, що він (ТОВ «Оланта») є належним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, і здійснена добудова приміщень не порушує жодним чином права та інтереси інших осіб.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не визнається право власності на нерухоме майно, що є предметом договору оренди, укладеного між сторонами спору, відповідач обрав спосіб захисту свого порушеного цивільного права власності у судовому порядку шляхом заявлення зустрічної позовної вимоги про визнання права власності.

Тому відповідач просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення позначені літерою «Ж'-1»за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 475,2 м. кв., а саме: приміщення «1»- площею 49,6 м. кв., приміщення «2»- площею 165,4 м. кв., приміщення «3»- площею 151,9 м. кв., приміщення «4»- площею 108,3 м. кв.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.03.2012 року між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (орендар за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оланта»(орендодавець за договором) було укладено договір оренди від 01.03.2012 року № 700179, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення -склад загальною площею 43,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За користування предметом договору оренди -складом позивачем було сплачено загалом 6000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 20.07.2012 року. В липні 2012 року позивач дізнався про те, що приміщення складу, яким останній користується на правах орендаря не зареєстроване за відповідачем у передбаченому законом порядку. Дана обставина не заперечувалася відповідачем.

16.07.2012 року позивач направив вимогу відповідачу повернути кошти за користування складом, однак така вимога залишилася без задоволення. Дані обставини сторонамі теж не заперечувались.

Суд встановив, що Ухвалою Львівської міської ради від 06.11.2008 року № 2220 Товариству з обмеженою відповідальністю «Оланта»ухвалено передати земельну ділянку терміном на 10 років за адресою АДРЕСА_1.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Оланта»та Львівською міською радою укладено договір оренди землі від 18.03.2009 року, строком на 10 (десять) років. Так, ТОВ «Оланта»на підставі договору оренди користується земельною ділянкою (кадастровий № 4610136800:01:009:0029) загальною площею 0,2267 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Державну реєстрацію даного договору проведено Львівським міським відділом регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.07.2009 року № 04:09:438. Також Договір зареєстрований у Львівській міській раді в березні 2009 року, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-3 вчинено запис С-1344.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22807725 від 22.05.2009 року відповідачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна -нежитлові приміщення під літ. «Ж-1», загальною площею 941,1 м. кв., що розташовані на зазначеній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. З матеріалів справи, зокрема із поданого Технічного паспорта, вбачається, що відповідачем здійснено надбудову над належними останньому приміщеннями № «2», «4»приміщень, що позначені цифрою «1»- площею 49,6 м. кв., що позначені цифрою «2» - площею 165,4 м. кв., що позначені цифрою «3»- площею 151,9 м. кв., що позначені цифрою «4»- площею 108,3 м. кв. Загальна площа надбудови становить 475,2 м. кв.

В межах здійсненої надбудови знаходиться приміщення складу, який є предметом договору оренди, укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Оланта».

Будівництво нерухомого майна здійснено самочинно за рахунок коштів відповідача. Зокрема будівництво здійснювалось з матеріалів придбаних на підставі таких договорів: договору поставки товару № 20/09 від 20.09.2011 (отримання товару за цим договором підтверджується видатковими накладними № бет2-211 від 03 жовтня 2011 року; № бет2-221 від 10 жовтня 2011 року; № бет2-240 від 27 жовтня 2011 року;№ бет2-302 від 21 грудня 2011 року); угоди постачання № 800026 (отримання товару за цим договором підтверджується накладними № 25 від 05 вересня 2011 року; № 32 від 21 жовтня 2011 року); договору купівлі- продажу товарів № 2011/11-0 від 23 вересня 2011 року (отримання товару за цим договором підтверджується видатковими накладними № 8-11 від 24 листопада 2011 року; № 9-11 від 01 грудня 2011 року); договору купівлі- продажу товарів № 182 від 28 листопада 2011 року (отримання товару за цим договором підтверджується видатковими накладними № СМ-0002805 від 28 листопада 2011 року; № СМ-0002806 від 28 листопада 2011 року; № СМ- 0002860 від 01 грудня 2011 року; № СМ-0003084 від 23 грудня 2011 року); договору купівлі-продажу товарів № 210312 від 07 грудня 2011 року (отримання товару за цим договором підтверджується видатковими накладними № 93 від 07 грудня 2011 року); договору поставки № 141 від 01 серпня 2011 року (отримання товару за цим договором підтверджується накладною № 1507 від 25 жовтня 2011 року). Загальна вартість будівництва склала 204383,85 грн.

У зв'язку з виробничою необхідністю, зазначене нежитлове приміщення було реконструйованим через надбудову, за рахунок чого загальна площа нежитлових приміщень станом на сьогодні збільшилася на 475,2 м. кв. Як вбачається із Технічного паспорта, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», надбудова здійснена над приміщеннями, позначеними цифрами «2»та «4», тобто в межах уже існуючих нежитлових приміщень, які належать ТОВ «Оланта»на праві власності, а відтак без порушення умов землекористування. Зокрема, надбудовано приміщення позначене цифрою «1»- площею 49,6 м.кв., приміщення позначене цифрою «2»- площею 165,4 м.кв., приміщення позначене цифрою «3»- площею 151,9 м.кв., приміщення позначене цифрою «4»- площею 108,3 м. кв..

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги первісного позову безпідставними, небґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення повністю, через наступне.

Судом вище встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.03.2012 року, ТОВ «Оланта»виконало взяті на себе договірні зобов'язання та передало у користування нежитлове приміщення -склад.

Відповідно до п. п. 5.1-5.2 договору оренди на позивача покладався обов'язок сплачувати орендну плату за користування нежитловим приміщення -складом в розмірі 1500,00 грн. на місяць без ПДВ. Судом вище встановлено, що відповідачем сплачено позивачеві 6000,00 грн. відповідно до договору оренди від 01.03.2012 року за користування нерухомим майном.

Факт відсутності зареєстрованого права власності на обєкт оренди у ТОВ «Оланта»не може слугувати підставою позову про повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості оренди.

Позивач за первісним позовом доводить факт відсутності у відповідача права власності на обєкт оренди, однак не заперечує та не спростовує доказами факт виконання стронами договору оренди. Також позивач не заявив позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Внаслідок наведного суд вважає, що позивачем обрано помилковий спосиб захисту цивільного права.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем цивільних прав позивача через нездійснення реєстрації права власності на обєкт оренди. А відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України судовому захисту підлягає виключно порушене цивільне право.

Враховучи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог за первіснім позовом про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги зустрічного позову підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, через наступне.

Як вище встановлено судом, між відповідачем та Львівською міською радою укладено договір оренди землі від 18.03.2009 року, строком на 10 (десять) років. Відповідач на підставі договору оренди користується земельною ділянкою (кадастровий № 4610136800:01:009:0029) загальною площею 0,2267 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. На зазначеній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під літ. «Ж-1», загальною площею 941,1 м. кв., які належать на праві власності ТОВ «Оланта», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22807725 від 22.05.2009 року.

У зв'язку з виробничою необхідністю, зазначене нежитлове приміщення було реконструйованим через надбудову, за рахунок чого загальна площа нежитлових приміщень станом на сьогодні збільшилася на 475,2 м. кв. Як вбачається із Технічного паспорта, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», надбудова здійснена над приміщеннями, позначеними цифрами «2»та «4», тобто в межах уже існуючих нежитлових приміщень, які належать ТОВ «Оланта»на праві власності, а відтак без порушення умов землекористування. Зокрема, надбудовано приміщення, позначене цифрою «1»- площею 49,6 м.кв.; приміщення, позначене цифрою «2»- площею 165,4 м.кв.; приміщення, позначене цифрою «3»- площею 151,9 м. кв.; приміщення, позначене цифрою «4»- площею 108,3 м. кв.

В межах здійсненої надбудови знаходиться приміщення складу, який є предметом договору оренди, укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ «Оланта».

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що розширення загальної площі нежитлових приміщень шляхом надбудови здійснено ТОВ «Оланта»за власні кошти господарським способом. Також суд погоджується із твердженням відповідача про те, що зазначене будівництво є самочинним, оскільки здійснене самовільно без належного дозволу, отримання якого передбачено законом. Дані факти підтверджуються матеріаламі справи.

Однак, враховуючи те, що зазначена надбудова здійснена виключно над приміщенням, що перебуває у власності ТОВ «Оланта», без порушень умов землекористування, суд вважає, що така не порушує права та інтереси третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлові приміщення, що знаходять по вАДРЕСА_1 оспорюється позивачем за первісним позовом.

Згідно зч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 125 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оланта»користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 18.03.2009 року.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності зі статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Згідно з частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно п. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Проте, відповідно до ч.4 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна)

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом володіє земельною ділянкою на законних підставах, збудований самочинно об'єкт є надбудовою над об'єктом, що належить на праві власності позивачу за зустрічним позовом, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видано технічний паспорт на приміщення. Крім того, матеріали справи не містять доказів порушень прав третіх осіб в результаті самочинної забудови.

Враховуючи наведене, суд вважає за небхідне захистити порушене цивільне право відповідача та задоволити позовну вимогу про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 15, 125, 331, 375, 376 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", суд -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні первісного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»про стягнення грошових коштів в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

2. Зустрічний позов задоволити повністю.

3. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оланта»(79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42, ЄДРПОУ 30650355) на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 475,2 м. кв., що позначені на Технічному паспорті від 26.09.2012 року літерою "Ж'-1", а саме: приміщення, позначене цифрою «1»- площею 49,6 м. кв.; приміщення, позначене цифрою «2»- площею 165,4 м. кв.; приміщення, позначене цифрою «3»- площею 151,9 м. кв.; приміщення, позначене цифрою «4»- площею 108,3 м. кв.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»(79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 42, ЄДРПОУ 30650355) 4087 грн. 67 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видати наказ на виконання рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2012 року.

Суддя Р. Матвіїв