Рішення № 27132453, 24.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа№ 5015/3188/12

За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дрогобичдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м. Дрогобичпро: стягнення 8 141,26 грн.,Суддя Долінська О.З. При секретарі Вашкевич Н.І.За участю представників:позивача:Залуська Н.М. -дов. від 07.08.2012р.відповідача:не з'явився. Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про стягнення 8 141,26 грн. Ухвалою від 31.07.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Заявки-Угоди №3МК-019/12 на отримання транспортної послуги з перевезення вантажу від 26.01.2012 р., не здійснив оплати у повному обсязі за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 141,26 грн. Крім того, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 40,00 грн. та 3% річних в розмірі 101,26 грн.

В судове засідання 24.09.2012 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 24.09.2012 р. представник відповідача не з'явився, але 19.09.2012 р. через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено Заявку-Угоду №3МК-019/12 на отримання транспортної послуги з перевезення вантажу від 26.01.2012 р. (надалі -Угода). Відповідно до цієї Угоди позивач у справі зобов'язувався здійснити перевезення вантажу: металопрокат 20 тон, маршрут перевезення м. Дніпропетровськ -м. Дрогобич, а відповідач оплатити дані послуги.

На виконання умов Угоди позивачем здійснено перевезення вантажу, а відповідачем прийнято надані послуги, що підтверджується актом здачі -приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р., який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.

Позивачем вчасно та відповідно до умов Заявки-Угоди виконано перевезення, тобто умови угоди.

Згідно Заявки-Угоди, вартість перевезення ватажу за вказаним вище маршрутом складає 8 000,00 грн. Умови оплати 7 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п.10 Угоди).

20.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій вимагав сплату заборгованості в сумі 8 000,00 грн., а у випадку невиконання цієї вимоги позивач буде вимушений звернутись до суду та стягнути вказану заборгованість в судовому порядку із врахуванням штрафних санкцій, індексу інфляції, трьох процентів річних. Відповідач відповіді на претензію не дав.

Станом на день розгляду справи, відповідачем доказів сплати заборгованості суду не надано. Через канцелярію подав відзив на позов, в якому просить в позові відмовити, однак не заперечив суми заборгованості.

В обгрунтування своїх заперечень покликається на наступне. Що предметом вказаного позову є стягнення заборгованості за заявкою -угодою на отримання транспортної послуги. Оскільки в підтвердження своїх зобов'язань до матеріалів справи було додано акт виконаних робіт, то можна дійти висновку, що на думку позивача між сторонами виникли господарські відносини у сфері надання послуг. Відповідач в свою чергу вважає, що позивачем неправильно встановлено правову природу господарських відносин між сторонами.

Зазначає, що заявка-угода містить всі істотні умови договору перевезення, а відносини, що виникли між сторонами після її підписання повинні бути предметом правового регулювання відповідних положень законодавства про перевезення.

Вважає, що позивачем не було надано належні та доступні докази для підтвердження обставин справи, перелік яких чітко встановлений законодавством. Крім того, наданий суду акт виконаних робіт не можна брати до уваги, оскільки його форма не відповідає встановленим вимогам, зокрема в ньому не зазначено прізвище та посади представника відповідача, який його підписав, номер та дату довіреності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Заявки-Угоди №3МК-019/12 від 26.01.2012 р. на отримання транспортної послуги з перевезення вантажу, вартість перевезення ватажу складає 8 000,00 грн. (п.9 Заявки-Угоди). Умови оплати 7 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п. 10 ) Заявки-Угоди.

В даній Заявці -Угоді, сторони погодили також маршрут перевезення.

Як вбачається із акту здачі-прийняття робіт (надання робіт) №ОУ-0000011 від 31.01.2012 р. підписаного сторонами і скріпленого печатками обох сторін, по позивач виконав повністю взяті на себе зобов'язання по укладеній Заявці-Угоді №3МК-019/12 від 26.01.2012 р.

Відповідачем не надано доказів оплати за надані послуги по вказаній Угоді, але і не заперечено, що такі послуги фактично надано йому позивачем.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку в частині оплати наданих послуг, вимоги позивача про стягнення 8 000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 40,00 грн. інфляційних збитків та 101,26 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так як у даній справі судове рішення прийнято на користь позивача то в силу приписів с. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193, 307 ГК України, ст. 901, 903, 625 ЦК України, ст. ст. 49, 66, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(адреса: вул. Гайдамацька, 22, м. Дрогобич, 82100; ідентифікаційний код 00240158) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 8 000,00 грн. -основного боргу, 40,00 грн. - інфляційних втрат, 101,26 грн. та 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.